25 квітня – Міжнародний день ДНК

25 квітня 2020, 7:03

Міжнародний День ДНК встановлено на честь виходу 25 квітня 1953 року журналу «Nature», у якому була опублікована стаття вчених з Кембриджу: англійця Френсіса Кріка та американця Джеймса Уотсона «Молекулярна структура нуклеїнових кислот». Стаття була присвячена відкриттю подвійної спіралі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). 25 квітня 2003 року було оголошено про завершення основної частини проекту «Геному людини». Тоді ж, у США уперше відзначався і День ДНК. Святкування приурочили до 50-річчя відкриття подвійної структури ДНК. Починаючи з 2010 року, день ДНК набув міжнародного статусу. Ініціатором виступив американський Національний інститут дослідження геному людини (National Human Genome Research Institute, NHGRI). Також, цього дня 2013 року наукова спільнота відзначала 60-річчя з дня виходу в світ публікації про структуру ДНК.
 


ДНК (дезоксирибонуклеїнової кислоти) - це довга молекула, яка містить унікальний генетичний код. Як і книга рецептів, в ній містяться інструкції із створення всіх білків в організмі.


Розшифровка структури ДНК стала одним з поворотних моментів в історії розвитку біологічної науки та суміжних галузей. За це відкриття Френсісу Кріку, Джеймсу Уотсону і Морісу Уілкінсу у 1962 році була присуджена Нобелівська премія з фізіології та медицини.
До п’ятдесятих років минулого століття було відомо, що ДНК складається з тисяч з’єднаних між собою у певну послідовність нуклеотидів чотирьох різних видів і що саме ДНК відповідає за зберігання та передачу спадкової інформації. Але нез’ясованими залишалися ключеві питання структури цієї молекули і механізмів передачі спадкової інформації за участі ДНК. Уотсон і Крік співпрацювали з провідними фахівцями з рентгеноструктурного аналізу. Відкриття двохспіральної структури сталося після того, як Моріс Уілкінс показав Уотсону і Кріку рентгенівський знімок молекули ДНК, зроблений його співробітницею Розалінд Франклін. Уотсон і Крік використовуючи правила Чаргаффа та рентгенограми Розалінди Франклін та Моріса Уілкинса побудували двохспіральну модель ДНК.
Відкриття просторової структури ДНК стало основою для цілого рядя нових відкриттів, без яких сучасну науку не можна уявити У шістдесятих роках минулого століття припущення Уотсона і Кріка про механізм реплікації (подвоєння) ДНК повністю підтвердилося, було показано, що в цьому процесі бере участь фермент ДНК-полімераза. Приблизно в той же час було здійснено й відкриття генетичного коду. У сімдесятих роках з’явилися ще два важливих методи – секвенування та отримання рекомбінатних ДНК. Секвенування дозволяє встановити послідовність нуклеотидів в ДНК. Саме на цьому методі базується розшифровка геному тварин, людини тощо. Створення рекомбінантних ДНК широко використовується для синтезу білкових продуктів химерними мікроорганізмами, завдяки трансплантації в їх генотип гена іншого організму. З’ясування структури ДНК стало підґрунтям для відкриття у вісімдесятих роках полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Ця технологія використовується для швидкого збільшення кількості певного фрагменту ДНК і знайшла застосування у біохімії, молекулярній біології, генетиці, для вирішення багатьох медичних завдань тощо.
Структура ДНК увіковічена в алюмінієвій скульптурі, яка розташована на території Клер Коледжу Кембриджського університету. Скульптура була створена Чарльзом Дженксом у 2005 році і подарована лауреатом Нобелівської премії Джеймсом Уотсоном в пам’ять про спільне відкриття структури ДНК з Френсісом Кріком в 1953 р. (у той час Уотсон працював у Клер Коледжі). Скульптура включає гравюри, які пояснюють структуру ДНК, роль Розалінди Франклін та Моріса Уілкинса і звісно Джеймса Уотсона і Френсіса Кріка.

З побажанням міцного здоров’я
доцент Олексій Арнаута

Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook