Студенти факультету харчових технологій вшановують пам’ять видатного Тараса Григоровича Шевченка флешмобом на Алеї Слави НУБіП України

10 березня 2021 року
Алея слави, НУБіП України

Тарас Григорович Шевченко – це символ українського духу і волі. Кожного року тисячі шанувальників його творчості 9 та 10 березня згадують біографію Тараса Григоровича, декламують його вірші та пильно розглядають живопис. Цьогоріч відзначенням 207 річниці з дня народження геніального Тараса Григоровича пройшло за участі студетського колективу НУБіП України у вигляді флешмобу на Алеї Слави університету.

 
     До цього дійства долучилися і студенти факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК. Мета флешмобу для наших студентів – вшанувати пам’ять Великого Кобзаря і засвідчити про визнання та любов до творчості генія українського народу декларуванням віршів великого поета.
     А ще були запитання від проектора з навчальної роботи Сергія Кваші до студентів, і як приємно було чути лаконічні, правильні відповіді. Це свідчить про високу свідомість наших студентів, любов до українського генія, якого не забувають, а з кожним роком ще більше згадують, віддають шану його творчості та невичерпній енергії до боротьби за волю і незалежність.
 
 
     Ще задовго до шкільних років кожен з нас знав, що народився Тарас Шевченко (1814-1861) в селі Моринці, що на Черкащині в сім'ї кріпаків поміщика Енгельгардта. Дуже рано хлопець залишився круглим сиротою. Подальша доля малого Шевченка - аж до викупу його з кріпацтва - була пов'язана з долею Енгельгардта, з Петербургом. Тут Шевченко познайомився з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком, з поетом Євгеном Гребінкою, а згодом і з Карлом Брюлловим і Василем Жуковським, які відіграли в його житті надзвичайну роль, - у 1838 році викупили його з кріпацтва.
     Того ж року Шевченка зарахували учнем Академії мистецтв. Навчався він під керівництвом Карла Брюллова. А вже 18 квітня 1840 року з'явилася перша збірка поезій – «Кобзар» - подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й у самосвідомості українського народу. І в кожній українській домівці є збірка його віршів «Кобзар». То як Біблія, що загорнута у вишитий рушник, і зберігається як велика святиня.
     Шевченко був з кожним українцем у тюрмах, таборах і на засланні; на чужині, в еміграції. Був на Майдані і в окопах війн, в руїні Донецького аеропорту з нескореними кіборгами і з кожним українцем, що залишився на окупованих агресором українських територіях.
     Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера Т. Г. Шевченко – 137 кілометрів. 1385 пам’ятників Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість з них а саме 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах світу. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Григоровича Шевченка.
     Шевченко – творець в українській літературі, в духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того «національного сорому», який завжди є потребою і передумовою великого національного руху, всякого національного відродження. Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу.
     Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
 
Марія Жеплінська, доцент кафедри процесів
і обладнання переробки продукції АПК

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook