Проблеми та перспективи індустрії лісопереробки України: погляд практика
Ольга Ніколаєва багато років присввятила питанню переробки відходів деревини, а цього літа стала першокурсницею факультету ветеринарної медицини. Ось такий крутий віраж. Але цікавитися і працювати за раніше обраним фахом не перестала. Ця стаття про кричуще: проблеми та перспективи індустрії лісопереробки України – проблематику, якій Ольга присвятила не один рік.
Глобальне потепління, кліматичні катастрофи і лиха, так далеко, і одночасно так близько все це нам – країні, яка пережила Чорнобиль. Зараз прийнято говорити про проблеми екології, прагнути до розробки технологій сучасного біопалива для попередження глобального потепління і, як наслідок, глобальних лих. Але, коли постає питання заготівлі та переробки лісу і у адекватно мислячих людей від жаху існуючої картини стає волосся дибки, дехто продовжує гнатися за комерційною вигодою.
Я ж пропоную поговорити про проблеми та перспективи індустрії лісопереробки України в контексті Паризької конвенції 2015 року та Саміту ООН від 23.09.2019 року.
Переробка деревних відходів. Як багато всього приховано в цих словах: і передові технології, і боротьба з глобальним потеплінням клімату, і, на мій превеликий жаль, нераціональне використання природних ресурсів. Але, незважаючи на все це, частина українських громадян все ще наполегливо вважає, що їх це не стосується, і ми живемо в екологічно чистій, аграрній країні. Так нам дозволяють думати великі площі лісових угідь і простіше реагувати на неефективні промислові заводи. І сьогодні, коли весь світ тремтить від думки про потепління клімату на 2 градуси, українці продовжують займати позицію "моя хата з краю".
У 2015 році Україна приєдналася до Паризької конвенції по збереженню клімату, а перед цим був Кіотський протокол, але що ж змінилося у нас з того часу? Ніби то бюджетний сектор почав переходити на опалення агро (рідко) або деревними відходами, а ще – будуються електростанції на біопаливі. Гарно звучить, чи не так? Та насправді, біопаливо ж деревне, і причому не якесь там тріска, а дрова! Тільки уявіть: 10 МВт електростанція працює на трісці… Щоб її забезпечити лісгоспи, нон-стоп поставляють вагонами дрова, і дуже часто це не дерева, які віджили свій вік, а цілком ще здорові. Але обсяг законтрактований і подітися нікуди – треба поставляти. У підсумку переробляємо не відходи, а живих виробників кисню, тоді як справжні деревні відходи просто спалюються безпосередньо в лісі.
До деревних промислових відходів від лісозаготівлі, на мій погляд, можна віднести гілки, пні, хвою, шишки. Крім того, хвоя – цінна харчова добавка в раціоні ВРХ, яка стимулює швидкий натуральний набір маси. А до деревних промислових відходів від первинної лісопереробки належать тирса, обрізки.
Або ось ще приклад: а давайте вирощувати бур'яни. Країна у нас велика, землі багато. А що ж це за бур'яни? Технічна верба, очерет, тополя тощо. Біль бере від усвідомлення, що наші, нехай навіть часто лісові грунти, засадити економічно неефективними бур'янами. А скільки викидів в атмосферу буде вироблено у процесі їхньої посадки, прибирання та переробки тракторною технікою, що працює на дизельному пальні? У той час як поля можна використовувати під вирощування грибів, ягід, лікарських рослин, плодових дерев.
Чомусь твердим біопаливом в нашій країні наполегливо вважається деревина, тоді як весь світ волає про те, що біопаливо для промисловості – це в першу чергу агробіомасса або відходи сільського господарства.
Україна – найбільший експортер соняшникової олії в Європі, і входить до першої п'ятірки в світі. Обсяг рослинних залишків (лушпиння) в місяці налічує понад 100 000 тонн, а за теплотворною здатністю лушпиння значно перевищує інші агрокультури і навіть деревину!!! Його економічно доцільно використовувати в котельнях потужністю від 300 кВт, а також замінювати електричні печі на печі на біопаливі.
Якщо говорити про деревні відходи, слід зазначити: у першу чергу необхідно розібратися з тим, кому і які території належать, і хто та за що відповідає.
Можливості переробки деревних відходів і ефективності населеного пункту безпосередньо залежать від раціональної політики на рівні уряду.
Як практик можу тільки запропонувати напрямки.
Перше. Визначити в чиїй зоні відповідальності знаходяться придорожні смуги, які вимагають регулярного догляду, і в той же час можуть бути прекрасним джерелом деревної тріски для місцевих міських або сільських централізованих котелень і виробництв.
Друге. Розробити механізм передачі права на утилізацію деревних відходів на ділянках лісозаготівлі, систему фінансування придбання необхідної техніки і підтримки держави.
Третє. Розробити механізм санації лісу від наслідків буреломів, і старих дерев, і відповідальних осіб, які будуть представлені сторонніми організаціями контролю.
Четверте. Стимулювати перехід муніципального сектора на опалення деревними промисловими відходами від лісозаготівлі, санації придорожніх смуг, а не дровами і відходами від первинної деревообробки.
Слід нарешті зрозуміти прописну істину: ліс – наше багатство, і переробляти його необхідно з розумом. Якщо ж питання стоїть у фінансуванні розробок, то саме для цих цілей існує проект HORIZON 2020 і 2030 з фондом у 80 млрд євро, в межах якого можна отримати інвестиції. Але у всьому потрібна злагоджена командна робота і робоча група.
Я бажаю успіху всім у осмисленні та виборі напрямків розвитку і сподіваюся, що моя стаття була корисною.
Ольга Ніколаєва
