КОРИСНІ ПОРАДИ ЩОДО ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ В УМОВАХ ПЕРЕБУВАННЯ НА КАРАНТИНІ

  

В умовах тривалого перебування на карантині стає все більш актуальним питання попередження та подолання, розв'язання конфліктних ситуацій під час спілкування в закритому пространстві. Науково-педагогічні працівники і студентська молодь під час навчального процесу стикаються з тими чи іншими видами конфліктів. Конфлікти можуть виникати, як в домашніх умовах, а саме, і в родинному колі. Час і надзвичайна ситуація випробовують наш психологічний стан і впливають на ефективність і продуктивність навчальної і повсякденної діяльності.

При цьому слово «конфлікт» у більшості з нас асоціюється з агресією, суперечками, загрозами, ворожістю тощо. 

Конфлікт – це зіткнення протилежно направлених цілей або способів їхнього досягнення, позицій, точок зору, інтересів чи переконань. Він може виникати як в свідомості однієї людини, так і між кількома особами чи групами осіб. У повсякденному студентському житті та в проектній діяльності людина так чи інакше зустрічається з конфліктами. 

Це можуть бути конфлікти між студентами, або між студентом та викладачем, студентами та батьками.

Вважається, що конфліктів краще уникати, або одразу ж розв’язувати. Але насправді, конфлікт є також і ресурсом, який допомагає переоцінювати ситуації та розвиватися, як окремій особистості, так і колективу.

Так, психолог - конфліктолог У. Лінкольн визначив два різновиди конфлікту з точки зору його впливу на нас – «корисний» та «негативний», провідними вченими конфліктологами визначено ознаки конфлікту, а саме:

- Він прискорює процес самоусвідомлення.

- Під його впливом проявляються, переусвідомлюються та затверджуються цінності учасників.

- Приводить до відкритого об’єднання однодумців або ж сприяє усвідомленню певної неформальної спільності (може виявити, що інші мають схожі інтереси та цілі – так виникають неформальні союзи).

- Допомагає безпечно й конструктивно проявити емоції, розрядити атмосферу в колективі; посуває на другий план несуттєві конфлікти.

- Сприяє розподілу пріоритетів.

- Звертає увагу на незадоволення/неприйняття певних ідей та на ті пропозиції, які потребують обговорень і доопрацювань.

- Стає поштовхом до появи нових або тісніших зв’язків/робочих контактів з іншими людьми та групами.

- Стимулює розробку способів і систем справедливого запобігання та розв’язання конфліктів

- Він загрожує заявленим інтересам сторін чи соціальній системі, яка забезпечує рівні права та стабільність.

- Перешкоджає швидкому здійсненню змін. Призводить до втрати підтримки головної ідеї, цілей тощо.

- Не дозволяє прийняти зважене рішення, натомість веде до швидких необдуманих дій.

- Підриває довіру людей одне до одного; викликає роз’єднання колективу.

- Має тенденцію до затягування, розширення та поглиблення.

- Кардинально міняє ключові пріоритети, що загрожує основним інтересам сторін.

Якщо в команді переважають конфлікти з негативним (деструктивним) впливом, вони можуть перекреслити всі хороші наміри студентів та перешкодити досягненню результатів.

Тому одна з важливих якостей досвідченого викладача – це вміння запобігати конфліктам або сприяти їхньому конструктивному вирішенню.

Запобіганню деструктивних конфліктів допомагає правильна організація групи, чіткий розподіл ролей та підтримка дружньої атмосфери.

- вирішення проблеми, що стала причиною його виникнення;

- компроміс, що базується на взаємних розумних поступках;

- поступове згладжування протиріч;

- відсторонення конфліктуючих від безпосереднього спілкування на певний час, повне припинення стосунків між ними.

- Якщо йдеться про втручання працівників правоохоронних органів у сімейно- побутовий конфлікт, доцільна така послідовність дій:

- роз'єднати конфліктуючих, ізолювати їх один від одного;

- вислухати конфліктуючих поодинці, щоб дати їм змогу виговоритися, знизити емоційну напруженість, а самому зробити попередні висновки. Слід пам'ятати, що одержана таким чином інформація надто експресивна та досить упереджена;

- з'ясувати думку свідків та інших зацікавлених осіб, зібрати додаткову інформацію про особливості особистості конфліктуючих, мотивацію їх поведінки та причини виникнення конфлікту;

- прийняти попереднє рішення про можливі шляхи вирішення конфлікту, пам'ятаючи при цьому, що не буває абсолютно правої та винуватої сторони;

- вислухати конфліктуючих уже в присутності один одного, скоректувати їх висловлювання та оголосити своє рішення;

- організувати спостереження за конфліктуючими протягом певного часу.

Це необхідно, бо їх поведінка у вашій присутності відрізняються від звичайної побутової, а негативні емоції та почуття інерційні і можуть зберігатися протягом тривалого часу. Особливу увагу слід приділити при цьому конфліктуючій стороні, яка більш неправа, і після стороннього втручання відчуває значний дискомфорт.

 За порадами відомих науковців конфліктологів існують досить прості, але ефективні правила поведінки, за допомогою яких ви зможете попередити або не провокувати конфлікт:

- при поганому настрої чи в момент роздратування обмежте спілкування;

- якщо відчуваєте, що зустріч із людиною чи ситуація можуть викликати у вас роздратування, завчасно підготуйтесь до такого контакту;

- керуйтеся здоровим глуздом і завжди обирайте розумну лінію поведінки;

- ваші слова та дії мають бути правомірними і зрозумілими для оточуючих;

- не прагніть принизити співбесідника, бо в цьому випадку дуже велика ймовірність отримати зворотну реакцію;

-  не наполягайте на тому, чого людина безсумнівно не може виконати;

- розвивайте емпатію – здатність зрозуміти емоційний стан іншої людини за допомогою співпереживання; вміння прислухатися та відчути внутрішній світ іншого.

Якщо у групі переважають студенти з високим рівнем емпатії, вони створюють дружню атмосферу, що допомагає розв’язувати конфлікти конструктивно. І одне з завдань викладача – мотивувати студентів прислухатися до потреб інших членів групи, розвиваючи таким чином їхню здатність до емпатії.

Найбільш типова форма ексцесів, що сигналізують про конфлікт, - взаємна лайка, яка сама себе живить: різке слово викликає грубість у відповідь, докір - стимулює відповідну реакцію, але вже на іншому рівні, більш експресивно. Щоб не втягнутись у конфліктну ситуацію, будьте підкреслено спокійні: тримайтесь упевнено, говоріть стримано і владно, уникайте багатослів'я, дивіться співбесіднику в очі. Витримка не принижує вашого авторитету, а надто емоційна реакція - є демонстрацією слабкості та невпевненості у своїй правоті.

Методика психолога К. Томаса визначає, як той чи інший студент (або ж і сам викладач чи інші члени студентської громади ) реагує на конфлікт, та водночас допомагає краще зрозуміти, яка з реакцій буде більш прийнятною за тих чи інших обставин.

 Конкуренція – це суперництво, відкрита боротьба та відстоювання своїх інтересів, хай навіть і за рахунок інтересів іншого.

Пристосування – зміна своєї позиції/поведінки, відмова від своїх інтересів на користь інтересів іншого.

Уникнення – свідома «втеча» від конфлікту, намагання вийти з ситуації, не вирішуючи її.

Компроміс – урегулювання протиріч шляхом взаємних поступок обох сторін.

Співробітництво – пошук рішення, яке б максимально задовольнило інтереси обох сторін.

Звісно, найбільш конструктивними способами поведінки в конфлікті є співробітництво та компроміс. Але інші стратегії поведінки також можуть бути доречними у певних ситуаціях.

Наприклад, якщо конфлікт уже розгорівся і є дуже болючим для учасників, краще обрати стратегію тимчасового уникнення. Тобто студенти мають розійтися, попередньо визначивши час, коли вони повернуться та в спокійнішій атмосфері вислухають аргументи одне одного.

Стратегія пристосування може бути доречною, коли існує певна вища мета/інтерес/ціль команди, заради якої варто поступитися своїми власними інтересами. Приклад ситуації: студент не задоволений своєю роллю в проекті (для спільного відеоролика потрібно заграти на скрипці), але окрім нього ніхто не може виконати цю функцію (більше ніхто не вміє грати на скрипці). Звісно, команда має придумати, як віддячити цьому студенту за його «жертовність», аби він відчув свою виняткову роль у досягненні спільної мети.

Також без ситуації «здорового суперництва» не обійтися тоді, коли у вас є дві чи кілька команд, або конкурс, де перемогти має найбільш здібний/швидкий/вмілий студент. Але, звісно, важливо, щоб усі учасники при цьому розуміли, що це – гра, а не «боротьба не на життя, а на смерть».

Завдяки спільному обговоренню конструктивних способів вирішення конфліктів, ваші студенти зможуть краще зрозуміти себе, свої сильні та слабкі сторони у конфлікті та працювати над самовдосконаленням. Крім того, вивчаючи природу конфлікту, студенти навчаються розуміти, що конфлікт – це не погане, а частіше навіть корисне явище, яке допомагає розвиватися та вдосконалювати роботу над проектом. Чим більше ви тренуєтеся у конструктивному розв’язуванні конфліктів, тим кращими командними гравцями стають ваші студенти.