СТУДЕНТИ-ХАРЧОВИКИ ЧЕТВЕРТОГО КУРСУ СКЛАДАЮТЬ ЕКЗАМЕНАЦІЙНУ СЕСІЮ В УМОВАХ КАРАНТИНУ

Великдень не даремно називають найсвітлішим святом у році. Ми з нетерпінням і трепетом чекаємо цей день: хтось, щоб закінчити сорокаденний піст, хтось поласувати традиційною випічкою, хтось, щоб прикрасити пасхальні яйця і почути довгоочікуване "Христос Воскрес!".

Виникнення і становлення свята Великодня

Пасха – свято дуже давнє. Українці відзначали його ще задовго до становлення християнства на землі Русі, і називалося воно Великдень – великий день. День весняної перемоги над зимою, світла над темрявою, торжества життя над смертю. Також наші предки пов'язували це свято ще й з весняними польовими роботами. Було прийнято пекти великодні "бабки" і прикрашати різноманітними способами яйця, котрі ми знаємо як сучасні куличі, паски, писанки і крашанки.

Іудеї пов'язували святкування Великодня зі звільненням їх від рабства в Єгипті, і було це теж задовго до народження Христа. Що стосується самого слова "пасха", то в перекладі з староєврейського воно означає "позбавлення" або "проходження". Християни вклали в це свято інший сенс, і пов'язували Великдень із Воскресінням Сина Божого, повстання його з мертвих.

Євреї відзначають Великдень 15 числа весняного місяця нісана, в той час як християнська Пасха – перехідне свято, відзначається в найпершу неділю після повного місяця навесні. До речі, якщо дати єврейської та християнської Пасхи збігаються, то святкування останньої переноситься ще на тиждень.

Таким чином, святкування Великодня спочатку було зовсім не пов'язане з розп'яттям Христа. Тільки в 325 році на Нікейському соборі, де були присутні представники всіх християнських церков, було позначено головні правила святкування Великодня, багато з яких збереглися до наших днів. З часом Пасха стала головним християнським святом.

Народні великодні обряди та традиції

Велика частина народних обрядів відбувалася в Чистий четвер. Головний ритуал – помитися в воді. Християни вірять, що в цей день вода здатна вилікувати від хвороб. У Чистий четвер господині ретельно прибирали будинок і у дворі. Однорічних діток вперше стригли саме у Великий Четвер. Це був цілий ритуал. До нагоди першої стрижки матері навіть спеціально шили дитячі вишиванки, на яких зображали орнаменти, що захищають дитину. Чистий четвер також вважається найкращим днем для варіння та прикрашання яєць. Ця традиція налічує вже близько 8 тисяч років. Писанка – символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості. З введенням християнства поступово змінюється і символіка писанки. Вона стала символом радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення.

У народі вірили, що в ніч на Великдень можна побачити своїх померлих родичів. Але розмовляти з ними категорично заборонялося – для цього було кладовище. Вважалося, що в ніч перед Великоднем прокидається вся нечиста сила і вона стає особливо небезпечною. Люди боялися поодинці виходити на вулицю, і в церкву йшли великими групами.Сільські жителі любили познущатися над нечистою силою. Вони виходили на перехрестя і катали по дорозі пасхальне яйце - чорти повинні були з'явитися і станцювати. Багато обрядів у цей день було так чи інакше пов'язане з нечистою силою. Так, вважалося, що під час ранкової служби можна легко розпізнати чаклунів: досить озирнутися назад, все чаклуни стоять спиною до вівтаря.

Особливе місце у всіх великодніх ритуалах займало Сонце. І це ще один зв'язок Великодня з язичництвом. Люди виходили на пагорби вартувати Сонце і спостерігали схід через уламок скла – тоді здавалося, що раннє Сонце "танцює".

Вважалося, що ворота в рай у Великодній день відкриті, тому старі люди мріяли померти саме в цей день. Люди вірять, що їжа, освячена в церкві, має цілющу силу і може допомогти в скрутну хвилину. Старі люди вирушали в церкву рано вранці, щоб встигнути на початок служби. Молодь підходила після світанку. Дівчата вбиралися в свої кращі вишиванки, одягали вінки і намиста. Незважаючи на те, що в цей день тужили за покійними, все ж Пасха вважалася світлим і життєствердним святом.

Звичайно ж, центральними великодніми предметами були яйця або писанки. Існував ритуал обміну крашанками, а також яйце "катали" по могилках (щоб душі померлих знайшли спокій) і городу (щоб привернути багатий урожай).

"Христос воскрес!" – лунає на світанку. Вітати одне одного – христосуватися – люди починають відразу після пасхального богослужіння. Звичай велить цілуватися, обмінюючись крашанками. Приклад подають священики, які правлять службу. Під передзвін церковних дзвонів та спів пасхальних пісень освячуються паски, писанки та все принесене в прикрашених кошиках і кухлях. Люди хрістосуються і поспішають додому – до сім'ї, родини, особливо якщо вдома з нетерпінням чекають свяченого старенькі й хворі, найменші.

Починати великодній сніданок (обід) треба з освячена їжі, бажано, з пояса. Крашанками або писанками хрістосуються: стукають однаковими боками яйця.

Прийнято в цей день поминати померлих родичів або тих, про яких невідомо зараз нічого. Якщо сім'я все ще очікує зниклих членів, то слід заховати в сухому теплому місці шматок паски і три яйця. Все це треба прикрити висохлою материнкою, яка є символом одвічної надії. Або після обіду піти на могилку до рідних і пригостити їх святою їжею.

