Діяльність гуртка «Симиренківець» за І півріччя 2019-2020 н.р.

Діяльність гуртка «Симиренківець» за І півріччя 2019-20 н.р.

Науковий гурток «Симиренківець» функціонує під керівництвом асистента кафедри садівництва ім. проф. В.Л. Симиренка Кузьмінець Оксани Миколаївни (з жовтня 2019 р.). Активними відвідувачами гуртка є студенти ІІ курсу СТ та ІІІ та курсу спеціальності «Садівництво та виноградарство».

На заняттях студенти познайомилися з діяльністю родини Симиренків та їх вкладом у розвиток української культури. Ця родина має козацькі корені, один з родоначальників – Федір Степанович Симиренко викупив себе і свою родину з кріпацтва і, разом з братами дружини, організував фірму «Брати Яхненки і Симиренко». Фірма займалася продажом борошна, зерна, худоби, будівництвом млинів. У на початку 19 ст. почався розвиток цукрової промисловості й брати Яхненки та Симиренко мали значну вигоду з продажу цукру рафінаду, а згодом, за ініціативи Платона Федоровича Симиренка, побудували власний цукровий завод з новітньою європейською технологією виробництва. Отримані прибутки родина вкладала у будівництво нових заводів, у т.ч. машинобудівного, двох пароплавів, житлового містечка для службовців з лікарнею, школою, театром, банею та водогоном. Також Яхненки-Симиренки займались благодійністю: годували біженців у голодний 1830 рік, відраховували соціальний податок на виплату стипендій студентам університету св. Володимира (нині університет ім. Т.Г. Шевченка), підготовку інженерних кадрів у Київській політехніці, побудували у Млієві технічне училище, надали допомогу на потреби поранених і хворих під час Кримської кампанії.
Крім того, Платон Федорович Симиренко сприяв виходу в світ «Кобзаря» Т.Г. Шевченка, заклав у Млієві дендропарк, оранжереї та розсадник, які згодом було перетворено у науково-дослідний інститут.

Його брат, Василь Федорович Симиренко все своє життя віддавав десяту частину прибутків на розвиток української культури: фінансував журнали «Київська старовина», «Україна», «Громадська думка», підтримував українських вчених та письменників.
Лев Платонович Симиренко - український вчений-садівник і помолог, який зробив величезний внесок у розвиток промислового садівництва Російської імперії. За політичні погляди вчений відбував заслання у Сибіру, але й там займався садівництвом: розробляв наукові засади створення сланких садів, створював оранжереї, міський парк.
Після повернення у Млієво розпочав наукову діяльність на базі приватного плодового розсадника. Його колекція налічувала більше 3000 сортів плодових та ягідних культур, біля 1 тис. сортів троянд та понад 300 сортів хвойних культур. Л.П. Симиренко за 40 років діяльності опрацював наукові засади промислового розсадництва. Його розробки широко використовуються в садівництві: технологія зимового щеплення, вирощування підщеп, стратифікація насіння, вирощування карликових садів, різні формування та обрізування плодових дерев.
Л.П.Симиренко став фундатором нового виробничо-біологічного напрямку в сучасній помології. Вчений започаткував глибоке наукове дослідження та випробування в умовах України найцінніших сортів плодових культур. Так, завдяки йому набув поширення сорт яблуні, названий Ренетом П.Ф. Симиренка. 

 Упродовж життя Л.П. Симиренко опублікував близько 100 капітальних наукових праць, серед яких „Досвід вивчення кримського промислового садівництва", „Генеральний каталог", „Кримське промислове садівництво" та „Помологія" (3 томи).
Справу батька продовжив його син – Володимир Львович Симиренко. Здобувши фах вченого агронома у Київському політехнічному інституті, він обіймав посаду фахівця відділу садівництва Міністерства земельних справ. Із 1920 по 1926 роки був завідуючим секцією садівництва Всеукраїнського сільськогосподарського наукового комітету, який, був першою Всеукраїнською академією сільськогосподарських наук. У 1921 році В. Л. Симиренко очолив Мліївську дослідну садово-городнью станцію та Центральний державний плодовий розсадник України. Володимир Львович відбудував зруйновану батьківську садибу та перетворив її на взірцеву.
Наукову працю та керівництво станцією і розсадником вчений поєднував з викладацькою роботою. Тривалий час він був професором садівництва і завідуючим кафедрою плодово-ягідного господарства Київського політехнічного інституту, професором садівництва та інтенсивних культур Полтавського і Уманського сільськогосподарських інститутів, читав курс в Одеській школі садівництва і на різноманітних курсах підвищення кваліфікації.
За ініціативою вченого при Наркоматі земельних справ України була створена перша в Україні Помологічна комісія, яка згодом виросла в Державну помологічну комісію, а ще пізніше - в Державну комісію по сортовивченню сільськогосподарських культур.

В.Л. Симиренко заклав наріжний камінь наукового, виробничого та промислового вирощування плодових та ягідних культур, став засновником перших україномовних часописів з садівництва, виноградарства та городництва, здійснив переклад та підготував до друку „Підручник садівництва" Греля. Його найвизначніші наукові праці: „Плодовий розсадник", „Плодові асортименти України", „Часткове сортознавство плодових рослин".
Іншою, не менш важливою темою, є кліматичні зміни, які набули планетарного характеру. Вчені геофізики спостерігають активізацію процесів у надрах Землі, які призводять до землетрусів, тріщин, розломів, пробудження вулканів, танення льодовиків у Гренландії та Антарктиді. Різкі коливання температур зумовлюють появу ураганних вітрів, торнадо, цунамі. Знижується температура Світового океану, сповільнюється тепла течія Гольфстрім, а це напряму може призвести до похолодання у Західній Європі та східній частині північної Америки. Через зменшення північного вихору різні ділянки планети потерпають від аномальних температур. Опріснення води та підвищення рівня океану може спричинити затоплення прибережних зон.
Причому вчені встановили циклічність кліматичних змін на планеті, які відбуваються кожні 12 тис. років. Діяльність людини впливає на ці процеси менше, ніж на 1 %. Тому необхідно готуватися до зміни звичного ритму життя та бути готовими сприйняти виклики природи.
Також астрономи розрахували спадання сонячної активності та ймовірність настання льодовикового періоду. У зв’язку з цим вченим аграріям важливо підготуватися і цілеспрямовано займатися виведенням культур, пристосованих до глобальних кліматичних змін.

Нещодавно учасники гуртка відвідали ботанічний сад НУБіП України, де познайомилися з різноманітними видами плодових, горіхоплідних, деревних та декоративних культур. Екскурсію проводив зав. лабораторії інтродукції та селекції деревних рослин, к.б.н., ст. наук. співроб. Слюсар Станіслав Ігоревич. 

Студенти дізнались, що ботанічний сад виконує багато функцій: навчально-наукову, еколого-освітню, рекреаційну. Основним напрямом діяльності є відбір декоративних рослин та цінних для лісівництва. Він поділений на зони відпочинку, серед яких – ділянка динозаврів, альтанка в японському стилі, будиночок лісника, басейн з фонтаном та ін. Ботанічний сад динамічно змінюється, доповнюється малими архітектурними формами: містками, лавками, садовими скульптурами.

Науковці вивчають тут адаптивність культур до змін клімату та екологічних факторів довкілля. Так, підвищення середньорічної температури позитивно вплинуло на такі теплолюбні рослини, як кунінгамія, криптомерія. Тоді як традиційні культури наших широт ялина і сосна звичайна всихають, що може бути пов’язане з антропогенним впливом.
В ботанічному саду представлена також колекція енергетичних культур, таких як верба, тополя, павловнія (остання ще в розсаднику), які здатні швидко нарощувати деревину та використовуватись для господарських потреб.

Цікавою є відкрита лабораторія кафедри лісової таксації, облаштована різними навчальними експонатами: зрізами стовбурів дерев, гістограмами деревних порід, лісистості та ін.

Студенти також відвідали оранжерейний комплекс, де представлені тропічні рослини: банани, філодендрони, фікуси, пальми, лаври, драцени, агави, секвоя, кунінгамія та ін. Дякуємо співробітникам ботанічного саду за цікаву екскурсію та приємні враження.

Згідно плану гуртка студенти познайомились з цінною, але не досить поширеною культурою - кизилом. На занятті розглянули його біологічні особливості, морфологічну будову, способи розмноження та технологію вирощування. Також ознайомились з сортами кизилу, внесеними до Державного реєстру, а також виведеними в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка селекціонером Клименко С.В. Оскільки ця культура вирощується у НДП «Плодоовочевий сад», то викладачем були представлені сортозразки та поставлена задача студентам продегустувати та визначити їх назви відповідно до характеристики плодів. Цю роботу гуртківці успішно виконали і назвали сорти нашої колекції, а це: Елегантний, Євгенія, Видубицький та Лук’янівський. Виділене насіння планується стратифікувати та висіяти в ґрунт для подальшого розмноження кизилу.

В ході занять студенти зацікавились ще однією темою, досить актуальною на сьогодні – пермакультурою. Людство підійшло до межі продуктивності рослин нехтуючи законами природи, винищуючи біологічне різноманіття, виснажуючи ґрунти, погіршуючи екологію та стикнулося з тим, що вирощена таким чином продукція становить небезпеку здоров’ю. Науковці задумались яким чином змінити цей споживацький формат і, спостерігаючи за природою, за її сталістю та величезним різноманіттям без будь якого втручання людини, прийшли до висновку, що необхідно переходити на новий рівень господарювання у гармонії з усім живим.

Фермер Йозеф Гольцер, японський фермер і філософ Масанобу Фукуока, австралійський дизайнер, еколог і зоолог, пропагандист пермакультури Білл Моллісон, і його соратник Девід Холмгрен започаткували напрям пермакультури, тобто системи ведення сільського господарства, що працює в гармонії з природними процесами з мінімальними витратами праці і без шкоди для довкілля.
Філософія пермакультури базується на трьох ідеях: турбота про Землю, турбота про людину та обмеження споживання. При цьому необхідно грамотно проектувати усі компоненти, враховуючи потреби кожної рослини, відходити від монокультури, забезпечуючи відтворення родючості ґрунту та використовувати відтворювані джерела енергії.

Наприкінці заняття студенти спроектували свої ділянки за принципом пермакультури та намагалися викласти своє бачення даної філософії господарювання.

Оксана Кузьмінець, старший викладач кафедри саадівництва ім. проф. В.Л. Симиренка