Шкіру генетично модифікованої свині вперше застосували для лікування опіків у людини
Коли людина отримує сильний опік, на місце рани необхідно негайно накласти тимчасове захисне покриття. У сучасній медицині для цього найчастіше використовують аллотрансплантат шкіри померлої людини: він допомагає захистити рану від інфекцій, втрати рідини і потенційно смертельних ускладнень.
Потім аллотрансплантат видаляють і на пошкоджену ділянку пересаджують шматок шкіри самого пацієнта з іншої частини тіла. На жаль, аллотрансплантатів в лікарнях часом не вистачає, крім того, вони можуть дорого коштувати. Саме з огляду на це вчені з Массачусетської лікарні загального профілю (MGH) ще в 1990-х вивели генетично модифіковану лінію свиней. У цих тварин відсутній ген, який присутній у звичайних свиней, але не у людей, - це дозволяє їх шкірним трансплантатам бути менш чужорідними для імунної системи людини. Пізніше цю технологію використовувала компанія XenoTherapeutics: її фахівці розробили трансплантати шкіри, відомі як Xeno-Skin. І тепер хірург з MGH Джеремі Говерман вперше пересадив один з цих «ксенотрансплантатів» людині. Xeno-Skin розміром п'ять на п'ять сантиметрів помістили на опік поруч з більшим звичайним алотрансплантатом і закріпили за допомогою хірургічних скоб та марлевих пов'язок на п'ять днів.
У результаті дослідження медики з'ясували, що обидва шкірних покриття були ідентичні за зовнішнім виглядом і однаково добре захищали рану. Як відзначають вчені, важливо те, що при пересадці шкіри ніякі ендогенні ретровіруси свині не передавалися людині, хоча раніше саме це було проблемою, яка заважала трансплантувати живі тканини або органи від свиней людям.
«Цей невеликий крок, який ми зробили, став результатом величезної кількості годин, цілих десятиліть досліджень в безлічі галузей, включаючи трансплантаційну біологію, імунологію і генну інженерію, - підкреслив Говерман. - Крім того, швидкий розвиток технології редагування генів відкриває новий шлях для використання генетично модифікованої шкіри свині, яка відторгається людиною і являє собою наступний розділ в плані догляду за пацієнтами з опіками».
Підготував проф. Віктор Трокоз
