Україна 29 січня вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами 102 роки тому!
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів-українців,
Славних, молодих...
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
П. Тичина, 1918 р.
Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 рр.
У кінці грудня 1917 уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки (УНР). Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності (IV універсал 9 (22) січня 1918 р.). Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім збройно рушили і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 р. між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника-україноненависника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 р. загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 р. до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т.Г. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.
Перед військами А. Гончаренка стояло завдання затримати наступ на Київ більшовицьких військ, у той час як головні українські військові сили на чолі з Симоном Петлюрою вирушили на Київ придушувати повстання на заводі «Арсенал».
Дереворит художника УПА Ніла Хасевича, де поміж інших героїчних жертв згадуються і Крути
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 р. розпочався наступ на українські позиції понад 5-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків.
Леонід Перфецький, «Крути-станція»
Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Перед розстрілом полонені співали Гімн України!
Ціною свого життя герої зупинили наступ ворога на два дні, які стали вирішальними для української дипломатії, щоб домогтися від міжнародного співтовариства визнання незалежної України. Згідно із Брест-Литовським мирним договором, Росія зобов’язалась визнати право українського народу на самовизначення, законність влади Центральної Ради, укласти з нею мир, негайно вивести з України формування Червоної гвардії.
«За волю України. Полеглим синам у борні під Крутами» – київський плакат 1918 р.
Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 р. відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі в Києві. На похороні полеглих героїв голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».
У радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.
Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 р. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 р. «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 р. на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».
Монумент битви під Крутами 1918 р. (автор Анатолій Гайдамака, 2006 р.) копія однієї з колон портику Червоного корпусу заввишки 10 метрів
Щороку небайдужі приїздять до Меморіального комплексу «Пам'яті героїв Крут» (Чернігівська обл., Борзнянський район, Печівська сільрада, с. Пам'ятне, вул. Героїв Крут, 38) чи збираються на Аскольдовій могилі, аби разом згадати та пом’янути полеглих героїв! Вони живі доти, доки про них пам’ятаємо!
Акція пам'яті Героїв Крут, 29 січня 2011 р., Крути
Марія Поливач,
директор музею історії НУБіП України