Навчання в НУБіП очима студентів-випускників спеціальності «Соціальна робота»

15 червня 2020 року
Можна багато говорити про університет, про якість і процес навчання, переконувати, яким чудовим є той чи інший заклад вищої освіти, але найкраще запитати про це в тих, хто там навчався. Студенти четвертого курсу, без 5-ти хвилин бакалаври «Соціальної роботи» погодились поділитися досвідом та враженнями в інтерв’ю.

  • Чому Ви обрали саме цей університет і цю спеціальність?

Марина Лук’яненко: про НУБіП я знала ще задовго до свого вступу, оскільки тут навчалась моя близька подруга. Далі доля вирішила за мене: один з перших пріоритетів, місце за державним замовленням і я уже навчаюсь на спеціальності, яку про яку точно знала, лише, що вивчатиму те, що мені подобається.
Вікторія Мацола: насправді, про НУБіП можна багато говорити, але в моєму випадку ключову роль зіграла дружня порада, так як дійсно багато друзів та знайомих із мого містечка навчалися тут. Також, не секретом для мене було те, що у цього університету дуже широке коло співпраці з іншими провідними ЗВО, у тому числі і закордонними. Зараз уже із власного досвіду можу сказати, що закордонні стажування та практики – це не міф, а реальність. Чому «Соціальна робота»? Соціум – це ми, а соціальна робота – це робота саме із людьми, тому тут дуже широке коло для самореалізації, без роботи не залишусь точно.
Марина Гутевич: я дізналась про цей заклад вищої освіти від мого тата. Йогомрією було вступити саме до цього університету. Але життя наповнене труднощами і це залишилось лише мрією. А от для мене це стало поштовхом і я не помилилась. НУБіП із перших хвилин захопив мене своїм творчим підходом до навчання та дружньою атмосферою.
Наталія Шолудько: обрала НУБіП не випадково, адже саме в цьому закладі вищої освіти навчались моя сестричка та мама, від них і отримала рекомендації. А також напередодні вступу я приїздила на День відкритих дверей, мене дуже зацікавила робота художніх колективів. Вразила велика мальовнича територія закладу та ботанічний сад.А спеціальність обрала тому, що завжди мріяла працювати серед людей та допомагати тим, хто цього потребує.
Юлія Верхуша: я обрала НУБіП, бо в ньому навчався мій старший брат, а також багато моїх знайомих рекомендували саме цей ЗВО, як заклад в якому можливе стажування за кордоном, немає корупції і всі викладачі вищої категорії. А спеціальність «Соціальна робота» вибрано мною не випадково. Я завжди намагалась допомагати людям і знала, що моя майбутня професія буде направлена саме на це.

  

  • Що найбільше запам‘яталось за роки навчання в університеті?

Вікторія Лук’янчук: найбільше запам'яталися веселі моменти на заняттях, репетиції та підготовка до «Голосіївки», також назавжди залишаться у пам'яті часи першого курсу, перші хвилювання в стилі «куди йти, як це вчити і як це здати». Але безумовно найяскравішим періодом навчання було стажування в Польщі, згадую ті декілька місяців з великим теплом та радістю, що це було в моєму житті, такі можливості мотивують мене діяти та досягати нових цілей.
Марина Гутевич: за чотири роки навчання в НУБіП України мій архів спогадів просто переповнений. Перше, що я хочу згадати, це репетиції до найрізноманітніших виступів. Ти відчуваєш неймовірні емоції, коли в одному приміщенні збирається більше, ніж 50 чоловік і в кожного палає бажання показати, на що ти здатний. Величезна кількість людей працює як один механізм і ти розумієш, що кожна деталь незамінна в ньому. Наступним пунктом вражень стала можливість стажування закордоном. Це безцінний досвід, що виховав в мені незалежну особистість зі своїми поглядами на життя, цілями та мріями. Я б хотіла ще згадати неймовірно теплі стосунки з більшістю науково-педагогічних працівників кафедри. Роблячи крок в доросле життя, важливо відчувати підтримку з боку досвідчених професіоналів своєї справи. Саме це ставлення та впевненість супроводжували мене протягом навчального процесу на рівні бакалавра.
Вікторія Мацола: відповідаючи на це запитання, я не хочу вдаватися в подробиці, а просто одразу даю вам формулу, що треба зробити для успішного і кайфового навчання тут. Як кажуть сучасні блогери, це просто mustdo: пройти стажування та навчання закордоном, прийняти участь у «Дебюті першокурсника», фестивалі «Голосіївська весна», конкурсі «Краса НУБіП» та «Пісенні баталії», або як мінімум, прийти і побачити це дійство! Зарекомендувати себе найкращим чином і поїхати на олімпіаду за дисципліною, вивчення якої подобається найбільше, брати участь у конференціях, причому регулярно і активно. Поїхати на «Студентську республіку», бо це щось кардинально інше, усе розказувати не буду, бо таке треба пережити самому. Успішно скласти сесію і відсвяткувати це на «Ямі», старшокурсники Вам розкажуть, де це.
Юлія Верхуша: за 4 роки навчання в НУБіП мені найбільш всього запам'яталась поїздка до Німеччини на стажування, це були незабутні 3 місяці. А також за роки я дуже прикипіла до одногрупниць, своїх колег і в університеті знайшла собі друзів.
Наталія Шолулько: найбільше запам‘яталась привітність викладачів, які знаходили ключики до кожного із студентів, відкривали їхні можливості та вміння.
Марина Лук’яненко: мені дуже пощастило зі своєю групою і ми стали як сім‘я, допомагали один одному. У пам‘яті закарбувалися жарти, цікаві пари, посиденьки в гуртожитку. Найяскравішим спогадом за всі роки навчання стала Голосіївська весна: репетиції зранку до ночі, чат 24/7, сам феєричний виступ та перемога. Заради таких емоцій варто спробувати.

  • Опишіть своє навчання в університеті кількома словами?

Марина Лук’яненко: допомога, креативність , важливість кожного та думок.
Юлія Верхуша: яскраво, незабутньо, цікаво, інколи нервово, але навчання було для мене в задоволення.
Вікторія Лук’янчук: моє навчання в університеті – те, що залишиться завжди зі мною, все що я зробила і не зробила за цей час, можливості якими скористалася і не скористалася, знання які здобула і не здобула, всі вони стали частиною мене.
Наталія Шолудько: навчатися в НУБіП – це круто. Навчання є досить насиченим та змістовним. НУБіП відкриває двері для реалізації всіх можливостей.
Марина Гутевич: соціалізація та зв'язки, мобільність, стресостійкість, вміння говорити, відповідальність та самостійність, враження.
Вікторія Мацола: той, хто навчався тут – це мабуть просто універсальний солдат: виступати на сцені у складі університетського театру, доповідати в аудиторії, представляти своє бачення проблеми на конференції, закордоном навчатися, олімпіади вигравати та навіть станцювати зможе! Бо тут головне бажання, а можливості тобі надають величезні, користуйся лише.

  • З яким девізом Ви навчалися впродовж цих 4-х років?

Марина Лук’яненко: тільки вперед, немає ситуацій, які не можна вирішити.
Вікторія Мацола: я цього хочу, а значить це буде.
Вікторія Лук’янчук: моїм девізом було взяти максимально все від цього навчання, це стосується як і особистісного саморозвитку, нових можливостей так і професійного саморозвитку.
Наталія Шолудько: нічого неможливого в житті немає. Якщо ти мрієш досягти поставлених цілей, то сміливо крокуй вперед. Викладачі цінують наполегливих студентів.
Марина Гутевич: Primus inter pares – перший серед рівних.
Юлія Верхуша: освіта повинна бути істинною, повною, ясною і міцною.

  • Чому Ви вирішили отримувати ще і ступінь магістра в університеті і чому саме ця спеціальність?

Вікторія Мацола: у цьому університеті є все, що для мене принципово важливо. Це об’єктивність оцінювання знань, увага до студентів (якщо Вам у школі теж говорили, щось на кшталт «от підете навчатися в університет, там з Вами ніхто панькатися не буде, самі будете все робити, вас навіть не знатимуть», то ні, тут і знати будуть, і допомагати і часом заспокоювати, тут дійсно цінують особистість), відсутність корупції – кажу це, кладучи руку на серце, бо за всі 4 роки навіть натяку на таке не було, самі зможете переконатися. Ну і звичайно тут видно рівень. Рівень знань, підходів та навіть зовнішній вигляд аудиторій це відображають. Тому я навіть не сумнівалася, не можу я вже розлучитися з нашою AlmaMater. А чому «Соціально-психологічна реабілітація»? Я тільки коли дізналася, які дисципліни там ми будемо вивчати, то вже зрозуміла, що це «моє», це навіть просто для життя корисно, я вже не кажу про професійність.

  

Наталія Шолудько: навіть і не задумувалась про вибір іншого університету, адже тут все рідне, всі знайомі, друзі. Чому саме ця спеціальність? На сьогодні актуальність даної спеціальності різко зростає, тому є затребуваною на ринку праці. І взагалі, мені цікаво вивчати та проводити різні заходи щодо соціально-психологічної реабілітації різних груп людей. У майбутньому планую працювати в даній сфері діяльності, а ще даний матеріал корисний для особистого розвитку.

Марина Лук’яненко: не хочу загадувати на перед, оскільки не знаю як складеться моя доля, все вирішить ЗНО і вступний іспит. Магістратура це усвідомлений вибір кожної людини, мені б хотілось спробувати навчатися за програмою«Соціально-педагогічна реабілітація», це новий досвід та знання, чому б не спробувати?
Юлія Верхуша: я вирішила вступати на магістратуру, бо маю бажання навчатися і отримати диплом висококваліфікованого спеціаліста.
Вікторія Лук’янчук: вважаю, що диплом магістра є необхідним разом із дипломом бакалавра і зараз саме той час, коли варто його отримати, а не через 2-3 роки після закінчення бакалавра (тоді часу вже точно не буде). Стосовно спеціальності я планую обрати освітню програму «Соціально-психологічна реабілітація», тому що це є для мене цікавим і близьким. Не є виключенням, що окрім «Соціально-психологічної реабілітації» оберу ще одну додаткову програму.

     Навіть додати нічого. Краще самому переконатися, правда ж?

 

Опитування проводила студентка 4 курсу
спеціальності «Соціальна робота»
Мацола Вікторія

 

 

 

 

Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook