Великий людинознавець і гранослов свого народу

Саме цими словами описав Максима Тадейовича Рильського його сучасник та близький товариш Дмитро Павличко.         

Якщо зазирнути крізь призму часу та подивитись на життєвий шлях цього видатного українського поета, на творах якого виросло не одне покоління українців, можна побачити, як з простого та грайливого парубка виріс митець, майстер слова світової величини. За свій довгий життєвий шлях, Максим Тадейович був удостоєний низки різного роду нагород, найпочеснішою з них прийнято вважати Ленінську премію 1960 року за збірки віршів "Троянди й виноград" та "Далекі небосхили".

20 лютого 2020 року студенти гуманітарно-педагогічного факультету Національного університету біоресурсів та природокористування України взяли участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціокомунікативний простір України: історія та сьогодення", присвяченій 125-річчю від дня народження М.Т. Рильського. Серед членів президії, на чолі з ректором НУБІП С.М.Ніколаєнком та деканом гуманітарно-педагогічного факультету В.Д.Шинкаруком, були академік НАН України, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка М.Г. Жулинський, доктор фізико-математичних наук, лауреат Державної премії імені Максима Рильського М.В. Стріха. У своїх доповідях про життя і творчість вони торкнулися тяжкої долі автора, репресій на початку писемної кар'єри . Серед гостей  був також і онук видатного українського поета - Рильський Максим Георгійович, який привідкрив завісу відомого небагатьом особистого життя поета, дав можливість доторкнутися до найпотаємнішого, найсокровеннішого. Онук геніального поета повідав студентам, яким був справжній Максим Тадейович, поза підручниками: про неабияку любов до риболовлі та полювання, до квітів та дерев, про глибочезну любов до рідного народу та рідної землі.

"Ми разом з татом відвезли його до річки, він сів на побережжі і прощався з нею, а ми з батьком сіли в автомобіль, аби не заважати йому" -  саме так за словами Максима Рильського-молодшого проводив свої останні дні Максим Тадейович. До останнього він був на одній хвилі з природою. Він відчував її, а вона його.

Олексій Васильківський,

студент 1-го курсу спеціальності «Журналістика»