Знати свою історію… «аби не наступати на граблі»

11 січня 2020 року

Є декілька приводів розміcтити на сайті кафедри матеріал корифея лісокультурної справи України, професора Павла Гавриловича Вакулюка щодо історії реформ в управлінні лісовим господарством держави «Через призму поколінь», який було опубліковано в 2013 році у першому (січневому) номері всеукраїнського громадсько-публіцистичного фахового часопису «Лісовий і мисливський журнал» (с.18-19).
Перший привід – 13 січня виповнюється 101 рік як було ухвалено «Закон про ліси УНР».
Другий. З цим і подібними матеріалами Павло Гаврилович, як аспірант кафедри і учень професора Б.Й. Логгінова, неодноразово виступав на навчально-наукових семінарах викладачів кафедри і слухачів магістерської програми «Поновлення та розведення лісу (див. фото).
Третій. Професор П.Г. Вакулюк дуже багато часу у своїй науковій і громадській діяльності приділяв історії України, українського лісу та галузевої науки, оскільки завжди підкреслював, що без об’єктивного знання свого минулого, не можна передбачити своє майбутнє.

Четвертий. Не безпідставно сподіваюсь (сьогодні на консультацію приходив дипломник Максим Фесюк), що матеріал очевидця і прекрасного фахівця щодо окремих аспектів історії реформування управління лісовим господарством України буде корисним дипломникам кафедри, які на початок другого семестру мають привезти електронні версії перших трьох розділів дипломних робіт, оскільки як казав президент Франції генерал Шарль де Голь: «Куди піде молодь, туди піде Франція». А для того аби не помилитися, треба знати історію…

Зав. кафедрою, Віктор Маурер.

Через призму поколінь

Після встановлення радянської влади система організації і управління лісовим господарством змінювалася майже 30 разів. Ліс – культура поколінь. До віку стиглості він росте багато десятків, а то й сотню років. Бажано, щоб лісничий і директор лісгоспу працювали на одному місці десятки років і передавали своїм нащадкам ліс у кращому стані, ніж одержували його від своїх попередників.

   Після Лютневої буржуазно-демократичної революції і зречення царя Миколи II від престолу органи управління, які існували в царській Росії, були ліквідовані. Восьмого листопада 1917 року Другий Всеросійський з’їзд рад ухвалив Декрет про землю, за яким природні багатства, зокрема, земля, ліси і надра були націоналізовані, тобто оголошені всенародною власністю. Більшовики, захопивши владу, проголосили гасло «Грабуй награбоване», і започаткували страшенне моральне розтління народу, розв’язали зоологічні інстинкти у людей без совісті й честі, дали волю їхнім підлим якостям, зняли з них моральні гальма, благословили руйнацію і деспотизм. У лісах України як колишніх державних, так і приватних, розпочалися масові самовільні рубки і розкорчовування деревостанів.
   2 січня 1918 року Україна проголосила про утворення своєї незалежної держави – Української Народної Республіки, а 13 січня1919 року було прийнято «Закон про ліси УНР».
    У той період, коли Українською державою керував гетьман П. Скоропадський (травень-листопад 1918 року), в Україні було відновлено закони, які діяли в царській Росії, зокрема і положення про збереження лісів 1888 року. Тоді відновили роботу дореволюційні Губернські Лісоохоронні Комітети. Керував лісовим господарством Лісовий департамент, підпорядкований Міністерству хліборобства. Очолював його видатний вчений лісівник Б.Г. Іваницький.
До жовтневого перевороту в 9-ти українських губерніях діяли Києво-Подільське, Харківсько-Полтавське, Холмсько-Волинське, Херсонсько-Бесарабське і Таврійсько- Катеринославське територіальні лісові управління, а також Управління начальника Лісових справ Чернігівщини. Цим управлінням безпосередньо було підпорядковано 149 лісництв, 429 об'їздів і 2216 обходів.
   У березні 1920 року для керівництва лісовим господарством в українських губерніях, які ввійшли до складу УСРР, в складі Нарком-зему організували Всеукраїнське управління лісовим господарством (ВУПЛ), а в губерніях у складі земельних органів губернські управління, яким безпосередньо підпорядкували лісництва. ВУПЛ очолив видатний вчений О.Г. Марченко. Його заступниками призначили професорів, відомих вчених В.Я. Гурського, Б.О. Шустова і О.І. Колесникова. Ці вчені, маючи величезний науковий і практичний досвід у справі ведення лісового господарства, намагалися стабілізувати ситуацію, створити інструктивну і нормативну базу, організувати нові лісництва (до1917 року в українських губерніях майже 80% лісів належало приватним власникам) та провести в них лісовпорядкування, розгорнути роботи щодо створення лісових культур.
Організація нових лісництв на базі колишніх приватних лісів розпочалася в 1920 і продовжуваласяв 1921 р. Саме в ті роки створили повітові лісові підвідділи, які були ліквідовані в 1921 р. Організовані лісництва не мали контор, телефонного зв'язку, коней і більшість із них деякий час існували лише на папері.
    У зв'язку з катастрофічною нестачею спеціалістів лісового господарства у 1920 р. органи радянської влади зобов'язали спеціалістів-лісівників зареєструватися і приступити до роботи. Тих, хто ухилявся від реєстрації, притягували до відповідальності за законами військового часу як дезертирів. У Київській губернії і Києві в 1921 році нараховувалося вчених-лісоводів 60 осіб.
Радянська влада призначала на посади лісничих не спеціалістів, а членів ВКП(б). Більшість із них вміли лише читати і в анкетах писали «освіта домашня».     У Київській губернії станом на 1918 рік існувало лише 28 державних лісництв, а лісничих та їх помічників, яких радянська влада вважала представниками колишнього панівного класу, було вбито або вони виїхали до міст.
    У Київській губернії у 1920–1921 роках організували 74 лісництва. Отже, проблема забезпечення лісництв кадрами стала тоді проблемою номер один. Проте і в таких умовах керівники ВУПЛу зуміли налагодити ведення лісового господарства. Сприяло наведенню відносного порядку в лісах прийняття ВУЦВК «Закону про ліси УСРР» (1923 рік).
   Практика показала, що ГЛУ не можуть ефективно керувати великою кількістю лісництв, тому в 1923 році розпочалося створення збільшених лісництв, які стали прообразами майбутніх лісгоспів.
   Кожному збільшеному лісництву підпорядковувалося 7–12 звичайних лісництв. Попри колосальний дефіцит спеціалістів лісового господарства органи, радянської влади ухвалили постанову про чистку кадрів лісництв від антирадянських елементів (КОДА, фонд 349, опис 1, спр. 1138). Головним критерієм при атестації лісничих та їх помічників були не професійні та ділові якості, а їх політична благонадійність і відданість радянській владі.
   У травні 1925 року ВУЦВК та РНКУСРР прийняли постанову про передачу селянським громадам 1681685 десятин лісів; із них з правом розкорчовування – 847 996 десятин. Ця операція спричинила зміни в організації та управлінні лісовим господарством у багатьох районах України.

  Керівники ВУПЛу намагалися додержуватися основоположних принципів ведення лісового господарства, зокрема сталості і невиснажливості лісокористування. Науковою основою, на підставі якої приймалися рішення, була класична лісова наука, насамперед, учення Г.Ф. Морозова про ліс і роботи М.М. Орлова з економіки та організації лісовпорядкування. На ведення лісового господарства впливали вкрай негативні стосунки з лісовою промисловістю, яку не влаштовували правила рубок і обсяги рубок головного користування.
   У 1923 році розпочалися і в 1925 році закінчилися заходи щодо ліквідації губерній і організації округів та окружних управлінь лісового господарства. В 1932 році було створено перші області й обласні управління лісового господарства, а окружні управління ліквідовано.
У 1929 році на базі збільшених лісництв розпочалося створення лісгоспів, але 27 грудня того самого року Рада праці і оборони СРСР прийняла постанову «Про організацію лісового господарства і лісової промисловості», а Раднарком СРСР вирішив передати всі лісозаготівлі Вищій Раді Народного господарства, тобто лісовій промисловості. В січні 1930 року ВУПЛ ліквідували, і в зоні Полісся та північних районах Лісостепу на базі щойно організованих лісгоспів створили ліспромгоспи, а 112 лісництв перетворили на лісозаготівельні дільниці.
  Після підпорядкування лісового господарства лісовій промисловості по всій території України розпочалися концентровані рубки і вибіркові рубки найкращих дерев навіть у середньовікових деревостанах.
   Керівників ВУПЛу арештували за«намагання зберегти колишні поміщицькі ліси», а лісове господарство як самостійну галузь ліквідували. За кілька років лісове господарство України довели до катастрофічного стану. Лісовідновлення лише на деяких зрубах зводилося переважно до примітивного сприяння природному поновленню.
  31 грудня 1931 року РНК СРСР прийняв постанову про поділ лісів європейської частини держави на лісопромислову і лісокультурну зони. В Україні в лісопромислову зону включили 48 лісгоспів Полісся і північної частини Лісостепу. Ліси на цій території підпорядкували лісовій промисловості, лісгоспи перетворили на ліспромгоспи, а 112 лісництв – на лісозаготівельні дільниці. 61 лісгосп (степову і частково лісостепову зони) включили в лісокультурну зону і підпорядкували тресту «Укрдержліс», який був у склад Наркомзему УСРР.
   5 січня 1932 року Постановою ЦВК і РНК СРСР ВРНГ ліквідували і замість неї створили Народні комісаріати, в тому числі і лісової промисловості. В Україні створили «Управління уповноваженого Наркомліспрому СРСР при РНК УСРР». Ця структура проіснувала до 1936 року.
   22 жовтня 1936 року в Україні організували Наркомат лісової промисловості УСРР.
   Головне в лісовому господарстві стабільність в його організації і управлінні, адже ліс до віку стиглості росте багато десятків, а то й сотню років. Отже, необхідно припинити реформи в управлінні лісовим господарством держави, бажано, щоб головні господарі лісу – лісничий і директор лісгоспу працювали на одному місці десятки років і передавали своїм нащадкам лісові насадження у кращому стані, ніж отримали їх від своїх попередників.

 

Дата

 

Законодавчі акти, що виначали реформи в управлінні лісовим господарством держави з 1936 по 2013 рік

02.07.

1936

Постанова РНК СРСР «Про утворення Головного управління лісоохоро-ни і лісонасаджень при РНК СРСР і про виділення водоохоронної зони»

12.1937

 

Постанова РНК СРСР «Про територіальні управління лісоохорони і лісонасад-жень». В Україні створено Київське і Харківське управління; в зоні Полісся і північних районах Лісостепу розпочалося створення лісгоспів і нових лісництв. Керував лісовим господарством України уповноважений ГУЛЛ при РНК УРСР

04.1940

 

Постанова РНК СРСР «Про реорганізацію і управління лісами УРСР і БРСР та організацію територіальних управлінь ГУЛЛ при РНК СРСР»; в Україні, крім Київського і Харківського,створено ще шість територіаль-них управлінь

22.01.

1946

Постанова РНК УРСР «Про організацію управління лісовим господарст-вом Закарпатської області»

26.03.

1947

 

Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про організацію Міністерства лісового господарства УРСР». Тоді в складі міністерства було 10 облас-них і міжоб-ласних управлінь лісового господарства, 182 лісгоспи і 1081 лісництво

20.10.

1948

 

Постанова ЦК ВКП (б) і РМ СРСР «Про план полезахисних лісонасаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівництво ставків і водойм для забезпечення високих і сталих урожаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР». Усього по республіці на землях Державного лісового фонду, колгоспів і радгоспів на період із 1948 по 1955 рік передбачалося створити 953,7 тис. га лісопосадок усіх видів

04. 1953

Постанова РМ СРСР «Про припинення робіт по захисному лісороз-веденню»-

20.04.

1953

 

Постанова РМ УРСР «Про ліквідацію Міністерства лісового господарства

 УРСР та утворення Головного управління лісового господарства та полезахисного лісорозведення у складі Мінсільгоспу УРСР та утворення в облсільгоспуправліннях управлінь лісового господарства»

30.11.

1959

 

Постанова РМ УРСР «Про організацію Головуправлісгоспзагу при РМ УРСР». Передача лісгоспів Закарпатської, Чернівецької та Івано-Франківської областей лісовій промисловості і організація ліскомбінатів. Організація у 22-х областях обласних у-нь лісового господарства і лісозаготівель та утворення лісгоспзагів

04.05.

1966

Постанова РМ УРСР «Про реорганізацію Головуправлісгоспзагу при РМ УРСР в Мінстерство лісового господарства УРСР»

05.05.

1995

 

Постанова КМУ № 322 «Про вдосконалення управління лісо-

вим та мисливським господарством в Закарпатській, Івано-

Франківській та Чернівецькій областях». Утворення у вищезаз-

начених областях обласних управлінь лісового господарства

29.07.

1997

 

Указ Президента України № 732 «Про утворення Державного комітету лісового господарства України». Реорганізували Мінлісгосп України в Державний комітет лісового господарства України. В 1998 році лісгосп-заги перейменували на лісгоспи, а обласні управління лісового госпо-дарства і лісозаготівель на виробничі об'єднання

26.05.

2004

Постанова КМУ № 679. Ліквідували державні лісогосподарські об'єднан-

ня і утворили обласні управління лісового господарства

26.04.

2007

Постанова КМУ № 678. Ліквідували обласні управління лісового господа-рства й утворили обласні управління лісового та мисливського госпо дарства

09.12.

2010

Указ Президента України № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ДКЛГ України реорганізували в ДАЛР України

 

Павло ВАКУЛЮК

 Зав. кафедрою, Віктор Маурер

 

 

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook