ДИНАСТІЯ ВЕТЕРИНАРНИХ ЛІКАРІВ

Кожна людина прагне щастя в житті. Що таке щастя? Кажуть: «Щасливими не народжуються, ними стають». І вирішальну роль у цьому відіграє сім'я. Народна мудрість стверджує: «З родини йде життя людини». Родина – то невичерпне джерело наснаги, любові та турботи. Здавна в родині із покоління в покоління передавалися знання і вміння. Надзвичайно важливою є пам'ять про своє «коріння», повага до старших і вдячність за їх внесок у виховання нащадків. І кожна сім'я докладає зусиль, аби не всохло родове дерево. З теплими спогадами та щемом у серці гортаю сторінки сімейного альбому.

Сьогодні я хочу розповісти про мою родину. Моя родина – це справжня ветеринарна династія:

Бедрата Ольга Луківна
Нечипоренко Юрій Данилович
Нечипоренко Лариса Юріївна (Кучерук)
Кучерук Дмитро Петрович
Кучерук Оксана Дмитрівна
Кучерук Марія Дмитрівна

У нашій родині шестеро кваліфікованих ветеринарних лікарів з вищою освітою! Ветеринарна династія веде свій лік з 1939 року, коли моя бабуся, Бедрата Ольга Луківна та дідусь, Нечипоренко Юрій Данилович, вступили до Київського ветеринарного інституту, де покохали одне одного і одружилися.

В часи Великої вітчизняної війни інститут було евакуйовано до м.Сєрова Свердловської області, де студенти продовжували навчання, отримуючи фах ветеринарного лікаря.

Після закінчення навчання вони певний час працювали в народному господарстві цієї області, за що обоє були нагороджені медалями «За доблестный труд в Великой Отечественной войне». В м.Сєрові народилась моя мама, Нечипоренко Лариса Юріївна. Після звільнення м.Києва, в 1944 році за викликом Наркомзему СССР родина повернулась в Україну, для роботи в її звільнених районах. Наприкінці 1944 року молода сім’я переїхала до с.Володарки, де обоє працювали за фахом.
За цю свою роботу Ольга Луківна Бедрата та Нечипоренко Юрій Данилович неодноразово були відзначені та премійовані Міністерством сільського господарства УРСР і обласним управлінням сільського господарства Київської області.
В 1950 році вони разом вступили до аспірантури Київського ветеринарного інституту. Ольга Луківна обрала тему дисертації «Определение наиболее эффективного температурно-влажностного режима для высокопродуктивных коров». Керівником дисертаційної роботи був завідувач кафедри зоогігієни професор Антон Каленикович Скороходько.

Зліва направо: Бедрата О.Л., Скороходько А.К., Одошкіна Г.Ф. Єрмолаєва К.С.

Бедрата О.Л. опрацьовує на арифмометрі результати досліджень

У Юрія Даниловича керівником був професор Тимофій Петрович Слабоспицький – завідувач кафедри мікробіології. Він запропонував дідусю тему про тканинне депонування та вплив його на імунітет при бешисі свиней. Успішний захист дисертаційних робіт моїх бабусі й дідуся співпав у часі, відбувся в один і той же день. Вони обоє отримали дипломи кандидатів ветеринарних наук та працювали викладачами на своїх (профільних) кафедрах.

Моя бабуся - Бедрата Ольга Луківна (20.07.1920).

Ольга Луківна після закінчення Свердловського сільськогосподарського інституту (1942 р.) працювала завідувачем районної ветеринарної лікарні Володарського району Київської області (з 1944 по 1948 рік), що знаходилась в с.Володарка, а з 1948 р. по 1950 р. працювала завідувачем районної ветеринарної лікарні в м.Фастів Київської області. У 1950 році вступила до аспірантури. Наукові досліди проводила на експериментальній базі Київської науково-дослідної станції тваринництва «Терезине» Київської області.
З 1953 по 1972 рік працювала асистентом, а потім на посаді доцента кафедри «Зоогігієни» Київського ветеринарного інституту. Вона проводила лабораторно-практичні заняття в аудиторіях і на виїздах-практикумах, читала лекції з окремих розділів лекційного курсу. Студентство завжди шанобливо, з любов’ю до неї ставилось, старанно виконувало завдання та настанови її, як викладача. Лекції, які вона читала, студенти відвідували дисципліновано, не пропускаючи жодної. Вона вміла чуйно вислухати кожного, допомогти і словом, і ділом в студентських скрутах. Ольга Луківна вміла гуртувати навколо себе однодумців, щирих і вірних друзів. 

