На факультеті землевпорядкування обговорили нові підходи до просторового планування територій громад

14 листопада 2020 року
В Україні впевнено тривають процеси формування об'єднаних територіальних громад (далі – ОТГ). За останніми даними офіційного порталу Верховної Ради України, наразі їхня кількість становить 907 громад (https://static.rada.gov.ua/zakon/new/NEWSAIT/ADM/zmist.html). Більш того, на Геопорталі адміністративно-територіального устрою України (https://atu.gki.com.ua/ua/planned-communites) можна дізнатися, що в проєкті їх очікується 1473. Саме про ефективне використання та охорону земель у межах ОТГ, про перспективи їхнього розвитку, про перші кроки, які мають зробити новообрані голови ОТГ, говорили днями на факультеті землевпорядкування НУБіП України.

Тож за підтримки ВГО «Асоціація фахівців землеустрою України» та Асоціації «Земельна спілка України» на факультеті землевпорядкування НУБіП України відбувся Всеукраїнський науково-практичний семінар «Комплексні плани просторового розвитку територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій – нові види землевпорядної документації». Головною метою проведення якого, стало надзвичайно актуальне питання: що очікувати від Закону, який надає громадам новий інструмент управління – комплексний план просторового розвитку території територіальної громади? Даний захід зацікавив більш ніж 160 учасників, серед них представники держаних установ та організацій, приватних компаній в сфері землеустрою та містобудування та інших. Проходив семінар в онлайн режимі з використанням хмарного сервісу Webex.

На початку, з вітальним словом до учасників семінару звернувся декан факультету землевпорядкування Тарас Євсюков, який наголосив, що тему для обговорення обрано недаремно, адже 22 липня 2020 року Президентом України Володимиром Зеленським підписано Закон 711-IX "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо планування використання земель", який дозволить забезпечити ефективне використання та охорону всіх земель у межах території ОТГ, залучати інвесторів, задовольняти земельні потреби своїх громадян тощо. Продовжив думку Тараса Олексійовича очільник ВГО «Асоціація фахівців землеустрою України» Анатолій Полтавець, який додав, що з 24 липня 2021 року цей закон вступить в силу і саме ним запроваджується комплексне просторове планування територій громад та скасовується необхідність розроблення декількох, споріднених за змістом, видів містобудівної документації та документації із землеустрою. Цим документом вносяться зміни до Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України «Про землеустрій», «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про Державний земельний кадастр». Тому практичне впровадження новел у просторовому плануванні територій громад потребує роз’яснювальної роботи та організаційного забезпечення.

Андрій Кошиль підтримав думку співорганізаторів семінару про важливість піднятого питання та наголосив, що новий вид документації стане основою отримання адміністративних дозволів на здійснення інвестицій у цю територію, підвищить почуття стабільності серед мешканців громади та серед землевласників.

Першого з експертів запросили до слова Сергія Біленка, помічника-консультанта народного депутата України, члена Ради асоціації «Земельна спілка України». Він погодився з попередніми тезами щодо паралельного існування близької за призначенням планувальної містобудівної та землевпорядної документації. Цілком зрозуміло, що це породжує «конфлікти» між містобудівниками та землевпорядниками. Наразі не потрібно шукати «головного» у цих двох сферах діяльності, а варто шукати компроміси. Саме такою і має виступити планувальна документація, яка має об’єднати землевпорядні і містобудівні аспекти.

По-перше, завдяки прийнятому Закону (у розробці якого Сергій Біленко брав безпосередню участь) громади отримають новий інструмент управління територією – комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, що є одночасно і містобудівною документацією на місцевому рівні, і документацією із землеустрою, що визначає планувальну організацію, функціональне призначення території, основні принципи і напрями формування єдиної системи громадського обслуговування населення, дорожньої мережі, інженерно-транспортної інфраструктури, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту території та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони земель та інших компонентів навколишнього природного середовища, формування екомережі, охорони і збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території.

По-друге, зміна цільового призначення земельної ділянки, що відповідає вимогам планувальної документації, відтепер не потребуватиме розроблення документації із землеустрою (крім випадків формування земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, не сформованих у земельні ділянки), а також прийняття рішень органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування (крім рішень про встановлення і зміну цільового призначення земельних ділянок, розпорядження якими здійснюють такі органи).
По-третє, категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначатимуться в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначатиметься за даними Державного земельного кадастру.
І наостанок Сергій Біленко додав, що суб’єкт господарювання, який здійснюватиме розроблення комплексного плану відповідно до Закону України «Про архітектурну діяльність» та Закону України «Про землеустрій», що суттєво підвищить статус розробника документації.

Експерт з питань управління земельними ресурсами проєкту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку», Сергій Кубах у своєму виступі торкнувся практичної сторони просторового розвитку території територіальної громади та запропонував провести пілотний проєкт – розробити комплексний план просторового розвитку території у двох ОТГ. Він підкреслив, що новий закон передбачає створення прозорого та неконфліктного механізму врахування громадських та приватних інтересів через прозорі громадські обговорення, що зменшує маніпулювання вимогами щодо документації та зменшення корупційних ризиків під час регулювання земельних відносин.
Також він наголосив, що на виконання Закону України №711 необхідно прийняти ряд підзаконних нормативно-правових актів, зокрема:

  1. Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель і видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони.
  2. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в таких зонах.
  3. Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
  4. Порядок проведення експертизи містобудівної документації.
  5. Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром.
  6. Класифікатор обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території.
  7. Формат електронних документів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту;
  8. Положення про Державний фонд документації із землеустрою.
  9. Порядок та умови надання і використання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на розроблення комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад.

І наостанок він зазначив, що Закон про Державний бюджет України на відповідний рік має передбачати субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на розроблення комплексних планів просторового розвитку територій громад.

Наступною до слова запросили Тетяну Криштоп, заступника директора ТОВ «УкрДніпцивільсільбуд», члена Національної спілки архітекторів України. На початку свого виступу Тетяна Володимирівна вкотре наголосила, що новий закон поєднує містобудівну та землевпорядну документацію. Містобудівна документація місцевого рівня визначається як одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація. Вводиться новий вид містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план просторового розвитку території територіальної громади.
Комплексний план визначає планувальну організацію, функціональне призначення території, основні принципи і напрямки формування єдиної системи громадського обслуговування населення, дорожньої мережі, інженерно-транспортної інфраструктури, інженерної підготовки і благоустрою, цивільного захисту території та населення від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони земель та інших компонентів навколишнього природного середовища, формування екомережі, охорони і збереження культурної спадщини та традиційного характеру середовища населених пунктів, а також послідовність реалізації рішень, у тому числі етапність освоєння території.
Формування земельних ділянок може здійснюватись за комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Відомості про ці земельні ділянки підлягають внесенню до ДЗК.
У разі затвердження містобудівної документації на місцевому рівні відповідно до вимог цього Закону не підлягають розробленню:

  • проєкт землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів;
  • схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці на територію відповідної територіальної громади;
  • проєкти землеустрою щодо впорядкування території відповідних населених пунктів цієї громади;
  • плани земельно-господарського устрою території відповідних населених пунктів цієї громади;
  • проєкти землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб (для територій, на які затверджено детальні плани території або для яких комплексний план містить планувальні рішення детальних планів територій).

Зміни до комплексного плану та до генерального плану можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу, але не частіше одного разу на рік. Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим законом для розроблення, узгодження та затвердження відповідної документації. Комплексний план та генеральні плани міст підлягають експертизі.
Розробником комплексного плану може бути суб’єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації та документації із землеустрою (сертифіковані архітектор та інженер-землевпорядник). Комплексний план розробляється у формі електронного документа. Візуалізація даних комплексного плану здійснюється за допомогою програмно-апаратних засобів Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, а також шляхом їх відтворення на твердих носіях у вигляді текстових чи графічних матеріалів
     Потому експерт відмітила, що проектні рішення комплексного плану включають відомості про:

  • визначення складу угідь;
  • віднесення земель до відповідних категорій;
  • межі та правові режими всіх режимоутворюючих об’єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту комплексного плану (у тому числі межі та правові режими територій і об’єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон);
  • межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць, внесених до Списку історичних населених місць України (можуть включатися при затвердженні генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель);
  • положення концепції інтегрованого розвитку території територіальної громади;
  • розрахунок потреб у будівництві об’єктів житлової нерухомості, у тому числі соціального житла, об’єктів громадського обслуговування, комунальної та інженерно-транспортної інфраструктури;
  • перспективну функціонально-планувальну структуру;
  • параметри демографічного, економічного, екологічного, соціального і територіального розвитку територіальної громади;
  • параметри територіального розвитку населених пунктів;
  • створення центрів обслуговування, інженерно-транспортної інфраструктури та дорожньої мережі з метою формування повноцінного життєвого середовища;
  • визначення територій, на яких передбачено здійснення заходів перспективного (довгострокового) та першочергового (короткострокового і середньострокового) будівництва та благоустрою;
  • встановлення правового режиму використання територій;
  • формування мережі закладів освіти, охорони здоров’я з дотриманням нормативних відстаней;
  • землі (території) загального користування;
  • межі територій, необхідних для розміщення об’єктів, щодо яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності;
  • території для заповідання, заліснення, ренатуралізації та відновлення торфовищ, водно-болотних, лучних, степових та інших цінних природних екосистем;
  • земельні ділянки для передачі у комунальну власність;
  • землі (території) для безоплатної передачі у власність земельних ділянок державної та комунальної власності;
  • землі (території) для продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них на земельних торгах;
  • землі (території) для продажу або передачі у користування земельних ділянок державної, комунальної власності без проведення земельних торгів;
  • звіт про стратегічну екологічну оцінку (розділ "Охорона навколишнього природного середовища");
  • ландшафтне планування;
  • заходи з охорони навколишнього природного середовища (земель, вод, лісів та інших природних ресурсів), формування екомережі та виконання затверджених Кабінетом Міністрів України планів управління річковими басейнами;
  • заходи з інженерної підготовки та захисту територій;
  • заходи щодо збереження та охорони нерухомих пам'яток культурної спадщини, захисту традиційного середовища.

Також Тетяна Володимирівна назвала переваги впровадження комплексного плану.
    Для громади: створення раціональної територіальної організації землекористування; врівноваження потреби в соціально-економічному розвитку з потребою охорони навколишнього природного середовища.
  Для мешканців: підвищення поінформованості, почуття стабільності, відповідальності; можливість контролювати владу; можливість оцінити перспективну вартість своєї нерухомості.
     Для бізнесу: актуальна та достовірна інформація про ресурси громади; прозорість правил використання території; законність та легкість отримання адміністративних дозволів на здійснення інвестицій.

Далі до обговорення приєднався заступник директора з наукової роботи ДП УДНДІПМ «Діпромісто» Юрій Палеха. Він наголосив на тому, що нарешті почався процес взаємного наближення містобудівного та земельного законодавства, кінцевою метою якого має стати створення передумов для єдиної та простої системи планування. Наразі значні проблеми для власників та користувачів землі продовжує створювати той факт, що функціональне зонування територій, яке передбачається містобудівною документацією, прямо не пов'язується із класифікацією земельних ділянок за цільовим призначенням, якою оперує земельне законодавство. Тому важливим документом має стати Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, що будуть затверджені Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила будуть використовуватися для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру. Разом із тим, необхідно провести роз’яснювальну роботу щодо положень нового закону, уточнити та доповнити термінологічний апарат.

Потому до обговорення даного питання приєднався помічник-консультант народного депутата України Андрій Біленко, який підкреслив, що новий закон сприятиме забезпеченню сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів; удосконалити управління у сфері містобудівної діяльності та землеустрою; спростить виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт для потреб просторового планування; сприятиме розвитку автоматизованих систем управління ресурсами, комплексному збереженню повноцінного життєвого середовища, довкілля та культурної спадщини.

Директор ТОВ «Інститут просторового розвитку» Юрій Манцевич звернув увагу присутніх, що вже давно виникла потреба у взаємному узгодженні містобудівного та земельного законодавства, і нарешті знайдено компроміс в цих двох сферах діяльності, будуть створені умови для єдиної системи планування територій в інтересах місцевого населення. Також експерт попередив, що має здійснюватися контроль планування та використання території.

Завідувач кафедри землевпорядного проектування НУБіП України, Андрій Мартин, свій виступ розпочав із характеристики складових комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад.
     По-перше, землевпорядні вишукування мають включати виготовлення комбінованої картографічної основи:

  • на територію громади – базовий масштаб 1:10000 із вищою точністю відображення окремих режимоутворюючих об'єктів;
  • на територію адміністративного центру та інших населених пунктів (у разі розробки генеральних планів) – базовий масштаб 1:2000;
  • на території, на яких буде передбачено розроблення в складі комплексного плану планувальних рішень детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок) – базовий масштаб 1:500.

