Здобувачі другого (магістерського) рівня вищої освіти ОПП «Соціальна робота»» та «Соціально-психологічна реабілітація» діляться враженнями від проходження навчальної практики
Навчальна реабілітаційна практика є обов’язковою складовою професійної підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти за спеціальністю «Соціальна робота». Цього року її у перші два тижні навчального року проходили студенти денної форми навчання, що навчаються за освітньо-професійними програмами «Соціально-психологічна реабілітація» та «Соціальна робота».
Студенти могли вдосконалити свої знання, уміння і навички з соціально-психологічної реабілітації різних груп населення, а також компетентності з управління реабілітаційними установами та соціальними службами на таких практичних базах, як Центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Дарницького району; Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр» Тростянецької районної ради Вінницької області; Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації; навчально-виховні комплекси; приватні заклади освіти; спеціальні дошкільні навчальні заклади; ліко-школа та ін.
Колектив кафедри соціальної роботи та реабілітації намагався залучити найкращі реабілітаційні та соціальні установи з метою урізноманітнення аспектів практичної підготовки студентів та ознайомлення їх з усім комплексом реабілітаційних послуг: медична та фізична реабілітація; психолого-педагогічна реабілітація; професійна і трудова реабілітація; фізкультурно-спортивна, соціальна та побутова реабілітація; забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації.
Звітуючи про проходження практики, студенти ділились своїми враженнями і думками.
Так, наприклад, Уляна Яненко розповіла, що працювала в дошкільному навчальному закладі (ясла-садочку) комбінованого типу №776 «Любисток». Її підопічними були 12 вихованців логопедичної групи – діти з порушенням мовлення. Уляна зазначила, що з великим інтересом спостерігала за вихователем-логопедом під час корекційних занять з дітьми і з задоволенням навчилась багатьом тонкощам цієї кропіткої роботи, зокрема, методикам розвитку моторики (загальної, дрібної, артикуляційної); розвитку розуміння мовлення; розвитку зорової та слухової уваги та пам'яті; розвитку звукової сторони мовлення та граматичної будови; розвитку фразового мовлення; технологіям удосконалення зв’язного мовлення та формування правильної культури мовлення. У зв’язку з карантином на Уляну також покладались обов’язки з підтримання чистоти в групі, прогулянки на свіжому повітрі, в організації вільного часу та дозвілля дітлахів.
Віталій Строкань працював у загальноосвітній школі І ступеня навчально-виховного комплексу «Вишгородська районна гімназія «Інтелект». Майбутній магістр разом із соціальним педагогом навчального закладу надавав рекомендації учням, батькам, а також вчителям з питань соціальної педагогіки; приділяв особливу увагу консультативній соціально-педагогічній допомозі учням, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах. Важливою складовою практики, на думку Віталія, стала робота зі складання соціальних паспортів класів, соціальної історії та індивідуальних навчальних програм для дітей, які цього потребують. У своїй роботі він акцентував увагу на формування в учнів навичок з дотримання норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя. Найбільше йому сподобалось організовувати заходи, що допомагали учням виразити себе, свої бажання, свої емоції, знайти себе як унікальну особистість. Віталій зазначає, що практика надала можливість не тільки ознайомитись в усій повноті з широким діапазоном обов'язків соціального педагога в закладі освіти, а й виконувати їх в реальних життєвих ситуаціях, усвідомити свою роль як фахівця в майбутній професійній діяльності.
Цікавим був досвід Софії Дзюбинської, яка проходила практику в приватній школі «Стежинка мудрості» м. Дніпро. Так як початок практики припав на початок навчального року, то їй випало завдання допомогти в організації свята «Першого вересня» в школі та провести класну годину в 10 класі. Студентка із задоволенням згадує, що успішно впоралась з різноплановими чисельними завданнями: прикрасити зал, підготувати та прорепетирувати номери самодіяльності, а також проконтролювати саме свято.
Софія зазначає: «Однією з моїх переваг було те, що я проходила практику на цій практичній базі вже другий рік поспіль і все знала – де знаходяться декорації, кого з дітей можна попросили про допомогу… І мене всі знали. Тому атмосфера, в якій я працювала, була дуже дружня. В цій доволі невеликій школі всі почувають себе, як в сім’ї – кожен підбадьорював один одного. Свято першого вересня пройшло на ура, хоч і додало нам трохи нервів...
З десятикласниками теж сподобалось працювати. Завдання класної години було висвітлити тему колективної відповідальності та в ігровій формі організувати тімбілдінг. Ускладнюючим моментом було те, що клас вважався педагогами доволі психологічно «важким», але класна година пройшла в дусі прийняття і взаєморозуміння. Ми навчилися краще слухати одне одного і відкрили нові шляхи до вдосконалення класу як команди».
Софія відмічає, що практика надала змогу побувати в різних ролях та виконувати найрізноманітніші обов’язки і була настільки напруженою, що в кінці відчувалось аж певне виснаження. Вона наштовхнула на певні роздуми: «Проаналізувавши весь період практики, я дійшла висновку, що для роботи з дітьми мені не вистачає знань з практичної психології, тайм-менеджменту, а також вміння правильно розподіляти час роботи та відпочинку, адже робота з дітьми та людьми в цілому доволі енергозатратна».
Оксана Заболотна проходила практику в приватній школі ТОВ «Ліко-школа» м. Києва. Вона так само готувала свято «Першого вересня» в школі та класну годину для першого класу. Оксана відмічає, що весь період практики пройшов активно та весело, і надав можливість відточити навички з організації як навчальної, так і позаурочної діяльності дітей. Вона щодня організовувала відвідування цікавих заходів: майстер-класів, спортивних секцій, сучасних та бальних танців, студії живопису та петриківського розпису та багато інших не менш цікавих студій. «Проаналізувавши весь період практики, - каже Оксана, - я дійшла висновку, що робота з дітьми вимагає багато уваги, наполегливості і креативності».
А ось думка Ганни Заплюсвічки. «Мені пощастило проходити свою навчальну практику у Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями Дарницького району у місті Київ. Основним завданням Центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями є надання психологічних, соціально-педагогічних, реабілітаційних та інформаційних послуг. В Центрі реабілітації сім’ї та дитини надавала допомогу, пов’язану з оцінкою розвитку дитини; допомогу батькам в організації життєвого простору для діяльності та розвитку дитини; надавала інформацію про особливості розвитку дитини; вчилась психологічно підтримувати батьків та інших членів родини в кризовій ситуації (народження дитини з порушенням розвитку); набувала досвіду консультування з питань виховання дитини з особливими потребами, її сприйняття та спілкування.
Процес видався дуже цікавим і пізнавальним. Команда професіоналів справила неймовірне враження віддачею своїй справі, рівнем поваги до особистості, співчуттям, взаємодовірою і взаємодопомогою, професійною компетентністю, чим ще більше заохотила мене розвивати себе в професійному плані».
Вадим Братчиков після проходження практики в Київському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді відмічає, що його практика була цікавою та захопливою і зовсім не була схожа на звичайні офісні будні. «Все почалось вже традиційним щорічним збором-походом «Козацькими шляхами», співорганізаторами якого є Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Це великий захід для молодих людей, що націлений на їх всебічний розвиток як громадян своєї країни. Поход передбачає організацію близько 20 різних майстер-класів, туристичних активітетів, знайомство з ювенальною поліцією та багато чого іншого. Я був там програмником та відповідав за організацію внутрішнього підтабору, який налічував дві групи дітей. Ми організовували знайомство з підтабором та між дітьми, посвяту дітей в жителі Барлігу Ведмедя, оскільки саме таку назву мав наш підтабір. Також ми проводили різні ігри та нагороджували учасників грамотами за їх досягнення під час збору-походу.
Наступною з яскравих подій був «Кавунник», організований скаутським об’єднанням «Відрада» національної організації скаутів України спільно з КМЦСССДМ. Це свято є родзинкою об’єднання «Відрада» та символізує початок скаутського року. Я був там, а також долучився до організації свята ще задовго до нього, щоб зробити все від мене залежне для того, щоб воно відбулось безпечно та круто. Захід починався зі станційної гри, після якої були конкурси на кращий костюм та страву з кавуна, а в кінці – довгоочікуване змагання на поїдання кавуна без рук. Захопливе вийшло свято, чому я дуже радію. Все відбулось так, як планували.
Завершилась моя практика на педагогічній школі майстерності від скаутського об’єднання «Скаути Києва». Семінари проходили два дні та мали в собі купу всього корисного, що знадобиться педагогу у роботі з різними віковими категоріями, змусить задуматись, що не вистачає тобі для цієї роботи та прокачає навички планування».
Ось такою була навчальна практика для магістрів другого року навчання. Їхні емоційні враження та жагуче бажання продовжити розпочаті справи вже під час виробничих практик для навчально-педагогічних працівників кафедри соціальної роботи та реабілітації є найціннішим підтвердженням того, що робота випускової кафедри дає гарні плоди і добру зав’язь.
Олена Варава,
старший викладач кафедри
соціальної роботи та реабілітації
