Вплив Covid-19 на продовольчу безпеку у світі та розвиток інновацій в сільському господарстві: аналітичний огляд наукових публікацій з міжнародних видань

“Старий світ вмирає, а новий світ щосили
намагається народитися: зараз час монстрів.”
Антоніо Ґрамші

    Сьогодні в умовах загрози швидкого поширення коронавірусу в Україні та світі питання продовольчої безпеки, як ніколи, є актуальним. Лідери міжнародних організацій ФАО, ВООЗ та СОТ стверджують: «У міру того, як країни вживають заходів, спрямованих на припинення пандемії COVID-19, котра набирає темпів, слід діяти вкрай обережно та мінімізувати потенційний вплив на постачання продовольством і неочікувані наслідки для глобальної торгівлі та продовольчої безпеки. Діючи задля захисту здоров’я та добробуту своїх громадян, країни мають пильнувати, щоби жодні торгівельні заходи не порушували роботу мережі  поставок продовольства».

   Так, зокрема, Рамі Зурайк, професор факультету сільськогосподарських і харчових наук Американського університету Бейрута, що у Лівані, у своїй публікації «Пандемія та продовольча безпека: погляд із боку країн, що розвиваються» зазначає, що відстеження впливу пандемії на продовольчу систему дозволяє систематично виявляти різні навантаження на продовольчу безпеку, які можна подати за чотирма параметрами, а саме: наявність, доступ, використання та стабільність. Пандемія ж, відмічає науковець, негативно вплинула на кожен із цих аспектів наступним чином:
   Наявність. Наразі глобальні ланцюжки поставок продуктів харчування схильні до порушень різного ступеня, однак серйозно порушено саме вантажні перевезення сушею та повітрям.

• ряд країн-виробників продуктів харчування ввели обмеження на торгівлю основними товарами, особливо пшеницею (Казахстан, Росія і Румунія) і рисом (Таїланд, Камбоджа і Індія). Ланцюжок постачання соєвих продуктів також було порушено через вплив COVID-19 на працівників харчової промисловості Аргентини. Проте поточні товарні запаси, як і раніше, перевищують звичайний попит через врожайність вище середнього минулого сезону;
• усі країни, особливо великі імпортери продуктів харчування, з усіх сил намагаються нарощувати свої запаси продовольства й створюють підвищений тиск на світові ринки;
• обмеження на транспортування, що впливають на сільськогосподарські ресурси, особливо насіння та агрохімікати, можуть викликати затримку посівного періоду наступного сезону;
• урожай поточного сезону й посіви нового сезону перебувають під загрозою через обмеження на пересування робітників-мігрантів сільськогосподарської галузі;

   Доступ. На національному рівні ізоляція викликала паніку серед покупців, тимчасово спустошивши полиці супермаркетів і збільшивши втрати через невикористані свіжі продукти.

• водночас, нездатність фермерів продавати продукти харчування, які були зроблені для сектора готелів / ресторанів / громадського харчування (HORECA), призвела до втрат й утилізації продукції;
• обмеження пересування трудящих-мігрантів приведе до втрати роботи й доходів і матиме наслідки для зростання рівня бідності в їхніх рідних країнах;
• вплив на працівників харчової промисловості, які часто змушені працювати з мінімальним захистом і без можливості дотримуватися правил соціального дистанціювання, є додатковим стресом для їх здоров'я та продовольчої безпеки;
• карантин і контроль пересування обмежують фізичну здатність людей отримувати доступ до продуктів харчування й створюють продовольчі пустелі в районах, де транспорт необхідний для придбання продуктів харчування;
• зниження заробітної плати та втрата доходу, яка зачіпає найбільш вразливі верстви населення, призводять до того, що все більша кількість людей виявляється в бідності. Найбідніші верстви населення вже відчувають обмежений економічний доступ до продовольства, особливо до свіжих фруктів й овочів;
• глобальне зростання цін на продовольчу корзину становить від 20% до 50%, що викликано збоями, тимчасовим дефіцитом, накопиченням запасів і спекуляціями в ланцюжку створення вартості в роздрібній торгівлі;
• ініціативи громадянського суспільства, такі як продовольчий кошик, надають підтримку державним програмам продовольчої допомоги. Деякі країни надають фінансову підтримку найбіднішим верствам населення.

