Коли керівнику хочеться сказати: щире дякую!

    Колишня співробітниця університетської бухгалтерії Лариса Яковенко наразі на заслуженому відпочинку. А до редакції газети «Університетський кур’єр» прийшла, аби висловити подяку ректору Станіславу Ніколаєнку за його роботу.

    Живу я на вулиці Полковника Потєхіна, 3а, де розташовані 103 квартири, говорить пані Лариса. Нас всіх дуже турбував стан прибудинкової території, зокрема зеленої зони. Ми дуже хотіли, аби встановили паркан між нашим будинком і навчальними корпусами 7 і 7А. Всі ми, жителі будинку, колишні студенти університету, вірніше, тоді ще УСГА, його працівники, а тепер пенсіонери були зацікавлені у облагородженні прилеглої до будинку території. До кого звернутися? Подумала - і написала ректору НУБіП Станіславу Ніколаєнку. І буквально за пару тижнів потому цим питанням зайнялися університетські господарники. Чесно кажучи, не відразу й повірила своїм очам (та й не тільки я), коли побачила, як встановлюють огорожу: адже ректор такого великого університету - людина зайнята, стількома питаннями опікується, а знайшов час і на нас, на наші проблеми.

    Вже 50 років минуло з тих пір, як я була студенткою, і за ці роки, чесно кажучи, мало що мінялося. А з приходом на посаду ректора Станіслава Ніколаєнка виш змінюється прямо на очах, буквально розквітнув. Ми з моїми знайомими, такими ж пенсіонерами, зараз із задоволенням гуляємо ботанічним садом університету, центральним сквером. І раді бачити, як розквітнуло рідне Голосієво і його окраса – Національний університет біоресурсів і природокористування України.

Ірина Білоус