«Музичний живопис» Ірини Акімової

«Внаслідок життєвих криз люди стають більш чутливими – тому саме мистецтво набуває психотерапевтичних функцій», – коментує відкриття вернісажу Вероніка Чекалюк.

20 жовтня 2020 року, в Музеї міста Києва урочисто, з дотриманням карантинних обмежень, відкрилася персональна виставка «МУЗИКА» Ірини Акімової. Живопис – це безмовна поезія, стверджував Леонардо да Вінчі. У проєкті художниця показує живопис як динамічний зліпок музики, гармонійно відображає її композицію, стиль, ритм, колорит і образи. дати своє індивідуальне візуальне трактування різних музичних творів. Авторка розповіла гостям вернісажу про процес роботи над картинами: «Працюючи над картинами, я спочатку ділю музичний твір на кілька складових (що не завжди збігалися з теоретичною музичною конструкцією). Кожна складова з'являлася як окремий елемент візуальної композиції. Потім я визначаю колірну гамму і композиційну структуру кожного елемента. Мої інструменти – кольори, форми, лінії, які відображають тональність, силу звуку або цілі музичні фрази».

Серед гостей студенти і викладачі нашого університету, Вероніка Чекалюк, доцент кафедри української мови НУБІП, випускниця докторантури Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 2008 року досліджує питання творення й тиражування іміджу вважає, що мистецтво – це той напрямок, який позитивно характеризує нашу державу у світових медіа: «Творення іміджу – процес щоденний, це стиль і спосіб життя кожного, що в сукупності створює історію і репутацію. Мистецтво – яскрава позитивна тема, що напряму впливає на сприйняття України у світі. Імідж держави – це стереотипний образ у масовій свідомості, і водночас – це емоційно забарвлене уявлення про державу, що формується під впливом публічних меседжів, певних інформаційних приводів, зокрема культурно-мистецьких, спортивних тощо – за допомогою інформації та комунікації. У картинах та інсталяціях Ірини ожили музичні твори, улюблені у всьому світі. Вважаю, ця колекція має подорожувати світом і розповідати про суттєве бачення музики її авторки. Пані Ірина талановита художниця», – коментує вернісаж В. В. Чекалюк.

«Цей проект має виконати мистецьку а також і політичну місію розповісти всьому світові про Україну, яка за допомогою навчання іноземних студентів пропагує наші культурні цінності.

На полотнах ожили ноти й перетворилися к звуки. В одних роботах (Перший концерт для фортепіано з оркестром Шопена) колірні композиції різної форми разом з варіаціями складних фігур з численними вигинами мовою абстракції передають музичні фрази, які складаються в єдиний твір, відображаючи його настрій і інтонації. В інших роботах з'являються символічні фігуративні образи закоханих Ромео і Джульєтти, пара доповнює абстрактну композицію, дозволяючи точніше передати драматизм музичного твору. А в деяких роботах домінують фігуративні композиції, які через асоціації з образами природи або міста допомагають відобразити дух і характер музичного творіння. У більшості робіт символічно присутня головна тема музичного твору і його ритм. Наприклад, в болеро музична тема зашифрована в висоті містичних свічок, які грою уяви перетворюються в ноти, а лінії, схожі на нотний стан, стають носіями ритму.

Музика і живопис мають багато спільного. У кожної є свої закони в композиції, ритмі, колірному/звуковому рішенні. Дотримання цих законів важливо для гармонії сприйняття і живопису, і музики. І навіть порушення цих законів теж має свої логіку і правила. Їх важливо зрозуміти для того, щоб візуальний образ зміг увібрати в себе частинку душі музичного твору. Водночас необхідність зберегти цю внутрішню логіку не заперечує, а навпаки дає унікальну можливість пропустити її через свої емоції та життєву філософію. «І тоді на картині з'являється не просто перший концерт для фортепіано з оркестром Шопена, а мій Шопен, такий, яким я його чую, відчуваю і дихаю»...

Це своєрідна арт-терапія. Проєкт «Музика» — це натхненна розповідь про улюблену класичну музику мовою сучасного живопису. В музеї зібрані картини, анімації та інсталяції, створені на теми музичних творів композиторів різних епох і різних напрямків. Від класики Ф.Шопена, пізнього романтизму С.Прокоф'єва і М.Равеля, експресіонізму і додекафонії А.Шенберга (інсталяція на тему вокального циклу «Місячний П’єро») до танго нуево А. П'яццолли. Сюди також ввійшли інсталяція на тему музичних інструментів симфонічного оркестру та інсталяція «Ритми епох». Картини об’єднані темою варіацій. Як в музиці, ці роботи демонструють візуальні варіації на тему краси навколишнього світу, прагнення гармонії.

Довідка:

Ірина Акімова

Народилася в Харкові, Україна. Закінчила Харківський державний університет ім. Каразіна. Кандидат економічних наук, доцент. доктор., член Національної спілки художників України.

Живе і працює в Києві. Вона є директором Аналітичного та культурного центру NOSEP (Нова соціально-економічна політика – українська громадська організація) та лідером Української асоціації жіночих досліджень у мистецтві (UAFRA), громадської організації, яку вона заснувала у 2017 році. UAFRA підтримує жінок у мистецтв та виступає за гендерну рівність у мистецтві. Активна як організатор та куратор мистецьких виставок жінок-художниць в Україні та за кордоном. Її твори знаходяться в приватних колекціях України, Німеччини, Австрії та Китаю.

Олена Кульчицька
(гурток «Юний журналіст»)
Вдячні за матеріали прес-службі Ірини Акімової.