Аспіранти Одошкіна Г.Ф. та Бедрата О.Л. Наукові дискусії.

Студенти завжди мріяли їздити з нею на виробничу та лікарську практику (Буча, Ворзель, Митниця, Асканія-Нова), де під її керівництвом вони, крім практичних занять, організовували агітбригади, що давали концерти місцевому населенню, влаштовували спортивні змагання майже щотижня.

Чемпіонка м.Києва з академічної греблі, 1938 р. (фото з журналу).

Донька Бедратої Ольги Луківни (моя мама), Нечипоренко Лариса Юріївна (в заміжжі - Кучерук) пригадує одну з таких практик в Асканії-Новій: «Для мене і для студентів це була незабутня мандрівка, тим паче що їхали ми туди аж два дні ще пліцовим пароплавом, який своїми пліцами перемелював води сивого Дніпра, а ми із захопленням милувались мальовничими українськими берегами, шлюзами, портами».

Сиволожський Т.Я., Бедрата О.Л.              Бедрата О.Л з Єрмолаєвою К.С.

В Асканії-Новій було стільки цікавого – інститут вівчарства ім.Іванова, зоопарк, ландшафтний парк з озером та гротами, відкритий ковильний степ, коні Пржевальського, вівці мериноси, завезені з Америки м’ясні тварини породи Санта Гертруда, тваринницькі ферми тощо.

Всі студенти були в захваті і, можливо ще й досі можуть пригадати яскраві сторінки чудової літньої практики. За багаторічну сумлінну працю Ольгу Луківну нагороджено почесною грамотою.

Доцент Бедрата Ольга Луківна проводила велику роботу з розробки методичних вказівок до лабораторно-практичних занять, до написання курсових та дипломних робіт. Нею були написані лекції для студентів-заочників ветеринарного і зоотехнічного факультетів.

Слід зазначити, що на кафедрі зоогігієни протягом багатьох років, як за часів керівництва професора Антона Калениковича Скороходька, так і тоді, коли кафедру очолювала Клавдія Степанівна Єрмолаєва, склались теплі дружні стосунки, що мали продовження і поза межами інституту. Викладачі і лаборанти разом відпочивали, відзначали офіційні й родинні свята.

Одночасно з роботою на кафедрі зоогігієни, виконуючи доручення деканату, на протязі двох років Ольга Луківна керувала курсами підвищення кваліфікації ветеринарних фельдшерів при Київському ветеринарному інституті. Вона також брала активну участь у виборчих кампаніях місцевого та республіканського значення. Неодноразово обиралась членом місцевого комітету і членом профспілкового бюро Київського ветеринарного інституту та ветеринарного факультету УСГА.
За проведену роботу в Свердловській області в часи війни Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 червня 1945 р. Ольга Луківна Бедрата була нагороджена медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941 - 1945 гг.». А в 1995 році їй вручено ювілейну медаль «50 лет победы в Великой Отечественной войне 1941 - 1945 гг.».
З 1973 року Ольга Луківна працювала санітарним лікарем контрольно-виробничого відділу Республіканської контрольно-виробничої лабораторії молочної промисловості при Міністерстві м'ясної і молочної промисловості УРСР.
На дозвіллі Ольга Луківна займалась рукоділлям та досягши досконалості в такій кропіткій справі як макраме, отримала звання народної майстрині УРСР. Свої вироби вона щедро дарувала своїм рідним, близьким і знайомим. Теплі спогади на все подальше життя залишились у Ольги Луківни про щиросердний чудовий мікроклімат на кафедрі зоогігієни, як приклад людської дружби, взаєморозуміння та спілкування між викладачами та лаборантами, створений мудрістю Антона Калениковича Скороходька. Життєвим кредо Ольги Луківни Бедратої протягом всього життя було: «Тримай добро в серці!».

Мій дідусь - Нечипоренко Юрій Данилович (07.03.1921) з кінця 1953 року був зарахований на посаду асистента кафедри епізоотології, та при зменшенні навчального педагогічного навантаження на початку 1955 р. працював там на 0,5 посадового окладу.

В січні ж 1955 року Юрій Данилович отримав диплом кандидата ветеринарних наук. То ж на початок навчального 1955-1956 року його було переведено на повну ставку асистента кафедри мікробіології.

Нечипоренко Ю.Д. студент 2 курсу КВІ (1940)

В зв’язку з організацією Української академії сільськогогосподарських наук на базі Української сільськогосподарської академії та Київського ветеринарного інституту він залишився на посаді асистента кафедри мікробіології, де працював до травня 1958 року.
Пригадуємо, як він розповідав, що окрім викладацької роботи він проводив мікробіологічні дослідження жому та разом з біохіміками інституту вивчав вплив певних видів мікроорганізмів на жирність молока.
В 1958 році, в зв’язку з переходом на постійну роботу до Українського науково-дослідного інституту рибного господарства, він змінює і свій мікробіологічний науковий напрям. В цьому інституті Юрій Данилович працює науковим співробітником відділу хвороб риб, виконує обов’язки завідувача відділу хвороб риб. В січні 1964 року за рішенням Вищої атестаційної комісії Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР йому вручено Атестат старшого наукового співробітника за спеціальністю «Ветеринарна мікробіологія», а згодом за конкурсом його затверджують вже на посаді завідуючого відділом хвороб риб.
Крім того, Нечипоренко Юрій Данилович, Комітетом Ради виставки досягнень народного господарства СРСР був затверджений учасником ВДНГ СССР. Йому видано посвідчення за № 60224 від 1964 року.
В цьому ж році Юрію Даниловичу Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти СРСР дозволило здійснювати наукове керівництво та підготовкою аспірантів. Його наукова школа невелика. Він натхненно працював з ними, навчаючи всьому тому, що сам знав і умів. Своїм аспірантам Юрій Данилович допомагав формувати наукове мислення та викладення експериментального матеріалу. Неодноразово рецензував та редагував їх статті. Він підготував до захисту 2-х кандидатів наук: Просяна Влада Володимирівна. Бактериальная флора лещей при массовом заболевании их на Каховском водохранилище [Рукопись]: дис. канд.биол.наук / В.В.Просяная; Украинский научно-исследовательский институт рыбного хозяйства (Львов). К., 1970. 196 с.; Руденко Анатолій Павлович. Патоморфология аэромоноза (краснухи) карпов при естественном течении и эксперементальном воспроизведении [Рукопись]: дис. канд.вет.наук: 16.00.02 «Патология, онкология и морфология животных» / А.П. Руденко; Украинский научно-исследовательский институт рыбного хозяйства (К.). К., 1989. 169 с.

Бедрата О.Л. та Нечипоренко Ю.Д. (1954 р.)

В цей час Юрій Данилович плідно працює над своїми винаходами. Безліч сторінок рукописів, де викладені роздуми та висновки проведених дослідів, зберігаються й понині в сімейних архівах. Тут є схеми дослідів, рецептури використаних препаратів і реєстрація всіх проведених ним дослідів. Свої винаходи Юрій Данилович захищав в Москві. Та вони не були затверджені, бо мали суттєві розходження думок зі своїми опонентами.
Свої статті він активно друкує у вітчизняних та Всесоюзних професійних журналах, проводить дискусії з численними фахівцями з питань хвороб риб, зокрема краснухи коропів.
Український інститут рибного господарства, відмічаючи досягнення і успіхи Юрія Даниловича в науково-дослідній роботі неодноразово висловлював йому подяку. Так у 1967 році він отримав відзнаку «Отличник социалистического соревнования рыбного хозяйства СССР». А за досягнуті успіхи у виконанні наукових досліджень та розробку ефективних методів боротьби із захворюваннями риби краснухою Юрій Данилович також неодноразово був відзначений численними почесними грамотами та преміями.

У 1968 році Юрій Данилович працював старшим науковим співробітником відділу інфекційних хвороб риб. А коли закінчився строк його роботи за конкурсом, його в грудні 1970 року мобілізували на роботу в народному господарстві, як фахівця рибних хвороб. В січні 1971 року Нечипоренко Юрій Данилович очолив рибницьке господарство в с.Таценки, Київської області, був начальником Канівського рибного цеху НВРХ Київського обласного виробничого рибокомбінату, що в басейні р.Стугна. Він був його директором, достойно вирішував всі нагальні фахові та господарські питання підпорядкованого йому господарства та консультував рибницькі господарства України щодо ліквідації захворювань риби, зокрема краснухи коропів, на якій він добре знався, вивчаючи її ще в інституті рибництва.

Виступ Бедратої О.Л. на науковій конференції. В президії: Роговський П.Я., Одошкіна А.Ф., Нечипоренко Ю.Д., Борщ М.С.

За дострокове виконання соціалістичних зобов’язань Нечипоренко Юрій Данилович був нагороджений знаком «Победитель социалистического соревнования 1973 года». Його призначають завідувачем виробничою лабораторією, де він працює до 1981 року. В цей період над рибгосподарствами Толокунського, Обухівського, Бобрицького та інших рибцехів Київщини нависла загроза масової загибелі коропів від спалаху краснухи. Юрій Данилович брав активну участь у вивченні стану рибних господарств та в заходах з ліквідації цієї загрози. Для цього він добирав і впроваджував найефективніші методи профілактики та ліквідації небезпечної хвороби риб, вивчав природу та мікробіологічні властивості збудника. За ліквідацію загрози масової загибелі коропів від краснухи йому оголошено подяку від начальника рибкомбінату.
В березні 1981 року він був звільнений з посади у зв’язку з виходом на пенсію, хоча повернувся згодом до роботи Київського виробничого рибкомбінату в с.Забір’я (зараз@«Zabirya organic farm») на посаду завідувача лабораторією хвороб риб де пропрацював до травня 1985 року.

На жаль, зараз моїх бабусі й дідуся вже немає. Обоє вони пішли у вічність один за одним у 82-річному віці. Але світла пам’ять про них живе як в нашому родинному колі, так і серед викладачів та випускників Київського ветеринарного інституту.

Моя мама - Нечипоренко Лариса Юріївна (02.03.1943) (в заміжжі - Кучерук), жила з малих літ в оточенні спеціалістів ветеринарної медицини, з перших класів тісно спілкувалась з професорами та викладачами ветеринарного факультету Баженовим С.В., Пономаренко Ф.М., Гіммельрейхом Г.О., Абельянцем Г.С., Осінським П.О., Колісниченко Л.М., Чижською Г.Я., Шевченко Л.А., Осьмаковою М.М., Ревенком І.П., Горбанем М.І., Настенком К.О., Ярославом С.Ю., Нікольським С.В., Поваженком І.О., Нагорним І.С., Роговським П.Я. та іншими працівниками ветеринарного інституту і на кафедрах і у повсякденному житті.

Ось тому моя мама, Нечипоренко Лариса Юріївна (Кучерук) з вдячністю долі обрала і собі фах ветеринарного лікаря, вступивши до Української сільськогосподарської академії на ветеринарний факультет в 1960 році. Під час навчання брала участь в заняттях гуртка при кафедрі гістології під керівництвом Л.О. Салганської. Ці заняття дозволили їй освоїти гістологічну техніку, що знадобилось і в подальшій роботі на факультеті, в проблемній лабораторії та в аспірантурі.

