Історія кафедри епізоотології 1968-1981 роки
Продовжуємо цикл публікацій про історію кафедри епізоотології. Сьогодні розглянемо період з 1968 по 1981 роки.
У 1963 році до кафедри епізоотології була приєднана кафедра паразитології. В 1969/70 навчальному році кафедра епізоотології і паразитології мала такий склад співробітників з епізоотології: завідувач кафедрою доцент І. П. Ревенко, доценти М. І. Горбань і К. О. Настенко, ст. викладач, кандидат ветеринарних наук В. П. Литвин, асистент кандидат ветеринарних наук В. П. Риженко, ординатор М. Ф. Степенко, ст. лаборант Л. Ю. Кучерук, ст. препаратор А. М. Скороход; та з паразитології: доцент О. О. Шевцов, асистенти, кандидати ветеринарних наук Л. Н. Заскінд та В. Ф. Галат, ординатор М. А. Болюра, ст. лаборант Н. Ш. Ситняковська і ст. препаратор Г. Ф. Ситниренко.
Ревенко Іван Павлович, професор, завідуючий кафедрою. Народився 10 серпня 1918 року в сім’ї селянина-бідняка с. Медвин Богуславського р-ну Київської області. Проживаючи весь час в цьому ж селі в 1933 році закінчив семирічну школу, а в 1934 р. – Медвинський філіал вечірнього робітфаку Київського ветеринарного інституту. З вересня 1934 року по липень 1938 р. навчався в Київському ветеринарному інституті. Після закінчення ветеринарного інституту працював зав. ветеринарної дільниці в с. Астраханка Запорізької області, а потім з квітня 1939 р. – ст. лаборантом кафедри мікробіології Київського ветінституту (в складі наукової бригади по вивченню стахіботріотоксикозу коней). З липня 1939 р. по листопад 1939 р. – асистент кафедри мікробіології Київського ветінституту. В листопаді був призваний до лав Радянської Армії, де й служив безперервно Впродовж шести років: був бійцем, потім ветлікарем 71 запасного кавалерійського полку (завідувач діагностичним кабінетом ветлазарету). Після розформування цього полку був ветлікарем в/ч 1655 в тому ж м. Кірсанові Тамбовської області, а потім ветлікарем Орловського піхотного училища. З липня 1941 року на фронті в Діючій Радянській Армії – начальник ветлазарета 118 кавалерійського полку, потім 892 артилерійського полку. Після шпиталю був у резерві Сталінградського військового округу до квітня 1942 року, ветлікарем 51 ремонтно-клінічного депо в травні-липні того ж року, а потім був призначений ветлікарем-токсикологом Польової ветлабораторії №20, що формувалася в м. Сталінград (нині Волгоград).
З січня 1943 р. по червень 1945 р. був начальником Польової ветлабораторії №20 в складі 28-ї, а потім 2-ої Гвардійської Армії на Сталінградському, Південному, 4 Українському, 3 Білоруському та 1 Прибалтійському фронтах.
З червня по вересень 1945 року – начальник терапевтичного відділення 414 армійського ветлазарету, а потім в жовтні-листопаді 1945 р. знаходився в резерві Київського військового округу, звідки був демобілізований в листопаді 1945 р. З грудня місяця 1945 р. повернувся до роботи на кафедрі мікробіології Київського ветеринарного інституту. До 1957 р. працював асистентом (хоч в 1955-56 навч. роках фактично виконував обов’язки завідувача кафедри мікробіології), потім виконуючим обов’язки доцента і доцентом кафедри мікробіології Української сільськогосподарської академії (після приєднання до неї ветінституту). В 1954 р. захистив кандидатську дисертацію, в липні 1958 р. присвоєно вчене звання доцента по кафедрі мікробіології.
З 1 жовтня 1965 р. по 1 жовтня 1967 наказом по Українській с/г академії Ревенка І.П. призначено на посаду ст. наукового співробітника для роботи над докторською дисертацією. З 1 жовтня 1967 р. його поновлено на посаді доцента кафедри мікробіології Української сільськогосподарської академії.
Ревенко І.П. неодноразово обирався до складу профспілкових та партійних органів Київського ветінституту і ветфакультету Української сільськогосподарської академії, народним засідателем та депутатом райради Московського району м. Києва.
Нагороджений: Орденом Вітчизняної війни ІІ ступеню – квітень 1945 р.; Медаллю: «За бойові заслуги» - червень 1944 р.; «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.» - травень 1945 р.; «20 років Перемоги у ВВВ 1941-1945 рр.» - травень 1967 р; «50 років Збройних сил СРСР» - жовтень 1968 р.
Після 1945 року значна частина приміщень кафедри епізоотології та стаціонару інфекційної клініки була передана іншим кафедрам ветеринарного і зоотехнічного факультету. Але і в таких умовах кафедра епізоотології і паразитології проводила необхідну освітянську і науково-дослідну роботу, докладаючи максимум зусиль до підготовки висококваліфікованих ветлікарів.
За післявоєнні роки значно збагатився фонд таблиць і наочних посібників, муляжів, препаратів, інструментів і різноманітного обладнання, що сприяло успішному проведенню навчального процесу.
В зв'язку із створенням великих господарств з промисловою технологією утримання тварин, а також в результаті ліквідації або скорочення ареалів неблагополуччя з багатьох інфекційних хвороб тварин, основним завданням викладачів епізоотології була допомога в досягненні високого рівня опанування студентами організації спеціальних профілактичних і протиепізоотичних заходів. З цією метою студенти оволодівали найновішими методами діагностики інфекційних хвороб тварин, переліком найефективніших біопрепаратів, антибіотиків тощо. З цією метою практикувались виїзди студентів у тваринницькі господарства і на птахофабрики під час навчальної практики та практичних занять, заохочувалась праця студентів у ветеринарних лабораторіях, багатомісячна виробнича практика тощо. В навчальному процесі запроваджувалась демонстрація спеціальних кінофільмів та діафільмів, розроблялись плани протиепізоотичних заходів при різних інфекційних та інвазійних хворобах з урахуванням питань економіки. Допомагала поліпшенню засвоєння студентами дисципліни їх активна участь у роботі наукового студентського гуртка.
З метою поліпшення підготовки студентів-заочників викладачі кафедри епізоотології написали ряд посібників і лекцій: «Клінічне дослідження інфекційнохворих тварин», «Посібник з організації та економіки ветеринарних заходів» і «Практикум з епізоотології» доцента М. І. Горбаня, «Загальні закономірності епізоотичного процесу» професора О.К. Щербини, «Бактеріофаги, їх значення та практичне використання» доцента І. П. Ревенка та ін.
Також викладачі кафедри займалися пропагандою епізоотологічних знань серед ветфахівців та населення, видаючи спеціальні брошури, друкуючи популярні статті, плакати і листівки, читаючи лекції і проводячи бесіди (М.І. Горбань, К.О. Настенко, В.П. Литвин та ін.). Вони також постійно підтримували тісний зв'язок з виробництвом і надавали консультативну і практичну допомогу багатьом господарствам республіки при організації заходів профілактики і ліквідації інфекційних хвороб тварин. В цьому напрямку значну увагу приділяли розробці та впровадженню в практику методів комплексної імунізації проти найважливіших інфекційних хвороб в спеціалізованих свинарських господарствах (В. П. Риженко та ін.).
Максим Жуковський
