Факультет ветеринарної медицини готує фахівців, які здатні забезпечити якісне ветеринарне обслуговування тваринницьких господарств
Найпоширенішою серед метаболічних хвороб у жуйних тварин, що розвивається на тлі порушення вуглеводно-ліпідного та білкового обмінів, є кетоз, який посідає друге місце після маститу. Патологія завдає істотних збитків тваринницьким господарствам, бо втрати молочної продукції в Україні доходять до 70 %. У світі немає жодного тваринницького господарства, в якому б не діагностували кетоз, що знижує рентабельність молочно-товарних підприємств. Найчастіше потерпають високопродуктивні породи корів.
При цьому, в їх організмі у десятки разів зростає продукція кетонових тіл – ацетону, ацетоацетату та бета-гідроксибутирату, що викликає загальну інтоксикацію. В нормі, це звичайні проміжні продукти метаболізму, які забезпечують енергією периферичні тканини та частково використовуються для синтезу стеролів, карбонових кислот, фосфатидів, замінних амінокислот. Серед причин, що провокують розвиток захворювання, слід відзначити незбалансовану годівлю та неналежне утримання і догляд за високопродуктивними тваринами.
За статистикою, у США з усіх метаболічних розладів кетоз вийшов на перші позиції, випередивши ацидоз рубця і молочну лихоманку (Oetzel, 2017). Встановлено, що збитки від кетозу корів для американських ферм складають 178 євро/тварину у випадку її захворювання (Guard, 2019). Під час масштабного дослідження в Канаді (Duffield et al., 2009), яке охопило 25 молочних ферм із прив’язним утриманням і роздільною годівлею, було встановлено, що частка хворих на субклінічний кетоз корів становить 16–24 %. Діагностичним маркером в таких дослідженнях виступав вміст бета-гідроксибутирату (БГБ) у сироватці крові протягом перших двох тижнів після отелення. Водночас з’ясовано, що зменшення захворюваності на субклінічний кетоз на 25 % дозволяє заощадити приблизно 6308 євро за рік на 100 корів. Насьогодні відомо, що характерним проявом кетозу є кетонемія, кетонурія і кетонолактія. В крові корів, хворих на хронічний кетоз, виявляють гіпоглікемію та підвищену активність індикаторних для печінки ферментів – аланінової і аспарагінової амінотрансфераз.
Багато питань щодо змін в організмі корів за розвитку кетозу на молекулярному рівні ще потребують детального вивчення. Отримання нових даних з особливостей біохімічних процесів за цієї патології на перспективу сприятиме розробці нових підходів у профілактиці, діагностиці та терапії хворих тварин.
Підсумовуючи усе вище сказане, варто відзначити: як показує практика, лікування хворих тварин вартує фермерам значно дорожче, ніж збалансована годівля та якісне ветеринарне обслуговування. Саме таких фахівців, які здатні забезпечити останнє, готують на факультеті ветеринарної медицини НУБіП України. До цього процесу дотична й кафедра біохімії і фізіології тварин ім. акад. М.Ф. Гулого, яка здійснює фундаментальну підготовку ветеринарних лікарів.
Важливо, що під час лекційних та практичних занять з дисципліни "Біохімія тварин з основами фізичної та колоїдної хімії" студенти набувають як теоретичних знань, так і вдосконалюють свої практичні навички в умовах навчальної біохімічної лабораторії, в тому числі й з тих питань, які викликають стурбованість, потребують глибокого аналізу та професійного вирішення.
Антоніна Підлісна,
студентка 11 групи 1 курсу (СК)
Вікторія Грищенко,
професор кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М.Ф. Гулого