Лариса Юріївна брала участь в факультетській та академічній самодіяльності, у спортивному житті факультету та вишу (в 1960 році була чемпіонкою м.Києва з бігу на 400 м серед вишів міста, чемпіонкою УСГА зі штовхання ядра та з бігу на всі короткі дистанції, неодноразово виступала за команду УСГА на змаганнях зі спортивної гімнастики за ІІ спортивним розрядом).

Після закінчення факультету працювала в проблемній лабораторії І.О.Поваженка, де досліджували питання стахіботріотоксикозу. Після її закриття працювала на кафедрі зоології, якою тоді керував професор Синицький М.М. при лабораторії, де проводили дослідження методів лікування поліедрозу шовкопрядів.  

Протягом 1968 – 1970 рр. працювала старшим лаборантом кафедри епізоотології ветеринарного факультету УСГА, яку очолювала Ревенко І.П.

Ординатор кафедри епізоотології Степенко М.Ф., старший лаборант Кучерук Л.Ю

Колектив кафедри епізоотології 1969 р.
Нижній ряд зліва направо: Настенко К.А., Ревенко І.П. (завідувач кафедри), Горбань М.І., Литвин В.П.
Верхній ряд: Скороход А.Н., Євтушенко А.Ф., Степенко М.Ф., Кучерук Л.Ю., Сухонос В.П., Риженко В.П.

Вступивши до аспірантури у відділ цитології Інституту зоології АН України, Лариса Юріївна вивчала питання диференціації стовбурових клітин кісткового мозку, культивуючи їх в штучних живильних середовищах, знімаючи процеси взаємодії клітин, ділення клітин під мікроскопом на кіноплівку в цейтраферному режимі (керівник – професор Мажуга Петро Маркович). Хвороба не дозволила довести роботу до завершення. Згодом, з березня 1974 року, Лариса Юріївна перейшла працювати в бібліотеку УСГА (НАУ) до бібліографічного відділу.

Студенти Горбей О. і Нечипоренко Л. (1960 р.)

Студентка Нечипоренко Л.Ю., навчальний корпус №6 (ФВМ, 1964)

Тривалий час Лариса Юріївна вела культурно-масову та виховну роботу зі студентською молоддю Національного аграрного університету, готуючи з ними літературні вечори, диспути, вікторини, зустрічі з творчими людьми: письменниками, артистами, композиторами. Деякі заходи транслювались по телебаченню з переповненої актової зали університету. Зокрема це зустрічі з О. Гончаром, В. Яворівським, Б. Олійником, І. Драчем, В. Коротичем.
За активну організаційну та виховну роботу серед студентства УСГА Кучерук Лариса Юріївна була нагороджена поїздкою на ВДНГ СРСР (Москва) та представлена на Дошку Пошани УСГА (1980-1981 рр.).

В музеї НУБіП України представлено збірку її віршів «Штрихи до історії бібліотеки» (про хід ремонтних робіт в бібліотеці). А у співавторстві з Л.П.Полозенко написані брошури: «Господині книжкового саду», «Історія становлення і розвитку інформаційно-бібліографічного відділу бібліотеки Національного аграрного університету (1954–2008 рр.)», «Пошук та обробка бібліографічної інформації для підготовки магістерської роботи» (2011 р.), «Самостійна інформаційно-бібліографічна праця дослідника» (методичні поради аспірантам і здобувачам) (2006 р.).
Лариса Юріївна пройшла шлях від простого бібліографа до головного бібліографа бібліотеки, тут працює і донині вже 46 років, здійснюючи інформаційне та бібліографічне забезпечення і супровід науково-дослідних та навчальних тематик ветеринарного та зоотехнічного напрямку.

Кучерук Л.Ю визначає індекси УДК для наукових статей

Робота з молодими науковцями та допитливими студентами університету дуже копітка та все ж Лариса Юріївна надає кожному з них фахову бібліографічну консультацію стосовно пошуку потрібної літератури, грамотного оформлення списку літератури в дисертаціях, і щиро радіє, коли вони вдало захищаються, беруть участь в численних наукових конференціях, семінарах, конкурсах, отримують дипломи, грамоти тощо. За багаторічну сумлінну працю в бібліотеці багаторазово отримувала грамоти, подяки, премії від керівництва Університету.

