Вчена рада звернулася до Президента Володимира Зеленського щодо земельної реформи

    Президенту України
                   Зеленському В. О.

Звернення
Вченої Ради Національного університету біоресурсів і природокористування України

Шановний пане Президенте України!

     Вчена рада Університету висловлює Вам свою повагу та підтримку у Ваших прагненнях спрямованих на подолання корупції, проведення реформ в освіті, соціальній сфері, агропромисловому комплексі та інших галузях народного господарства для забезпечення збалансованого розвитку національної економіки, високого рівня та якості життя народу України.

     Разом з тим, не можемо не висловити свою позицію щодо скасування мораторію та запровадження в Україні ринку земель сільськогосподарського призначення як кроку, що визначає подальшу долю не тільки аграрного сектору, а й всієї держави на десятиріччя вперед. Адже земля – це найбільше наше національне багатство, сфера життєдіяльності народу, а тому ми не маємо морального права вчиняти поспішні дії, за які нам не пробачать наступні покоління.
     Переконані, що Україні потрібен зважений, розсудливий і відповідальний погляд на функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення, який має, на нашу думку, дати поштовх розвитку національної економіки, створенню нових робочих місць на селі та сприятиме підвищенню добробуту наших громадян, але який може також привести до непередбачуваних соціальних насідків. Історична спадщина земельних реформ в Україні та інших країнах світу за останні двісті років, як відомо, є непростою, вона часто призводила як до прогресу економічного розвитку, так і до соціальних трагедій окремих народів і класових груп. Лише згадаймо події в нашій країні в 1861, 1917, 1928 роках.

     Ознайомившись із урядовим законопроектом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», бачимо низку неврегульованих проблем, які роблять відкриття обігу землі в нинішніх умовах вкрай ризикованими. Зокрема, на сьогодні важливо до зняття мораторію запропонувати суспільству національну модель обігу земель сільськогосподарського призначення із одночасною мінімізацією його потенційно негативних суспільно-економічних наслідків. Проте, щоб повноцінно запустити ринок обігу землі, потрібна величезна організаційна і законодавча робота, широке обговорення у фаховому та науковому середовищі концептуальних засад його запровадження в Україні. І, звичайно, потрібна дієва виконавча влада, особливо на місцях, яка сьогодні не сформована.

     Ми маємо передбачити соціально-економічні наслідки зняття мораторію для всіх трьох груп економічних інтересів, зокрема, власників паїв, покупців земель і держави, що власне до сьогодні ще ніким не зроблено.
     Вважаємо, що будь-які зміни в земельних відносинах повинні розглядатися також через призму того, яку модель сільського устрою закладено у таке реформування: чи це будуть великі земельні території де господарюють крупні агрохолдинги, що володіють сотнями тисяч гектарів сільськогосподарської землі без сільських поселень. Можливо пріоритет буде наданий виробничим і обслуговуючим кооперативи, як об’єднанням малих і середніх виробників з проживанням людей у селах, чи розвинутим сімейним фермерським господарствам, коли люди працюють на своїй землі, живуть в селах чи на хуторах.
     На наш погляд, українська модель обігу земель сільськогосподарського призначення передовсім має бути максимально наближеною до тієї, що існує в цивілізованих країнах. Насамперед вона має бути спрямованою на досягнення цілей сталого сільського розвитку, що передбачає планомірне розселення населення по території держави і гарантування отримання певного доходу тим, хто працює на ній, – фермерам, для яких земля є засобом існування, а не віртуальній меті – підвищення економічної ефективності використання землі. Адже справа не лише у продуктивності землі, урожайності сільськогосподарських культур, справа також у доходах, прибутках і податках і – чи служать вони українському народові. Переконані, що земля має використовуватися таким чином, щоб в першу чергу забезпечувати економічну основу розвитку територіальної громади, для якої це є основним джерелом доходів і розвитку.
     На наш погляд, без затвердження цієї стратегії, вкрай складно розглядати окремо земельні відносини. В Україні давно назріло питання прийняття окремого закону «Про основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку», який законодавчо закріпить стратегічну мету та забезпечить належний розвиток аграрного сектору та сільських територій на довгострокову перспективу.

