Професійне навчання персоналу та шляхи його вдосконалення: творча багато вимірність

На кафедрі управління та освітніх технологій, в рамках засідання студентського наукового гуртка «Методологія та методика наукового дослідження» (керівник професор Журавська Н.С.), був організований круглий стіл «Професійне навчання персоналу та шляхи його вдосконалення: творча багато вимірність».

Керівник гуртка акцентувала увагу на важливості освітньої програми «Управління персоналом» для ефективного працевлаштування фахівця, зокрема агробіолога та на доцільності навчання персоналу в тих організаціях, де майбутні випускники отримають посаду управителя з персоналу.

Студентка Рудченко Любов, продовжуючи тему професійного навчання персоналу, підкреслила, що використання людського капіталу містить великі резерви для ефективного розвитку організацій, дозволяє їм підвищувати прибуток, отримувати переваги на ринку. Менеджери підприємств, які починають це добре розуміти, намагаються залучити до роботи перспективних фахівців або самотужки ростити свої висококваліфіковані кадри. Конкурентоспроможність працівника – це реальна і потенційна його здатність, ділова та професійна компетентність, ініціативність, винахідливість у роботі, почуття відповідальності, які вигідно відрізняють його від інших працівників аналогічної спеціальності і дозволяють витримувати конкуренцію на ринку праці. Ступінь прояву конкурентних переваг персоналу визначається зовнішніми та внутрішніми чинниками.

Студентка  Бутко Марія зупинилась у своїй доповіді на внутрішніх чинниках, які дозволяють працівнику повністю реалізувати свій творчий потенціал. Внутрішні, або індивідуальні, конкурентні переваги персоналу за своєю природою можна умовно поділити на спадкові та набуті. До спадкових конкурентних переваг персоналу відносяться: здатності (талант, здатність до даного виду діяльності), темперамент (сангвінік, холерик, меланхолік, флегматик), фізичні дані. До набутих конкурентних переваг персоналу належать: ділові якості (освіта, спеціальні знання, навички та вміння), інтелігентність і культура, характер, ставлення до праці, вміння керувати своїми емоціями, воля, товариськість, комунікабельність, вік та інші. Розвиток персоналу є необхідною умовою функціонування будь-якого підприємства. Особливо в умовах сучасних змін у вимогах до професійних знань на тлі науково-технічного прогресу.

Ярошенко Ростислав у своїй доповіді акцентував увагу на зарубіжному досвіді, що досвід багатьох зарубіжних компаній свідчить про посилення ролі управління людськими ресурсами в системі чинників, які забезпечують конкурентоспроможність. Для досягнення більш стійкого конкурентного становища підприємство повинне постійно розробляти програми розвитку персоналу, які б забезпечували працівникам задоволення багатьох потреб, розвиток і підвищення професійного й загальноосвітнього рівня. Особливо слід виділити значення умотивованості персоналу для забезпечення його конкурентоспроможності. На основі виявленої диспозиції мотивів поводження працівників, їм пропонується досить широкий набір стимулів, які б забезпечили їхнє позитивне ставлення до праці й більше високу віддачу. З-поміж них треба назвати програми залучення працівників до управління виробництвом; роботу в цільових групах по розробці перспективних спеціальних проектів; горизонтальні ротації в рамках фірми і її філій, у тому числі закордонних. Постійний ріст професійної майстерності, придбання знань, навичок і умінь (тобто конкурентоспроможності персоналу), безперервна освіта – об'єктивний процес розвитку персоналу, у тому числі й управлінського. Він диктується вимогами ринку.

Завершуючи плідну розмову, проф. Журавська Н.С. наголосила на важливості самовдосконалення та професійного зростання фахівця, адже основними напрями професійного розвитку персоналу є його навчання та професійна підготовка. Постійно навчаючись, людина розвиває в собі інтелектуальні здібності, вчиться аналізувати різні процеси, які відбуваються під час виконання конкретної роботи. Для того, щоб навчання було ефективним як для працівників, так і для організації, система професійного навчання повинна краще реагувати на потреби ринку праці, а також збільшувати здатність до інновацій.

Ніна Журавська,
професор кафедри управління та освітніх технологій, керівник наукового гуртка