Мейсаа Джордж Хейр: дівчина з Палестини, яка обрала НУБіП і мріє лікувати тварин

    Мейсаа Джордж Хейр мріє здобути фах лікаря ветеринарної медицини і вже рік як навчається на підготовчому відділенні НУБіП, де стала кращою студенткою. Дівчина приїхала з Палестини і вже заговорила українською фактично вільно. Це свідчить і про здібності, і про характер. Та й потрапила вона на навчання до нашого університету пройшовши шлях, який мало хто долає самостійно: Майсаа звернулася до Українського державного центру міжнародної освіти, офіційно подала документи до Міністерства освіти і науки, а потім цей пакет вже надіслали до НУБіП.

- Як людині, рідною мовою якої є арабська, вдалося так швидко і гарно заговорити українською?
- По-перше, у нас чудовий вчитель Надія Завальна. Вона допомогла мені не тільки у вивченні мови, а й адаптуватися у абсолютно нових для мене умовах. Я завжди можу до неї звернутися. По-друге, багато читаю українською: новини, підручник з фізіології сільськогосподарських тварин. Тому зараз написане розумію краще. Спілкуватися трошки важче: поки що не такий великий словниковий запас. Але, звісно, це не йде ні в яке порівняння з першими місяцями в Україні, коли не розуміла мови.

- То чому для навчання обрали Україну і НУБіП?
- Моя історія досить романтична. Два роки тому в Палестині познайомилася з українським хлопцем Артуром. Він приїздив ще кілька разів, а я почала розглядати можливість навчання у Києві, де він живе. Прочитала багато інформації і відгуків про виші вашої країни. Вони були одностайні на рахунок того, що НУБіП дає найкращу освіту з ветеринарної медицини – фаху, про який я мрію. Так я опинилася на підготовчому відділенні.

- Любите тварин?
- Обожнюю! Вірю, що вони, як і люди, мають душу. А ще – тварини все розуміють, тільки говорити не можуть. Тому хочу їм допомагати.

- Рік це не так і довго, та все ж. Подобається навчатися в НУБіП?
- Дуже. Я до цього три роки навчалася в Пакистані і знаєте, в Україні зовсім інша якість освіти. Подобається ваша система і, звісно, викладачі. Вони уважні, тобі завжди пояснять, якщо виникли питання, шукають до кожного підхід. Навіть те, що з березня заняття проходили онлайн не відбилося на наших успіхах.

- А які враження від України?
- Найяскравіші, адже тут багато що пережила вперше. Ніколи в житті не бачила такої зелені довкола, стільки лісів. Я дванадцять років прожила в Об’єднаних Арабських Еміратах, потім переїхала до Палестини, а там +20 за Цельсієм – то вже зима. У Київ я прихала навіть без теплих речей: у мене їх просто не було. І десь в листопаді був період акліматизації. Зараз все нормалізувалося. А коли мій хлопець повіз мене взимку у Карпати і на горі Захар Беркут я вперше побачила сніг, то була просто у захваті. А потім ще й спробувала стати на сноуборд і порелаксувала в чанах. Емоцій не передати словами. Дуже подобається Київ. Тут відчувається своя багатовікова історія, навіть легенда.

- Десь ще встигла побувати?
- Так. В Одесі. Там свій характер: вона жива і постійно в русі, на вулицях гамірно. Але море для мене холоднувате, самі розумієте.

- Чим займаєшся у вільний час?
- Читаю – українською і англійською мовами, займаюся йогою, багато гуляю в парках. Можливо, спробую сісти на велосипед. Виявляється, в Україні велосипедні прогулянки дуже популярні.

-Сумуєш за домом?
- Звісно. Через карантин не можу поїхати навідати рідних. А ще чекаю, коли відкриють кордони, щоб забрати свою собаку Альфу: не ризикнула везти її, поки не облаштувалася сама.

Розмовляла Ірина Білоус