ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ - БІЛЬ У СЕРЦІ ВСІЄЇ УКРАЇНИ: виховна година у студентів факультету ветеринарної медицини, присвячена 87 річниці Голодомору в Україні 1932-1933 років

Напередодні Дня вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932–33 років, який цього року припадає на 28 листопада, куратор Ольга Тупицька разом зі студентами 7 групи 3 курсу факультету ветеринарної медицини провела виховну годину, присвячену 87-й річниці Голодомору в Україні 1932–1933 років.

Серед питань, які цікавили студентів, була історія походження Дня пам'яті жертв Голодомору. Вперше він був встановлений у 1998 р. указом Президента Леоніда Кучми і називався Днем пам'яті жертв Голодомору. У 2000 р. назва була змінена на «День пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій». У 2007 р. згідно зі зміною, внесеною указом Президента Віктора Ющенка, він став називатися «Днем пам'яті жертв голодоморів». Відзначається щорічно в четверту суботу листопада.

У своєму виступі Ольга Тупицька розповіла, що Голодомор 1932–33 років є найбільшою історичною катастрофою України ХХ ст. Голодомор 1932–1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом, тобто геноцидом.
В історії бурхливого XX ст. Голодомор 1932–33 років в Україні посідає особливе місце. Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.

Голодомор 1932–33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й навіть квашені огірки, капусту та помідори, напевно залишаючи людей приреченими на голодну смерть.
Староста групи Ярослава Іщенко продемонструвала презентацію і розповіла про наслідки голодомору та реакцію міжнародної спільноти на Голодомор. Історики та демографи ще й досі сперечаються щодо кількості жертв голодомору, називаючи різні дані – від 3 до 10 мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 1937 р., втрати населення внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та соціального колапсу становили на теренах України близько 7 мільйонів осіб.

Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населенням понад 40 млн. осіб і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне. За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 32–33 рр. виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався комуністичний режим в Україні.
Про жахливі наслідки голоду в Україні йшлося в зверненнях голови еміграційного уряду УНР в Парижі проф. Олександра Шульгіна до Ліги націй, а також до міжнародного Червоного Хреста, міжнародних торговельних організацій. Але політичні та бізнесові кола зарубіжних країн мовчазно споглядали за трагедією або взагалі не помічали її, введені в оману сталінською пропагандою.
Поняття «геноцид» було введено у міжнародно-правове поле лише ухваленою 11 грудня 1946 р. резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, яка визначила: «Згідно з нормами міжнародного права, геноцид є злочином, який засуджує цивілізований світ і за здійснення якого головні винуватці мають бути піддані покаранню».

Всеукраїнська акція «Запали свічку». В Україні є давній звичай – у пам’ять про померлу людину запалюють свічку. І щороку в Україні у четверту суботу листопада на пам’ять про тих людей, які померли з голоду, запалюють свічки. Цього року 28 листопада 2020 року, о 16 годині Україна схилить голови у загальнонаціональній хвилині мовчання на знак вшанування всіх убитих голодом.

Після обговорення болючої для всіх теми голодомору студенти разом з куратором організували 3-D тур до Національного музею Голодомору-геноциду, де дізналися про історію і структуру музею. З особливим захопленням студенти ознайомилися з проектами музею і найбільше зацікавленість проявили онлан-ресурсом «Свідчення», де описані історії очевидців голодомору.

Я зітхну... Запалю обгорілу свічку.
Помічаю: не замки – твердині, не храми.
Скам'янілий чорнозем, потріскані стіни плачуть.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам'яної гори надійшли.
Придивляюсь: «Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо: «Тридцять три».

Ольга Тупицька,
кандидат біологічних наук,
доцент кафедри біохімії і фізіології тварин ім. акад. М. Ф. Гулого