Народні гуляння традиційно стартують на Пасху ввечері. Улюбленими розвагами на Великдень, які в деяких регіонах країни тривають до двох тижнів, можна назвати:
• хороводи, які в Західній Україні називають "гаївками";

• катання на гойдалках;

• ігри.
Всі святкування супроводжуються також христосуваням -привітаннями з розбиванням писанок і триразовими поцілунками. 

Існує думка, що на Великдень не можна працювати, однак церква не забороняє в цей день працювати тим, хто в силу обставин знаходиться на своєму робочому місці. Незважаючи на те, що строгих обмежень на роботу у Великдень немає, священнослужителі рекомендують відкласти домашні справи на інший день.

Про Великодні традиції своєї сім'ї розповідає студента 3 курсу Тернова Альона, яка проживає в м. Києві:

«Традиційно все найцікавіше я роблю в Чистий четвер, а саме печу Паски, готую крашанки і писанки. Приготування Пасок я повністю беру на себе, на кухні панує особлива атмосфера – дуже тепло, тихо і спокійно, в цей час навіть мама намагається не заходити на кухню. Вона традиційно займається чистотою в квартирі. Коли Паски готові, квартира готова, настає мій найулюбленіший момент – прикрашання Пасок і фарбування яєць. Цим ми обов'язково займаємось усією сім'єю, у кожного свої унікальні ідеї, неповторні візерунки. Паралельно кожен обирає собі яйце-фаворит, яке буде використовувати в обряді биття яєць. Два роки поспіль я отримую перемогу в цьому обряді, сподіваюсь, цей рік не стане виключенням».

А от як святкують Великдень у Львові розповість студентка магістратури 1 року навчання Галина Тернова:

Як Ви знаєте, Львів – дуже релігійне місто, в якому представлені майже всі конфесії, тому не дивно, що Великодню у Львові надають особливого значення. Тому, якщо Ви плануєте провести великодні свята у Леополісі, необхідно трохи ознайомитись з особливостями життя міста у ці святкові дати. Почнемо з невеличкого екскурсу в історію та традиції.

Родом зі Львова

Пасха…

Неймовірне сімейне свято, яке асоціюється не тільки із випіканням цього смаколика, а й з чарівним часом. Почнемо усе з початку, коли іде підготовка.

У нашій сім’ї поділенні обов’язки: тато із братами займається готуванням м’ясних продуктів це копчення ковбас, шинок, шпондера та готування міцного львівського хрону. На коптіння м’яса виділяють в передостаній тиждень цілий день. Тато звечора готує дрова, для коптильні і з самого ранечку її закладає. Не передати словами який смак і скільки любові в цьому. Коптіння справді займає увесь день, коли хлопці по черзі ходять перевіряють дим і наявність дров у діжі. А у вечері цим неймовірним ароматом наповнюється не те, що вся квартира увесь будинок чує на скільки мій тато чудовий господар. Ні я не вихваляюсь просто констатую факт) ох а ще цей неймовірно міцний хрін.  І вся запорука його смаку в тому, що приготовлений він із дикого звичайного хрону, який зберігає свою міцність із додаванням червоного бурячка у пропорції 1:1.

Ми ж з мамою займаємось у суботу випіканням Пасочок  звичайних та сирних. У нас є наш сімейний рецепт, який передається уже чимало століть.

Отож готування Пасочок, це доволі клопіткий набір традицій та звичаїв. Заміс робимо до сходу сонця. Якраз чудовий час, коли дома тишина і ніхто не шастає) адже як колись говорила моя бабуся «Пасочки люблять тишину». І справді увесь день у  нас неймовірна тиша, спочатку  це тому, що тісто настоюється, пізніше рухається, у формах стоїть і у печі чи духові. А я уже узяла вже й звичку, коли у когось щось не виходить чи гарячкується говорити «Ану тихо, Паска в домі». Знизу будуть прикріплені фото виготовлення пасок та минулорічні Великодні фото із дому. Цього ж року я пасочки готувала із своєї сестрою та племінницею по їх рецепту. І це справді  неймовірно, коли ти спостерігаєш як матір передає свої знання та огортає цією неперевершеною материнською любов’ю свою дочку.

Так Великодень - це неймовірний час, коли ми проводимо його з рідними і готуванням, прибиранням того ж подвір’я у чистий четвер. Коли у страсну п’ятницю усією сім’єю ідемо до Плащаниці, у неділю освячували Великодні корзини із різними смаколиками. З близькими друзями ходити під церкву на Гаївки, водити хороводи та підспівувати різні Гаївки. Відвідувати родичів та обмінюватись Пасочками. У нас ще існує така приказка, що молода дівчина, яка у день Великодня з’їсть 12 освященних пасок найближчим часом вийде заміж. Ну  що можу сказати, швидче це просто поговірка, адже минулого року мене тато ним обгодував, я була з ним у гостях практично у всіх його знайомих і це було скоштовано більше ніж 12 різних Пасочок. Ось так трішки традицій і теплих слів зі Львова!

Усім смачної Паски і міцного здоров’ячка!!!

Великодній тиждень – Світлий тиждень. А закінчується він Провідною неділею, або Антипасхою. Це день відвідин померлих. Мало не всі родичі тих, хто відійшов у вічність, збираються на цвинтарі, щоб згадати рідних і сповістити радість воскресіння:

«...Христос воскресе із мертвих і смертію смерть подолав!».

Наталія Слободянюк,

заступник декана