     Аналізуючи наслідки запровадження ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення, не можемо не звернути увагу на певні виклики та ризики, зокрема, для їх уникнення та мінімізації пропонуємо:

• важливим кроком відкриття ринкового обігу земель є проведення суцільної інвентаризації і розмежування земель приватної, комунальної та державної власності, видача правонаступних документів на всі земельні ділянки, що забезпечить довіру до земельного кадастру всіх суб’єктів правових відносин;
• визначити які землі сільськогосподарського призначення підлягають продажу, а які – ні. При цьому має бути створений стратегічний резерв державних та муніципальних земель, включаючи рекреаційні та екологічні зони;
• на першому етапі, протягом п’яти років, передбачити, що формування первинного ринку земель може базуватися на купівлі-продажу земель лише фізичними особами з одночасним створенням реальних сприятливих умов для розвитку аграрного підприємництва;
• право на купівлю надавати лише українським громадянам, фізичним особам, які живуть і працюють на цій землі, мають відповідну освіту та досвід ведення сільськогосподарських робіт. Водночас законопроект передбачає надання можливості всім громадянам України та її юридичним особам набувати землі сільськогосподарського призначення у власність без застережень необхідності мати спеціальну освіту, відповідний досвід (для громадян) та здійснювати товарне сільськогосподарське виробництво (для юридичних осіб);
• категорично наполягаємо на забороні права власності на землю сільськогосподарського призначення в Україні іноземцям та особам без громадянства, в т.ч. і підприємствам-резидентам з іноземним капіталом;
• слід вирішити на законодавчому рівні питання концентрації землі в “одних руках” площею не більше 200 га сільськогосподарських угідь (що підтверджується досвідом європейських країн, де середній розмір всіх понад 11 млн фермерських господарств складає близько 16 га). Варто зважити на досвід Європейського Союзу щодо встановлення обмеження на операції купівлі-продажу землі. Німеччина обмежила транзакції 10 тисячами гектарів на рік;
• потрібно негайно вирішувати законодавчу проблему консолідації земель. Адже у кожному полі, якщо продавати землю, з’являться по 10-15 ділянок, які будуть заважати веденню агробізнесу. Невирішення цієї проблеми створює загрозу забезпеченню продовольчої безпеки та втрати робочих місць при відкритті ринку землі. Поспішним, на нашу думку, є бажання вилучити землі у Національної академії аграрних наук, які мусять слугувати національній безпеці, науковим цілям, а також використовуватися як певний державний резерв;
• розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення мають місцеві громади, без жодних винятків. Лише громада знає, як краще, лише громада має можливість контролювати, як використовується та чи інша земельна ділянка і як дана земля служить добробуту громади. Слід надати переважне право місцевим радам викупу земель в своїх громадян;
• земля повинна використовуватися таким чином, щоб зберегти біорізноманіття, родючість і гарантувати певні інші екологічні детермінанти.

     Світовий досвід свідчить, що будь-яка земельна реформа має основний ризик – швидка концентрація землі в одних руках, обезземелення селян, поглиблення негативних явищ в соціальній та демографічній сфері на селі. Тому вважаємо, що задля створення належної та ефективної правової бази запровадження обігу земель сільськогосподарського призначення, не достатньо прийняття представленого проекту Закону. Необхідним вбачається розробка і прийняття низки нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації, які б сформували дієву систему державного контролю у сфері обігу земель сільськогосподарського призначення, з чітким розмежуванням повноважень серед органів державної влади. Безвідкладно мусить бути відновлене Міністерство агропромислової політики України. Адже навіть в маленьких прибалтійських країнах такі міністерства існують.
     Зважаючи на зазначене, а також на можливий тиск з боку міжнародних організацій, крупного аграрного бізнесу поспішна реформа та прийняття невиважених й неузгоджених рішень щодо відкриття ринку землі, не матиме успіху й підірве довіру людей до влади.

     На наш погляд, необхідно розпочати широке, публічне обговорення в експертному та науковому середовищі покрокового запровадження прозорого і цивілізованого обігу земель та ініціювати референдум щодо заборони іноземним фізичним та юридичним особам прямо або опосередковано набувати у власність українські землі сільськогосподарського призначення.

Звернення прийняте одноголосно на засіданні вченої ради 25 вересня 2019 року.

     З повагою

Ректор С.Ніколаєнко