Що було до «Forestry Quest»

6 жовтня 2020 року
Напевно, нині більшість асоціює професію лісівника із сокирою чи бензопилою, однак справжній лісівник – це далеко не звалювальник лісу, а повноцінний «лісовий спецназ», який повинен багато вміти і знати, любити і розуміти ліс, берегти лісівничі традиції. Однією з таких традицій є проведення фахових змагань серед студентів-лісівників не тільки в Україні, але й за кордоном. Нині такі змагання проводяться кілька років поспіль на базі ННІ лісового і садово-паркового господарства НУБіП України під назвою «Forestry Quest» і у 2019 році залучили 15 студентських команд із різних куточків України. Та мало хто знає, що витоки подібних змагання сягають далекого 1966 р. Про це розповість призер лісового багатоборства 1971 р., доцент кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій НУБіП України Володимир Малюга.
– Володимире Миколайовичу, то яка ж історія проведення перших змагань?
– Ідея проведення лісового багатоборства (лісової всебічності) належить Борису Лук’янову – міністрові лісового господарства Української РСР (1966–1979). Борис Миколайович випускник Української сільськогосподарської академії, працював на виробництві, очолював Сторожинецький лісовий коледж, а розпочавши діяльність на посаді міністра лісового господарства, приділяв увагу підготовці і розстановці кадрів, зокрема, залучивши змагальний процес. Саме за його ініціативи було проведено перші змагання серед учнів семи лісових технікумів.
Розпочалася ера лісової всебічності серед команд 7 лісових коледжів (лісних технікумів): Велико-Анадольського, Кременецького, Лубенського, Малинського, Сторожинецького, Чугуєво-Бабчанського, Шацького. Нині це коледжі зі славною історією. До речі, призерами 1968 й 1969 рр. є мої колеги – завідувач кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій НУБіП України Віктор Маурер (представляв Сторожинецький ЛК) та раніше доцент кафедри лісівництва Валерій Коновальчук (Шацький ЛК).

 – Вам випала нагода взяти участь у лісовій всебічності у 1971 р. Пам’ятаєте, яка була програма змагань і умови участі?
– Звісно, змагання проводилися того року у Велико-Анадольському лісному технікумі (нині Велико-Анадольський лісотехнічний коледж імені В.Є. фон Граффа), де я навчався на відмінно і був Ленінським стипендіатом. Склад команди передбачав чотирьох учасників, які мали виконувати за жеребкуванням такі види робіт: валка дерева (звалювальник і помічник звалювальника), очищення стовбура від гілок (два сучкоруби). Далі долали трасу для проведення змагань протяжністю 6 км, у наплічнику мали по 6 кг піску, а по трасі передбачалося долати по 200 м оранки, ділянки чагарників і броду та виконати завдання на 14 етапах:
1. націлена рубка сокирою (дві колоди висотою 70 см, на кожній по 5 міток із гумових кружечків, на одній 5 із торця, на іншій тангентальний зріз);
2. надання медичної допомоги;
3. бензопилка, ліквідація несправності (має завестися і до 5 секунд працювати, умови відомі: може не бути бензину, не надітий насвічник чи закрита вихлопна труба);
4. метання гранат 3 шт. у коридор розміром 2х3 м з відстані 25 м;
5. дендрологія (латинські назви 5 деревних рослин);
6. ботаніка (латинські назви 5 трав’яних рослин);
7. ентомологія (латинські назви 5 комах);
8. фітопатологія (латинські назви 5 збудників хвороб);
9. деревообробка (назва 5 зразків видів пиломатеріалів);
10. визначення відстані (силуети лісових звірів, допустима похибка 10%);
11. геодезія (азимути чи румби на визначені 5 вішок);
12. таксація (окомірна оцінка діаметра та висоти ростучого дерева і на логарифмічній лінійці визначення об’єму до сотих, діловий сортимент – заміри рулеткою діаметрів верхнього та нижнього відрізків, довжини і розрахунок об’єму до сотих);
13. неповна розборка та зборка автомата Калашнікова (на секунди);
14. стрільба в тиру з малокаліберної гвинтівки (5 пострілів за таких умов, якщо поцілив 7, 8, 9, 10 – підраховується результат і віднімається від штрафних балів, отриманих під час пробігу етапів, якщо від 1 до 6 штрафу нема – постріли зараховані, якщо «молоко», то за рішенням судейської комісії – представники технікумів – призначають штрафні секунди).
Після подолання траси залишався пробіг 100 м по біговій доріжці стадіону. Залік розраховувався командний за середньозваженим результатом.
 
– Яка частина програми була для Вас найскладнішою?
– Я б назвав не стільки найскладнішою, але найнебезпечнішою валку дерева, що відбувалася перед початком забігу. Звалити дерево, яке росло на узліссі, необхідно було на визначений кілок.
Я, в якості звалювальника, з помічником справно поклали дерево, заглушив пилку і передав помічнику, той ладнає її на розкряжування, а у цей час обидва сучкоруби одночасно з початку та середини крони обрубують гілки. Після цього помічник звалювальника кряжує стовбур на однометрові відрізки і все складається. Після цієї напруженої командної вправи по черзі кожен із команди отримує зважений наплічник і виходить на старт для подолання всіх етапів за 6-кілометровим маршрутом.
– Ви все своє життя присвятили лісовому господарству. А чи відома Вам подальша доля змагань?
– Звісно, ми щороку вболівали за рідний технікум, але після завершення навчання вже були інші турботи, тож тривалий час не слідкував за подіями, однак у 2011 році мав нагоду брати участь у змаганнях із лісового багатоборства на базі НУБіП України вже у складі організаційного комітету. Переможцем у індивідуальному заліку стала Ганна Лобченко, єдина дівчина серед учасників змагань, а нині моя колега, доцент кафедри і однодумець. Того року змагання проводилися серед студентів університетів, а після того змагання кілька років організовували інші виші – Поліський національний університет й Уманський національний університет садівництва. У той же час наші студенти представляли Україну на лісовому багатоборстві у Чехії, де змагання проводяться щорічно. Підготовку команд останні роки координує Ганна Олександрівна і займається зі студентами на базі гуртка «Kyiv Forestry Students Association». Саме гуртківці ініціювали відновлення традиції проведення змагань із лісового багатоборства у вигляді квесту, що й успішно вдалося реалізувати у 2017 р. серед студентів ННІ лісового і садово-паркового господарства, а у 2018–2019 рр. брали участь уже команди різних коледжів та університетів.
 
– Чи є важливим такі студентські змагання для лісової галузі?
– Беззаперечно! Традиції відроджуються, а з ними підвищується якість підготовки фахівців і привертається увага до лісівничої професії. Це своєрідна і профорієнтаційна робота, адже зараз багато закладів готують спеціалістів лісового господарства, але не всі насмілюються представляти свої команди на змаганнях, а кращим нічого боятися, адже навіть програш у подібних змаганнях – це безцінний досвід і робота над самовдосконаленням.
– Нещодавно захистили докторську дисертацію, з чим Вас сердечно вітаємо. Яким був вплив лісового багатоборства на вашу кар’єру і життєвий шлях?
– Дякую! Дійсно, участь у лісових багатоборствах у мені сформувала життєву мотивацію знати й вміти більше у професійному плані, загартувала мене, навчила бути трудолюбивим, виваженим, багатозадачним, любити свою справу і любити й навчитися розуміти ліс. Своїми спогадами хочу надихнути учасників змагань різних років поділитися своїми враженнями і життєвими здобутками, а студентську лісівничу молодь – любити і поважати свою професію та приносити позитивні зміни у галузь.
 
Тому, разом із Ганною Лобченко ми збираємо матеріали й готуємо брошуру. Будемо раді кожному, хто відгукнеться та надішле нам свої спогади чи фото на адресу: [email protected] або ж зателефонує (097) 885-30-39.
 
Ганна ЛОБЧЕНКО,
доцент кафедри відтворення лісів та лісових меліорацій

За матеріалами Газети «Природа і суспільство»
 

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook