«Подорож до Трансильванії»

2 березня 2020 року

 «Подорож до Трансильванії» 

«Подорожувати - значить розвиватися». От і учасники Народного театру «Березіль» вирішили розширити не тільки свої знання про культуру інших країн, а і поєднати приємне з корисним, тобто більше дізнатися про творчий досвід інших, побачити відмінності та перлинки своєї культури,  зрозуміти, як можна покращити та зберегти те, що є в нас. На творчих сторінках театру «Березіль» є лірична драма румунського драматурга Михайла Себастьяна «Безіменна зірка», дія якої відбувається у провінційному містечку Румунії. Тому було цікаво побачити на власні очі та відчути атмосферу життя головних героїв тієї романтичної історії. Адже, як говорив філософ Августин, «Світ - це книга, і ті, хто не подорожують, встигають прочитати лише першу сторінку». Колектив театру давно мріяв про творчу подорож разом і нарешті це сталося!

Тепер, про все це більш детально. В долині річки Тирнава Маре збереглося одне з середньовічних міст Європи, Сігішоара. Тут народився Влад Дракула, майбутній військовий губернатор Трансільванії і воєвода Валахії.

Вулички цього старовинного міста-фортеці практично не змінилися з часів дитинства нашого героя. Кажуть, у будинку, де народився Дракула, відкрито ресторан, де бажаючі можуть скуштувати дракулівську кухню.

І ми б залюбки ризикнули спробувати на смак «кривавого супчику», але було вже пізно, або скоріш за все рано для вампірівської вечері, тому півночі ми не стали чекати та вирушили далі. Символом міста є вежа з годинником, в стінах якої знаходиться музей історії Сігішоари, а з балкона вежі відкривається чудова панорама на місто.

А ось і «шкільні сходи»,  до звичайної школи, і діти кожного дня з 1642 року долають цю вершину у 150 сходинок.

Так, тут є на що подивитися поціновувачам старовини і любителям легенд.

Наступний день порадував нас гарною сонячною погодою і чудовою поїздкою в місто Синая, до Палацу «Пелеш». Це літня резиденція королівської сім'ї в Румунії і неповторний музей Європи, шедевр архітектури і мистецтва.

Тут можна побачити, як кристали Мурано ніжно виблискують у витончених люстрах, як німецькі вітражі плавно переходять в стіни з іспанської шкіри, як фарфор і слонова кістка найтоншої роботи створюють розмаїття стилів і підкреслюють багатство смаку.

А ще нам пощастило побачити та сфотографуватися біля сцени королівського театру.

Звичайно він камерний і дуже гарний, навіть є суфлерська будка, але ми одразу зробили висновок, що для нашого Народного театру та наших вистав тут би було замало сценічного простору. Тож, наша головна сцена рідніша. А біля палацу ми влаштували справжню театральну фотосесію.

Потім ми підкорювали румунські Карпати та відчули справжню сніжну зиму.

Знайомство із замком Дракули відбулося аж на третій день нашої подорожі. У величезній долині, на схилі могутньої скелі височить неприступний і зловісний замок «Кривавого Графа».

Серпантини сходів, лабіринти підземних ходів, дивовижна колекція зброї і мисливських трофеїв… Страшна казка про графа Дракулу була відзнята саме тут…

Але іноді хочеться вірити в казку, навіть коли вона дуже страшна…

Після відвідування замку Графа ми вирушили до печери Castle Valley.

У надрах Трансильванії ховається цілий світ, прикрашений химерними візерунками сталактитів і сталагмітів. Ось воно - царство вічної ночі, де час завмер на тисячоліття.

Скільки ж таємниць і легенд знають ці печери, скільки незліченних багатств заховане в них? Ми відчули атмосферу повної темряви та тиші, де чути було як капають краплі та відлуння розносить цей звук. І на цій таємничо-казковій ноті ми опинилися у місті Брашов.

Його називають «Румунським Зальцбургом». Це одне з найкрасивіших середньовічних міст Румунії. Його шарм, підсилений гармонійним поєднанням готики, ренесансу та романського стилів, зачаровує і дарує чудові спогади про місце, в якому зупинився час.

А наступний день нам подарував «Український Відень», «Маленький Париж», «Буковинську Прагу» - так описують бувалі туристи-європейці наші Чернівці. В цьому місті змішалися українська, австрійська, румунська, німецька, вірменська та єврейська культури. Говорять, що місто стоїть на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою. Тут тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж пекарень. Такий мікс традицій та ідей породив дивовижне та загадкове місто.

Тут о 12:00 ми послухали гімн Буковини «Марічка», який  з вершини 50-ти метрової міської Ратуші для нас зіграв  трубач у гуцульському костюмі, дружньо покаталися на велосипеді, побували у «П’яній церкві», завітали у гості до румунського поета, познайомились із двірником, який за легендою, бруківку пішохідної вулиці Ольги Кобилянської підмітав трояндовими букетами та мив з милом кілька разів на день, а людям з брудним взуттям було заборонено по ній ступати (і за цим слідкували поліціанти).

Ця вулиця нагадує Відень. І це не дивно, адже усі будинки тут зводили австрійці, де з фасадів звисають маскарони і грецькі божества. Звичайно, ми завітали до музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської і для історії зробили театральну мізансцену.

Але найбільше нас вразив український Хогвартс – головна перлина Чернівців – Університет ім. Федьковича. І дійсно, ми наче потрапили у школу чарівників про Гаррі Поттера.

І знову пощастило, в цей день університет проводив День відкритих дверей. І ми не тільки побачили всю велич українського Хогвартса, а ще й стали свідками «історичної» зустрічі двох Президентів студентських організацій НУБіП та ЧНУ. Ось така вийшла творча мандрівка у Народного театру «Березіль».

«Є в цьому щось чарівне: їдеш однією людиною, а повертаєшся зовсім іншою»! Це сказала американська письменниця Кейт Дуглас Вігген, але ми з цими словами згодні на 300%.

 

 

 

 

 

 

 

 

Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook