Історія кафедри епізоотології 1981-1985 роки

   Продовжуємо цикл публікацій про історію кафедри епізоотології. Сьогодні розглянемо період з 1981 по 1985 роки. Так, у 1981 році до завідування кафедрою епізоотології  приступив професор Онуфрієв Владислав Петрович. 

   Народився Владислав Петрович 16 квітня 1925 р. у с. Олексіївка Херсонського району Миколаївської області. З 1943 по 1945 роки був активним учасником бойових дій Великої Вітчизняної війни.
   Після демобілізації з лав Радянської Армії з 1946 по 1951 р. навчався у Харківському ветеринарному інституті, потім протягом чотирьох років працював головним лікарем району Брянської області та старшим ветлікарем МТС. З 1955 по 1958 р. навчався в аспірантурі при Ленінградському ветеринарному інституті.
   З 1959 р. В.П. Онуфрієв займався науково-дослідною та педагогічною роботою на посадах: старшого наукового співробітника Українського науково-дослідного інституту експериментальної ветеринарії (УНДІЕВ), завідувача відділу епізоотології Інституту тваринництва та ветеринарії АН Таджицької РСР, директора Таджицького науково-дослідного ветеринарного інституту, завідувача лабораторії імунології, завідувача кафедри епізоотології, мікробіології та вірусології УСГА.

   За участю В. П. Онуфрієва був знову створений Таджицький НДВІ, а потім Всесоюзний науково-дослідний ящурний інститут та його філіали, які стали відомими науковими центрами з ветеринарії.
   Протягом 18 років Владислав Петрович був директором Всесоюзного науково-дослідного ящурного інституту (ВНДЯІ) та науковим керівником досліджень із ящуру, а також керівником Координаційного центру (КОЦ) країн — членів економічної взаємодопомоги (1955 — 1981) з цієї проблеми.
   У 1972 р. одержав вчене звання професора вірусології. У 1975 р. був обраний членом-кореспондентом Російської академії сільськогосподарських наук, а в 1991-му — членом-кореспондентом Української академії аграрних наук.
   Кандидатську дисертацію на тему: "Порівняльне визначення токсичного впливу акарицидів на кліща Ixodes ricinus — переносника бабезіольозу великої рогатої худоби" захистив у 1957 р. у Московській ветеринарній академії.
   У 1969 році у Казанському ветеринарному інституті захистив докторську дисертацію на тему: " Експериментальне вивчення імунології ящуру".
   Під науковим керівництвом та за участю вченого було розроблено ефективні засоби й методи специфічної профілактики, діагностики та їхнє застосування під час проведення протиящурних заходів.
   В.П. Онуфрієв — відомий вчений у галузі ветеринарної вірусології. Самостійно та у співавторстві ним виконано та опубліковано понад 300 наукових праць, з них 18 захищено авторськими свідоцтвами. Розроблено засоби і методи діагностики, способи виготовлення вакцин, імунних сироваток та діагностикумів, які підвищили ефективність протиепізоотичних заходів. Впровадження цих розробок у практику сприяло ліквідації епізоотії ящуру в 1971 p., який тривалий час завдавав тваринництву величезних збитків.
   В. П. Онуфрієвим створено школу, підготовлено 14 докторів та 35 кандидатів наук з вірусології, імунології та епізоотології.
   Перейшовши на педагогічну діяльність у 1981 р. в УСГА, В.П. Онуфрієв багато уваги приділяв поліпшенню навчального процесу, налагодженню дослідницької діяльності на кафедрі та в науково-дослідній вірусологічній лабораторії, якою він керував. У 1974 р. В.П. Онуфрієв був нагороджений дипломом почесного учасника ВДНГ СРСР.
   За участь у бойових діях, виявлену мужність та відвагу був нагороджений двома орденами Слави II та III ступеня (1945, 1944), орденом Вітчизняної війни II ступеня (1985) і 10 медалями. За важливі наукові розробки та втілення їх у практику з високою економічною ефективністю В.П. Онуфрієв був нагороджений орденом Леніна (1977), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1966, 1971) та медаллю "За доблесну працю" (1970).
   У 1998 р. йому було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України.
   Помер у 1998 pоці похований у м. Києві.

Максим Жуковський