Рослини не тільки лікарські….. (продовження)

Дурман звичайний (Datura stramonium). Синоніми: скажені огірки, колючка, дурноп’ян та ін.
Однорічна трав’яниста рослина висотою до 1,5 м родини Пасльонових (Solanaceae). Стебло розгалуджене, квітки білі, великі, з неприємним запахом. Плід – чотиригніздна коробочка, покрита шипами; насіння ниркоподібної форми, сплюснуте, чорного кольору.

Дурман розповсюджений по всій території України – на запущених полях, пустирях, узбіччях доріг, територіях тваринницьких ферм тощо.
Всі частини рослин, особливо листя та насіння, містять алкалоїди гіосціамін, атропін, скополамін (гіосцин) – до 0,7 %, які добре зберігаються після висушування та силосування.

Алкалоїди дурману місцево притупляють чутливість рецепторів ротової порожнин, а після всмоктування у кров виявляють виразну М-холінолітичну дію, блокуючи парасимпатичну іннервацію життєво важливих органів. Атропін та гіосціамін одночасно спричиняють збудження центральної нервової системи, що через деякий час змінюється пригніченням і заграничним гальмуванням, внаслідок чого настає параліч центру дихання та смерть від асфіксії.

Отруєння тварин є досить характерним. Сильне загальне збудження, інколи буйство та агресивність супроводжуються нестримним намаганням рухатися вперед, під час якого тварини натикаються на сторонні предмети, потрапляють у ями та канави внаслідок далекозорості, спричиненої сильним розширенням зіниці очей та паралічем акомодації. Скополамін, навпаки, пригнічує центральну нервову систему, особливо довгастий мозок, уражаючи життєвоважливі центри.

У людей отруєння проявляється сильним головним болем, першінням у горлі, сухістю в роті, розширенням зіниць, нервовим збудженням, психічними розладами. Дурман є однією з найбільш отруйних рослин.

Траплялися випадки отруєння дітей, яких приваблює плід дурману – шипувата коробочка, в якій міститься насіння, після вживання якого наставало отруєння.

За отруєння дурманом необхідна негайна лікарська допомога, промивання шлунка.
Болиголов плямистий (Conium maculatum) Належить до родини Окружкових (Зонтичних) – Apiaceae. Синоніми – плямистий омег, головолом, вонючка та інші.

Дворічна трав’яниста рослина, що росте повсюдно в місцях підвищеної вологості – на узбіччях доріг, пустирях, покинутих городах тощо. Стебло порожнисте, вкрите сизим нальотом, ближче до кореню – червоно-бурими плямами. Квітки білі, дрібні, зібрані в складні зонтики. Плід двоїстий, яйцеподібно-кулястої форми зі звивистими реберцями, нагадує насіння кропу. Під час розтирання листя появляється запах мишачої сечі. Рослина за зовнішніми ознаками нагадує віху отруйну, але відрізняється запахом, цілісністю кореня (на відміну від віхи отруйної, у якої корінь має поперечні порожнини) і червоно-бурими плямами на нижніх частинах стебел.

Листки і корінці рослини у перший рік схожі на листя петрушки чи моркви, через що можна їх переплутати та отруїтися. На другий рік рослина схожа на кріп. Отруйні всі частини рослини: листя, корені, квіти, стебла та насіння.

Квітки мають медовий запах, тому приваблюють бджіл, але нектар і пилок отруйні для них. Через отруйність рослини її рекомендується знищувати.

Раніше траву болиголова використовували для отруєння засуджених. Згідно з даними грецького філософа Платона, Сократ був отруєний болиголовом.

Всі органи рослин містять алкалоїди коніїн, коніцеїн, N-метилконіїн, конгідрин та псевдоконгідрин. Самий високий вміст алкалоїдів виявляють у незрілому насінні (до 2 %), менше – у зрілому (до 1 %) та в листі (до 0,5 %). Алкалоїди леткі, тому під час висушування рослин частково вивітрюються, а в силосі зберігаються. Описані випадки отруєння коней, великої рогатої худоби, овець, свиней, качок. Токсична доза зелених рослин складає для коней і великої рогатої худоби близько 3 – 5 кг, смертельна доза насіння для качок – 50 – 70 г. 

Алкалоїди болиголова володіють Н-холінолітичною дією, тому блокують нікотиночутливі рецептори центральних міжнейронних синапсів, симпатичних та парасимпатичних гангліїв і скелетних м’язів, виявляючи курареподібну дію. Смерть настає від тяжкого розладу дихання в результаті паралічу міжреберних м’язів та діафрагми.
За отруєння людей болиголовом відчувається холод у всьому тілі, відчуття мурашок на кінцівках, обличчя блідніє, ковтання утруднюється, зіниці розширюються, предмети коливаються та розпливаються перед очима. В горлі з’являється печія, відчувається нудота, та симптоми, що передують блюванню. Можливий параліч дихання.

Аконіти – це рід багаторічних рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae), 17 видів яких зустрічається на території України з близько 300 у світі. Більшість видів аконітів отруйні. Токсикологічний інтерес представляють аконіти високий, круглолистий, аптечний та інші.

Аконіти – трав’янисті рослини різної висоти, мають бульбоподібні кореневища, квітки від білого до фіолетового кольору. Характерною морфологічною ознакою наземних частин рослин є шоломоподібний верхній чашолистик.

Більшість видів аконітів проростає в Карпатах, Прикарпатті, інші переважно в Лісостепу. Нектар і пилок є отруйним для бджіл, а мед – для людей.
Отруйним початком їх є оксигенвмісні алкалоїди – аконітин, зангорин, норзангорин та інші. Вони розподіляються у рослинах нерівномірно, від десятих до декількох відсотків на суху речовину.

З сивої давнини відомі людям отруйні властивості аконітів. В Індії їх використовували для отруєння стріл. Пліній старший називав аконіти рослинним миш’яком. В Стародавній Греції та Римі їх використовували під час виконання смертних вироків.
Плутарх описував у своїх працях, що воїни використовували аконіт як знеболююче, але часто неправильно розраховували дозу і він зводив їх з розуму.
А.П. Чехов у книзі “Острів Сахалін” описує випадок захворювання людини, яка їла печінку свині, що отруїлася аконітом.
Аконіт настільки небезпечний, що отруєння може відбутися навіть після дотику до листя голими руками, оскільки отрута дуже швидко і легко всмоктується.

В звичайних умовах на пасовищах тварини їх не поїдають, але за сильних посух та за згодовування подрібненої зеленої маси і сіна зустрічалися випадки отруєння овець, великої рогатої худоби, коней та свиней.
За сучасною класифікацією алкалоїди аконітів відносять до сильнодіючих отруйних речовин, оскільки ЛД50 суми алкалоїдів та окремих із них для лабораторних тварин коливається від 5 до 50 мг на кг маси тіла, тому з давніх часів вони вважаються найбільш небезпечними.
Відомо, що алкалоїди діють на центральну нервову систему спочатку збуджуюче. Крім того, алкалоїди аконітів вибірково спочатку збуджують, потім пригнічують нікотиночутливі рецептори гангліїв та скелетних м’язів. У цьому разі різко порушуються функції органів дихання та серцево-судинної системи зі зниженням тиску крові. Блокада нервових вузлів серця спричиняє появу аритмії, яка і є причиною смерті. Високі дози алкалоїдів спричиняють раптову зупинку серця.

Далі буде…

Духницький В.Б., Бойко Г.В.