Співробітники інформаційно-бібліографічного відділу.

А 30 серпня 2011 року Вченою радою НУБіП України було прийнято рішення про присвоєння їй звання Заслуженого працівника НУБіП України та видано диплом Заслуженого працівника НУБіП України.

Колеги-бібліографи. Зліва на право: Краснобаєва Е.А. Кучерук Л.Ю, Полозенко Л.П.

На студентській лаві моя мама зустріла хлопця, який припав їй до душі і згодом став чоловіком.

Мій тато - Кучерук Дмитро Петрович (05.11.1938).

Після закінчення вишу, як колгоспний стипендіат, мій тато працював ветеринарним лікарем у колгоспі в с.Антонівка Ставищанського району Київської області, заживши собі слави кваліфікованого та чуйного до тварин і людей спеціаліста ветеринарної медицини, поєднуючи фахову роботу з суспільною.

Працюючи в рідному селі, також як спортивний інструктор, він створив там осередок молодіжної фізичної культури, побудував разом з однодумцями футбольне поле і волейбольний майданчик, на яких і школярі, і старша молодь активно проводили своє дозвілля, тренуючи і вдосконалюючи спортивні навички, готувались до місцевих і районних змагань, де отримували численні заслужені грамоти.

Дмитро Петрович був на посаді ветеринарного лікаря колгоспу три роки. В цей час, дружина, Лариса Юріївна, працювала сільським бібліотекарем. Виховували старшу донечку Оксанку. Восени 1968 році родина переїхала до Києва.
Далі тато працював на кафедрі патологічної анатомії, під керівництвом професора Ф.М.Пономаренка, де набув чималого досвіду патолого-анатомічного розтину тварин та аналізу причин того чи іншого захворювання, за що щиро вдячний всім співробітникам кафедри: Яцишину А.Й, Забело Є.М., ст. лаборанту Стрісі О.М.

Патолого-анатомічний розтин кроля. Зліва на право: доц. Яцишин А.Й., студент Потоцький М.К., проф., зав. каф. Пономаренко Ф.М., прозектор Кучерук Д.П.

Практичні заняття зі студентами з патологічної анатомії. Розтин собаки

З 1971 року по 1978 рік Дмитро Петрович працював у лабораторії епізоотології та прогнозування УНІЕВ (Інститут ветеринарної медицини НААН України), де увага була зосереджена на питаннях вивчення особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин.

Проведення аналізу проб

З 1978 року Дмитро Петрович перейшов працювати до біохімічного відділу Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини України. За 27 років роботи в цьому відділі він пройшов науковий шлях від старшого лікаря-біохіміка до провідного лікаря ветеринарної медицини-біохіміка, завідувача сектором біохімічних досліджень хіміко-токсикологічного відділу Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини України. Маючи інженерний склад мислення, він своїми силами ремонтував багато апаратів та приладів з усіх відділів лабораторії. Творчо та натхненно працюючи в лабораторії, він зажив слави серед своїх співробітників, ветеринарних біохіміків обласних, районних лабораторій та працівників Ветеринарного управління.

Робота з приладами у лабораторії

Добре знали Дмитра Петровича та його високий професіоналізм і керівники ветеринарного управління (департаменту). Адже його неодноразово направляли у державні відрядження по всій Україні для перевірок епізоотичного стану тваринницьких господарств, консультацій з визначення причин отруєнь чи хвороб тварин та вирішення шляхів запобігання значним втратам поголів’я тварин в господарствах України.

Окрім поточних виробничих досліджень проб кормів, біологічного матеріалу, освоєння та випробування нових приладів та вдосконалення методів дослідження Дмитро Петрович проводив значну навчальну роботу серед біохіміків та токсикологів ветеринарних лабораторій всієї України в стінах ЦДЛВМ та на факультеті підвищення кваліфікації в УСГА (НАУ).

Численні семінари з підвищення кваліфікації ветеринарів-біохіміків обласних та районних лабораторій, що їх проводив Дмитро Петрович, стали їм в пригоді. Його лекції, практичні заняття, поради, консультації та настанови з вдячністю пам’ятають всі, хто пройшов з ним професійну перепідготовку. Чимало молодих науковців довіряли йому матеріали своїх досліджень з метою визначення складових представленого матеріалу, отримували при цьому повну консультацію стосовно визначених результатів за тематикою наукової роботи.

Під його керівництвом і мені пощастило виконати частину наукових досліджень по дисертаційній роботі у головній ветеринарній лабораторії!
Дмитро Петрович і сам весь час намагався підвищувати свій професійний рівень, читав багато фахової наукової літератури, вивчав досвід колег інших республік. Його запрошували на Всесоюзні конференції та семінари біохіміків в Москву, Мінськ, Таллін, Душанбе, Махачкалу.
Він першим з ветеринарів-біохіміків України освоїв в лабораторії роботу зі спектрофотометром. Його фото за цим приладом в 1981 р. було розміщено в експозиції павільйону «Ветеринарія» на ВДНГ в Москві.

Дмитро Петрович брав активну участь і в суспільному житті лабораторії – був членом профбюро лабораторії. Як людина всебічно обдарована, писав та друкував свої вірші на злободенні виробничі теми, до знаменних і пам’ятних дат в настінних газетах та адресував щирі сердечні привітання колегам до ювілеїв та днів народження.

Директор Центральної ветеринарної лабораторія МСГ України Павленко М.С. вручає Кучеруку Д.П. нагороду

За чіткість, старанність та відповідальність в роботі Кучерук Дмитро Петрович неодноразово був нагороджений преміями, грамотами і подяками керівництва УНІЕВ та ЦДЛВМ. За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий особистий внесок у забезпечення стійкого епізоотологічного та паразитологічного благополуччя країни Кабінет Міністрів України нагородив Дмитра Петровича Почесною грамотою та нагрудним знаком.

Династію працівників ветеринарної медицини продовжуємо я (Кучерук Марія Дмитрівна) і моя сестра – Кучерук Оксана Дмитрівна. Обидві закінчили факультет ветеринарної медицини: Оксана Дмитрівна – Українську сільськогосподарську академію в 1989 році, з відзнакою, я – Національний аграрний університет в 2004 році закінчила факультет ветеринарної медицини, та у 2005 році магістратуру з відзнакою. Обидві успішно захистили кандидатські дисертації.

Моя сестра - Кучерук Оксана Дмитрівна (17.12.1966), нині працює в Федеральному науковому центрі – «Всеросійському науково-дослідному інституті експериментальної ветеринарії ім. К.І.Скрябіна і Я.Р.Коваленка (ВІЕВ) Російської академії наук» (Москва) провідним науковим співробітником лабораторії біохімії та молекулярної біології ім.академіка Г.Ф.Коромислова.

В 2011 році Оксана Дмитрівна захистила дисертацію на тему: «Влияние гликопина на иммуногенез у животных при комплексном применении с вакцинами» за спеціальністю 06.02.02 «Ветеринарна мікробіологія, вірусологія, епізоотологія, мікологія з мікотоксикологією і імунологія» під керівництвом Устинової Галини Іванівни, провідного наукового співробітника лабораторії біохімії та молекулярної біології ім.академіка Г.Ф.Коромислова, лауреата премії уряду РФ в галузі науки і техніки.

Отримала науковий ступінь кандидата ветеринарних наук. В складі наукового колективу займається розробкою комплексних алергенів для диференційної діагностики неспецифічних реакцій на туберкулін у великої рогатої худоби.

Ця робота в 2012 році була визнана кращою науковою розробкою (в ряді кращих наукових розробок), а в 2013 році Кучерук Оксана Дмитрівна отримала медаль «Лауреат Всеросійського виставкового центру».

На даному етапі своєї роботи сумісно зі співробітниками лабораторії займається дослідженням молекулярно-генетичних аспектів вірусних та бактеріальних інфекцій домашніх тварин, розробкою способів та засобів їх діагностики і профілактики.

Зустріч випускників факультету ветеринарної медицини УСГА 1989 року (2019 р).

Кучерук Марія Дмитрівна (05.11.1981), працюю на кафедрі з 2009 року, а з березня 2020 року призначена виконуючою обов’язки завідувача кафедри ветеринарної гігієни ім. професора А.К.Скороходька, що є дуже символічним для мене, оскільки моя бабуся була аспіранткою професора Антона Калениковича Скороходька та працювала під його керівництвом на цій же кафедрі асистентом, пізніше доцентом (тоді кафедра мала назву «Зоогігієни»).

У 2009 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Санітарно-гігієнічне та клініко-експериментальне обґрунтування застосування нутріцевтиків курчатам-бройлерам» за спеціальністю 16.00.06. «Гігієна тварин та ветеринарна санітарія» (Науковий керівник – директор науково-дослідного інституту здоров’я тварин, академік вищої школи НААН, професор Засєкін Дмитро Адамович).

Моя наукова робота у 2009 р. зайняла третє місце серед учасників з Європи та Азії в Міжнародному конкурсі молодих вчених «Alltech’s Young Scientist award», за що отримала відповідний диплом та премію.

Моя кандидатура двічі (2010 та 2012 рр.) номінувалась на здобуття щорічної Премії Верховної Ради України «Найталановитіші молоді вчені в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та наукових розробок». У 2018 році рекомендовано від факультету ветеринарної медицини НУБіП України на здобуття стипендії Кабінету Міністрів України для молодих вчених.

На разі закінчую написання докторської дисертації на тему «Наукове обґрунтування та санітарно-гігієнічна оцінка застосування натуральних профілактичних препаратів у органічному птахівництві». Також я є консультантом органічного виробництва і органічного птахівництва зокрема. Внесена до Реєстру сільськогосподарських дорадників і експертів-дорадників в якості сільськогосподарського дорадника на підставі кваліфікаційного свідоцтва сільськогосподарського дорадника № 664 від 27 червня 2019 р. за напрямками органічного виробництва, ветеринарної медицини та раціонального природокористування.
Тісно співпрацюю з сертифікованими операторами органічного ринку. Зокрема, з приватними сертифікованими органічними господарствами, що займаються вирощуванням птиці (ТОВ «Дунайський аграрій», ФГ Дача та ФОП Ковтун Ю.О. тощо).

У 2018 році пройшла спільний курс НУБіП України та Університету штату Пенсильванія з харчової безпеки, англійською мовою. Отримала 9 сертифікатів (мікробіологія, санітарія, НАССР, мікологія й мікотоксини, термічні процеси, кислотні продукти, зернові продукти, безпечність продуктів харчування, основні принципи науки про харчову безпеку).

З 2018 року очолюю науково-дорадчу раду ГС Органічна Україна та групу вчених у НУБіП України, які проводять дослідження в галузі органічного тваринництва, займаються вивченням і вирішенням проблем, пов’язаних з гуманним ставленням до тварин, відповідно до їх потреб, розробкою безпечних препаратів для профілактики захворювань в тваринництві та птахівництві, що стають альтернативою антибіотикам.

Хочу висловити щиру подяку моїй родині! Я щаслива з того що маю перед собою такий приклад людяності, гідності, працьовитості, невичерпної енергії, професіоналізму і самовідданості в роботі. Я пишаюся тим, що я є частиною славетної династії ветеринарів! Вічна і світла пам'ять бабусі Бедратій Ользі Луківні, дідусю Нечипоренко Юрію Даниловичу. Многая Літа мамі Кучерук (Нечипоренко) Ларисі Юріївні, татові Кучеруку Дмитру Петровичу, сестричці Кучерук Оксані Дмитрівні.

Марія Кучерук