   Використання. Механізми адаптації, прийняті громадянами, включають зміни раціону харчування на більш придатні для тривалого зберігання та розфасовані продукти, бо свіжі фрукти й овочі стають менш доступними. Потрійне навантаження (ожиріння, недоїдання та неправильне харчування), імовірно, зросте через поєднання обмеженого доступу, неправильного вибору харчування та закріплених дієтичних звичок, що посилюються меншою кількістю фізичних вправ.
    Стабільність. У країнах Близького Сходу та Східної Африки, зокрема Ємен і Сомалі, поєднання конфліктів, блокувань і нашестя сарани ще більше дестабілізує продовольчу безпеку. Країни, які залежать від нафти для отримання більшої частини експортних доходів, можуть зіткнутися з труднощами через рекордно низькі ціни на нафту. Це торкнеться країн з обмеженими резервами твердої валюти, таких як Нігерія, Алжир, Іран і Венесуела.

   Водночас, Рамі Зурайк, звертає увагу на те, що надзвичайні заходи, які супроводжують пандемію, особливо ізоляція, означають повну втрату прибутку для самозайнятих. На 1 березня 2020 року вони становили 80% робочої сили в бідних країнах і 76% у країнах Африки на південь від Сахари. В Африці, де кожна п'ята людина голодувала у 2019 році, продовольча безпека, яка залежить від можливості отримувати здорову й поживну їжу, ніколи не здавалася такою недосяжною. Карантин позбавляє 300 мільйонів школярів доступу до шкільних обідів, від яких залежить їхнє харчування. Ситуація ще більш загрозлива в Східній Африці, де коронавірус перешкоджає зусиллям з боротьби з одним із найбільших нашесть сарани за останній час.
   Науковець наголошує на тому, що оскільки ми не обмежуємося пандемією, то повинні діяти негайно, щоб змінити систему харчування, яка пов'язана з походженням, поширенням і летальністю COVID-19. Проте цього неможливо досягти без глобальної солідарності між усіма людьми на планеті й розробки нового соціального пакту без кордонів. Багато з нас тільки починають розуміти важливість робітників-мігрантів у забезпеченні нас свіжими фруктами і овочами, які необхідні для здоров'я і харчування. Це також момент, коли люди усвідомлюють важливість місцевих продовольчих систем і підтримки дрібних фермерів і сільського господарства поблизу міста.
  «Світ, який буде побудований після «монстра» COVID-19, не може нагадувати Старий Світ. Ми не можемо повернутися до «нормального світу», бо «нормальний світ» – це те, що нас убиває. Усі ми, на Півночі і на Півдні, повинні зробити Новий Світ кращим. Перетворення продовольчої системи – гарне місце для початку» – говорить Рамі Зурайк (Rami Zurayk. Pandemic and food security: A view from the Global South // Journal of Agriculture, Food Systems, and Community Development. – 2020.– Vol. 9(3). – Р. 1-5).
   Дослідник Рауль Січе з факультету сільськогосподарських наук Національного університету Трухільо, що в Перу, у публікації «Який вплив хвороби COVID-19 на сільське господарство?» наголошує, що існує достатньо доказів, які стверджують, що пандемія, спричинена хворобою COVID-19, має важливий вплив на сільське господарство та ланцюг постачання продуктів харчування, в основному впливаючи на попит на продовольство і, отже, продовольчу безпеку, з великим впливом на найбільш вразливе населення. Адже продовольча безпека означає, що кожна людина має необмежений доступ до їжі, що дозволяє їй задовольнити свої основні потреби. Якщо не вжити швидких заходів, це означає неминучу продовольчу кризу з більшим впливом на найбільш вразливе населення. Заходи повинні бути зосереджені на підтримці активності глобальних ланцюжків постачання продуктів харчування та пом'якшенню наслідків пандемії у всій харчовій системі. І соціальні програми при цьому виступають як парасолька, що мінімізує ефект короткочасних криз.
   Разом з тим, у своїй статті Рауль Січе визначає чотири групи населення, що найбільш вразливі до продовольчої кризи.
   Перша вразлива група: люди, які відчувають хронічний голод і не споживають достатньо калорійної енергії для нормального життя, яке наразі нараховує близько 820 мільйонів людей. Ця група людей не може дозволити собі будь-яке можливе переривання засобів до існування або доступу до їжі, яке може призвести ситуація з COVID-19. Якщо вірус поширюватиметься в країнах, де проживають такі люди з обмеженими можливостями системи охорони здоров’я, наслідки можуть бути серйозними.
   Друга вразлива група: дрібні фермери, яким може бути заборонено працювати на своїй землі та виходити на ринки, щоб продавати свою продукцію чи купувати насіння та інші необхідні ресурси.
   Третя вразлива група: діти з малозабезпечених сімей, які переважно харчуються за рахунок харчування, яке забезпечується соціальними програмами; призупинення цих програм через пандемію ставить під загрозу продовольчу безпеку та харчування, і як наслідок існування дітей з обмеженими можливостями для боротьби із захворюваннями. Таким чином, кожна країна повинна спрямовувати свої дії на підтримку програм соціального харчування, вживаючи необхідні запобіжні заходи, щоб уникнути передачі вірусу.

   У підсумку, науковець стверджує, що пандемія під назвою хвороба COVID-19 має великий вплив на дії та діяльність людства, і сільське господарство не знаходиться поза цим наслідком. Попит на їжу і, отже, продовольча безпека сильно постраждали через обмеження мобільності, зниження купівельної спроможності та більший вплив на найбільш вразливі групи населення. У міру збільшення випадків зараження уряди вживають більш радикальних заходів, щоб зупинити розповсюдження вірусу, впливаючи також на глобальну продовольчу систему. Передумовою будь-якого прийнятого заходу, зауважує автор, має бути захист здоров'я та продовольча безпека населення на шкоду економічному зростанню, хоча деякі уряди йдуть у зворотному напрямку (What is the impact of COVID-19 disease on agriculture?// Scientia Agropecuaria. – 2020. – Vol. 11 (1). – Р. 3-6).
   Інший науковець, а саме Роберт Генрі, директор Квінслендського альянсу сільського господарства і харчових інновацій та професор Університету Квінсленда, що у Брісбені в Австралії, у своїй статті «Інновації в сільському господарстві й постачанні продовольством у відповідь на пандемію COVID-19» відмічає, що вплив пандемії COVID-19 на сільське господарство й глобальну продовольчу безпеку буде важким, і багато наслідків ще належить ідентифікувати й зрозуміти. І незважаючи на зростаючі запаси продуктів харчування, таких як зернові, за оцінкою, кількість людей, що зіткнулися з продовольчою кризою, виросте з 135 мільйонів до 265 мільйонів до кінця 2020 року.
   Пандемія посилила проблеми продовольчої безпеки, продовжує автор публікації, викликані зміною клімату й великими конфліктами. Дослідникам необхідно визначити, як мають змінитися інвестиції в інновації у відповідь на пандемію. Стурбованість із приводу нестачі робочої сили й безпеки харчових продуктів активізує зусилля з використання автоматизації на всіх етапах системи виробництва харчових продуктів для забезпечення поставок. Реакція на збої в транспорті й торгівлі може спонукати до активізації зусиль із розвитку захищеного землеробства, щоб підтримати виробництво продуктів харчування набагато ближче до точки споживання. Обидві ці тенденції збільшать попит на нові сорти сільськогосподарських культур, які задовольняють зростаючі потреби споживачів, і будуть стимулювати додаткові дослідницькі зусилля, включаючи прискорене застосування нових технологій селекції рослин для виробництва.
    Водночас, пандемія COVID-19 підірвала дослідження в галузі сільського господарства і харчових продуктів. Багато лабораторій закрилися, а багато міжнародних конференцій були скасовані, скорочуючи прямий контакт між дослідниками. Науковці відреагували на пандемію, працюючи максимально можливо в режимі онлайн та зменшивши кількість дослідників на одиницю площі лабораторного простору. Збільшення позмінної роботи дозволило дослідникам працювати в різний час та, як і раніше, мати доступ до лабораторії. Одним із короткострокових наслідків впливу стало відволікання науковців на дослідницькі проекти COVID-19. Ученим у галузі сільського господарства, що володіють відповідними навичками, було доручено підтримувати дослідження, такі як розробка вакцин, оцінка противірусного лікування, поліпшення чи розгортання діагностичних тестів, а також підтримка відстеження контактів людей, інфікованих вірусом. Пандемія призведе до деякої зміни пріоритетів досліджень, щоб зосередити увагу на підвищенні стійкості сільського господарства й виробництва продуктів харчування.

   Великий глобальний економічний вплив COVID-19 може мати наслідки для сільського господарства й виробництва продуктів харчування. Деякі з довгострокових наслідків COVID-19 можуть бути викликані страхом перед пандеміями в майбутньому. Це призведе до розробки стратегій управління ризиками, які можуть вплинути на сільське господарство та виробництво продуктів харчування. Люди й країни можуть прагнути стати більш самодостатніми в процесі виробництва продуктів харчування, щоб зменшити залежність від поставок продуктів харчування з інших місць чи країн. Тенденції, які з'являються, можуть включати у себе збільшення самозабезпечення споживачів, які вирощують продукти харчування власноруч, і споживають більшу кількість домашніх страв через досвід під час пандемії. Більш значущим буде підхід урядів до продовольчої безпеки, який може відбитися на світовій торгівлі продуктами харчування. Експорт продуктів харчування може бути заблокований, а імпорт обмежений, щоб стимулювати місцеве виробництво, як стратегію для захисту постачання продуктів харчування в разі майбутніх пандемій.
   Багато заходів реагування на пандемію призвели до змін у сільському господарстві та виробництві продуктів харчування, які можуть зберегтися в довгостроковій перспективі. У деяких ситуаціях більше уваги може бути приділено автоматизації виробництва та обробки харчових продуктів, щоб уникнути ризиків використання робочої сили, яка може бути недоступна через хворобу чи обмеження трудової міграції. Це може призвести до збільшення інвестицій в автоматизацію збору й обробки врожаю та мінімізацію ручних операцій у всьому виробничому ланцюжку. Автоматизація технологічних процесів виробництва харчових продуктів у цих системах також може усунути ризики забруднення харчових продуктів під час виробництва. Забруднення харчових продуктів COVID-19 не було проблемою, але інші організми в майбутніх пандеміях можуть провокувати виникнення цього ризику.
   Досвід перебоїв у торгівлі під час пандемії може посилити тенденцію до створення більш захищених сільськогосподарських культур, викликаних зміною клімату. Усі форми захищеного землеробства, включаючи передове вертикальне землеробство, можуть бути більш капіталомісткими, але потенційно можуть знизити ризики, пов'язані з виробництвом продуктів харчування. Захищене землеробство уможливлює виробляти продукцію, близьку до точки споживання, незалежно від довкілля, необхідного для зростання врожаю, й усуває проблеми транспортування на великі відстані, які можуть бути обмежені в разі пандемії. Ці нововведення також можуть принести описані вище переваги автоматизації.

   Прискорене впровадження поліпшених сортів сільськогосподарських культур із використанням нових генетичних технологій могло б зробити значний внесок у підвищення продуктивності, необхідне для продовольчої безпеки. Пандемія надала цій роботі додаткової актуальності, яка нещодавно була продиктована необхідністю реагувати на зміну клімату. Технології редагування генів мають шанс отримати більш широке визнання та розуміння, ніж більш ранні генетично модифіковані підходи, і мають потенціал для дуже швидкого прогресу у процесі виробництва продуктів харчування в поєднанні із захищеним землеробством. Використання контрольованого середовища для виробництва харчових продуктів уможливлює генетиці зосередитися на підвищенні харчової цінності й привабливості харчових продуктів для споживачів.
   Підхід до інновацій харчових продуктів, імовірно, буде включати в себе певні цикли проектування та побудови цільового генотипу (із використанням біотехнології рослин, оснащеної передової геноміки й редагуванням генів) і виробничого середовища (розробка оптимальних середовищ, які можуть бути створені з мінімальними витратами) для забезпечення стійкості й надійного виробництва, незалежно від зміни клімату або пандемій.
  Необхідність реагування на пандемію може сприяти більш широкому визнанню громадськістю використання науки й технологій для підтримки продовольчої безпеки. Ці передові стратегії необхідно буде доповнити постійними зусиллями з підтримки традиційних фермерів, які ведуть натуральне господарство, відповідними розширеннями, політиками й технологіями для їх потреб. Проте деякі із цих заходів також будуть засновані на аналогічних технологічних ресурсах (наприклад, стійкі до зміни клімату культури для середовища дрібних фермерів).
   Збільшення інвестицій у сільськогосподарські дослідження та розробки сприятиме підвищенню продовольчої безпеки. У кожному регіоні необхідно впроваджувати передові технології в глобальному масштабі, щоб забезпечити місцеве виробництво продуктів харчування, яке може забезпечити надійні джерела живлення в разі майбутніх пандемій. Це вимагатиме державної та приватної політики, що підтримує регіональні інвестиції в інфраструктуру виробництва продуктів харчування та прийняття нових технологій. Науковці покликані відіграти важливу роль не лише в задоволенні потреб світу після COVID, а й у розв’язанні довгострокових проблем, пов'язаних зі зміною клімату, зростанням населення, деградацією довкілля та продовольчою безпекою (Robert Henry. Innovations in Agriculture and Food Supply in Response to the COVID-19 Pandemic // Molecular Plant. – 2020. – Vol. 13 – P. 1095–1097).
   На завершення, хочемо наголосити на тому, що якщо вас цікавить отриманням сучасної наукової інформації (повних текстів статей чи їх анотацій) як із зарубіжних міжнародних електронних ресурсів (SCOPUS, EBSCO, Web of Science, DOAJ), так і українських періодичних видань та електронних баз даних, пропонуємо вам скористатись нашою новою послугою від служби інформаційного моніторингу.

Підготувала Тетяна Кіщак,
директор наукової бібліотеки
Переклад здійснила Ганна Медяник,
асистент кафедри англійської філології