     По-друге, детальний аналіз сучасного стану використання земель на території громади передбачає:

  • складання експлікації земельних угідь за власниками та користувачами земельних ділянок (сучасний стан);
  • складання збірного плану земельних ділянок, наданих у власність чи користування, та земельних ділянок, не наданих у власність чи користування, а також які використовуються без правовстановлюючих документів;
  • складання плану розподілу земель за категоріями, власниками і користувачами (форма власності, вид речового права), угіддями (сучасний стан);
  • аналіз відомостей про землі, що були передані до 1 січня 2004 року в постійне користування державним та комунальним підприємствам, установам, організаціям або державним та комунальним підприємствам, установам, організаціям, правонаступниками яких вони є;
  • розроблення схеми існуючого використання території із встановленням меж та правових режимів всіх режимоутворюючих об’єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту комплексного плану (у тому числі межі та правові режими територій і об’єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон).

     До складу робіт із землеустрою входять:

  • визначення меж території для заповідання, заліснення, ренатуралізації та відновлення торфовищ, водно-болотних, лучних, степових та інших цінних природних екосистем (за наявності);
  • визначення меж територій, необхідних для розміщення об’єктів, щодо яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності;
  • складання переліку обмежень у використанні земель;
  • складання переліків земельних ділянок, щодо яких встановлено обмеження у використанні земель;
  • складання плану розподілу земель за категоріями, власниками і користувачами (форма власності, вид речового права), угіддями з відображенням обмежень (обтяжень) (проектні пропозиції);
  • визначення меж земельних ділянок для пропозицій щодо передачі у комунальну власність;
  • визначення меж земель (територій) для пропозицій щодо безоплатної передачі у власність земельних ділянок державної та комунальної власності;
  • визначення меж земель (території) для пропозицій щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них на земельних торгах;
  • визначення меж земель (території) для пропозицій щодо продажу або передачі у користування земельних ділянок державної, комунальної власності без проведення земельних торгів.

Серед новел Закону – резервування земельних ділянок для суспільних потреб. З метою забезпечення інтересів держави, територіальних громад, а також власників нерухомого майна відомості про межі територій, до складу яких входять земельні ділянки, необхідні для розміщення об’єктів, щодо яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності, зазначатимуться у комплексних планах просторового розвитку території територіальних громад, генеральних планах населених пунктів, детальних планах території. Відомості про такі межі вносяться до Державного земельного кадастру.

Далі експерт зупинився на новому порядку відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а саме – зміна цільового призначення земель сільськогосподарського, лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності – користувачем) втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва. Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки здійснюватиметься за умови надання її власником (а для земель державної та комунальної власності – користувачем) забезпечення виконання зобов’язання з відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом, у вигляді гарантії. Державний кадастровий реєстратор, який вносить до Державного земельного кадастру відомості про зміну цільового призначення такої земельної ділянки, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру негайно повідомлятиме установу, що видала гарантію, про настання підстави для відшкодування втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва.
Самі ж втрати сільськогосподарського виробництва, що відшкодовуються при зміні цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, внаслідок якої земельні ділянки переводяться до земель інших категорій, становитимуть 30 % різниці між нормативною грошовою оцінкою відповідної земельної ділянки після та до зміни її цільового призначення.
Критично важливим завданням є визначити формату електронних документів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, а також визначення формату файлу, що містить інформацію, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом.
Варто окремо відзначити, що вперше за багато років держава планує масово надавати підтримку громадам у складанні планувальної документації на їх території.

Також, до обговорення долучилися завідувач кафедри землевпорядкування і кадастру Київського національного університету будівництва і архітектури Ольга Петраковська, головний юридичний радник проєкту USAID «Підтримка аграрного і сільського розвитку» Павло Кулинич, директор ТОВ «УкрЗахідУрбанізація» Михайло Габрель, професор кафедри автомобільних доріг, геодезії, землеустрою та сільських будівель Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Тетяна Литвиненко, архітектор ТОВ «ПБ БАЗИС» Олеся Сурова, начальник науково-дослідного відділу ДП УДНДІПМ «Діпромісто» Марина Зеркаль та інші.

Людмила Гунько,
доцент кафедри землевпорядного проектування

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook