Вечорниці у народному театрі «Березіль»

З давніх часів довгими зимовими вечорами, коли роботи на городі закінчувались, коли на землі вже ніхто не працював, молодь збиралася на вечорниці, які традиційно починалися на Покрову і тривали до початку Великого посту.

     Молоді дівчата і хлопці збиралися в просторій хатині «паніматки», яка стежила за дотриманням усіх звичаїв та традицій під час вечорниць. Таких осередків могло бути декілька: вечорниці дорослої молоді (17-18 років) та менших (до 16 років). В одній хаті, залежно від розмірів, могло збиратися 5-15 дівчат та десь зо 20 хлопців. Вечорниці проходили у досить невимушеній атмосфері, часто – на тлі різноманітних домашніх робіт: дівчата займалися пряжею та іншим рукоділлям, а парубки ремонтували різне знаряддя і, звісно, знаходили хвилинку, щоб позалицятися до красунь.
     Отож, як тільки звечоріло, дівчата до господині, де мали відбуватися вечорниці, приносили хто що мав: сир, масло, борошно, яйця, фрукти. Хлопці приносили наливку і цукерки. Господиня варила компот із сушених фруктів і картоплю на вареники. Дівчата приходили заздалегідь, щоб допомогти господині приготувати вечерю. Після заходу сонця приходили парубки, розсідалися по світлиці і тоді розпочиналося дійство. Вечорниці в довгі осінні та зимові ночі були найкращим місцем для слухання всяких цікавих (особливо страшних) історій: в дусі гоголівського «Вія» чи «Мертвецького великодня» Григорія Квітки-Основ'яненка. Улюблений час «нечистої сили» — з півночі до третіх півнів. Знаходилися сміливці, що зголошуватися сходити опівночі на страшне чи то закляте місце, билися об заклад (сперечалися). Інші, бувало, чинили перешкоди, страхали сміливців.

     Народний театр «Березіль» шанує народні традиції, але актори театру – молоді і креативні люди, як їх «паніматка» – старший викладач кафедри культурології Наталія Тітенко. От тому їхні вечорниці – у стилі «Animal Planet». Дивіться і насолоджуйтесь!

Ірина Майданюк,
завідувачка кафедри культурології