Таємниці родючості землі
Таємниці родючості землі
9 липня 2012 року
В агростанції Національного університету біоресурсів і природокористування, що під Києвом, — День поля, під час якого науковці та педагоги НУБіП звітують не лише про результати досліджень, а й про виховання молодих аграрних кадрів.
І хоча протягом багатьох віків у землеробських дослідженнях зроблено гігантський крок уперед, та незмінним у цьому процесі залишилося одне — і колись, і нині у будь-яку пору року він відбувається під відкритим небом. Сонце над полями агростанції шкварить немилосердно, а доктори, кандидати наук, аспіранти, магістри НУБіПУ снують поміж ділянками, наче мурашки. Обличчя у всіх засмаглі, наче достиглі пшеничні зерна. Аж сяють завзяттям очі. «Хто ви, польова царівно?!» — напівжартома звертаюся до дівчини біля кукурудзяної ділянки.
— Тетяна Гижко, магістр другого року навчання агробіологічного факультету, — представилася, усміхнувшись. — Оце, — граційно обводить рукою поле дівчина, — моя магістерська робота, в якій досліджую ефективність вирощування чистої кукурудзи на силос і кукурудзи з сумішками. Дійшла висновку, що останній варіант значно ефективніший.
Кожна ділянка в агростанції — це практична частина якоїсь наукової роботи: докторської, кандидатської або магістерської. Загалом на 1000 гектарах агростанції під егідою Інституту рослинництва НУБіПУ досліджується понад півтори тисячі сортів та гібридів сільськогосподарських культур, десятки аграрних технологій, пояснив мені директор цієї установи професор М.Мельничук.
Багато цікавого про свої розробки та досягнення повідали завідуючий кафедрою кормовиробництва і луківництва Григорій Демидась, доцент кафедри селекції та генетики Віталій Жемойда, аспіранти Ірина Нетупська, Роман Холодченко, Катерина Ґудзь, докторант Анатолій Юник, асистент кафедри кормовиробництва і меліорації Олександр Шкура, директор дослідного господарства В.Лінчук, доктор сільгоспнаук Любов Бочкарьова. Декан агрофаку Ігор Антіпов продемонстрував прямо на полі методи перевірки рослин на ураження специфічними фітовірусами.
Група науковців кафедри землеробства та гербології на чолі з членом-кореспондентом НААНУ Семеном Танчиком вивчає ефективність нових систем землеробства. Кожна з них — це комплекс агротехнічних заходів, який об’єднує дев’ять ланок: організацію території, систему сівозмін, обробіток ґрунту, захист рослин, удобрення, безпеку довкілля та інші, пояснює науковець. Є промислова, біологічна (органічна) і екологічна системи обробітку землі. Перша у цьому переліку застосовується на 90 відсотках орних площ у світі. Вона поки що найпродуктивніша, але використання великої кількості міндобрив і засобів захисту та тяжкої техніки завдає великої шкоди землі, знищуючи біоту (мікроорганізми, що населяють ґрунти), від якої в першу чергу залежить родючість.
— Земля — головний біоресурс людства — дуже хвора, і щоб вилікувати її, треба максимально захистити нашу годувальницю від хімії та плуга, — говорить Семен Петрович.
Оскільки світова аграрна галузь не може одразу відмовитися від промислової системи землеробства, кафедра розробила її пом’якшений варіант — екологічну, яка була нещодавно схвалена і рекомендована до широкого застосування Мінагрополітики.
Кожен елемент нової системи має свої особливості. Наприклад, заходи безполицевого та дискового розпушування слід один раз на 4-5 років (під цукровий буряк) чергувати з обробітком ярусним плугом. Відтворювати родючість грунту науковці радять шляхом унесення гною, нетоварної побічної частини врожаю, сидеральної маси та 150 кг/га діючої речовини міндобрив. Ефективний захист посівів від шкідників та хвороб досягається з допомогою чіткого дотримання сівозмін, високоякісного очищення посівного матеріалу, своєчасної сівби і збирання, ну й, зрештою, внесення набагато менших доз отрутохімікатів. Виробничі витрати на реалізацію такої технології становлять 4000 гривень на гектар ріллі. Проте економічна рентабельність виробництва за рахунок високої врожайності, економії пального та хімічних засобів — 95%.
— Ось цю пшеницю ми вирощуємо за промисловою технологією, а цю — за екологічною, — показує на дві сусідні ділянки кандидат сільгоспнаук Таїсія Григорусь, — врожайність однакова, але затрати на екологічну систему майже вдвічі нижчі, а якість продукції вища.
На площі 2,5 гектара створено колекційно-селекційний сад — найліпший на теренах СНД. Тут висаджено близько ста видів та понад двісті сімдесят сортів плодово-ягідних дерев. «Ще два роки і наша колекція буде найкращою не лише в Європі, а світі», — обіцяє доктор сільгоспнаук продовжувач справи великого українського селекціонера Симиренка Володимир Меженський. Унікальність саду в тому, що він вирощується за органічною технологією. «В чому ж її суть?» — цікавлюсь.
Шкода, але сучасні інтенсивні сорти втратили природну здатність боротися зі шкідниками та захворюваннями. Так, їхня урожайність порівняно зі старими українськими у кілька разів вища, однак для цього дерева протягом сезону треба обробити 16-20 разів хімікатами, інакше 75 відсотків врожаю буде втрачено. Бачимо на полицях супермаркетів гарні яблучка, а що в них? Органісти, до яких належить Меженський, на основі старих українських чи європейських виводять органічні сорти, природні властивості яких дають змогу звести хімічний компонент технології до мінімуму. Господар із гордістю показує створені ним сорти хеномелесу, який дає плоди за смаком подібні до лимонів, але в 3-4 рази перевищує їх за вмістом вітаміну С. Перевага цієї рослини ще й у тому, що її можна вирощувати на відкритому грунті в наших природно-кліматичних умовах.
— Ми мусимо запроваджувати молекулярно-біологічні методи, що дасть змогу витрачати на створення сортів рослин не 10-20, а 5 років, бо якщо залишимося на старих позиціях, то закордонні конкуренти нас просто витіснять із селекційного процесу. Оглядини експериментальних полів показали, що маємо цікаві інноваційні розробки, перспективну наукову молодь, але нам бракує сучасного лабораторного обладнання та техніки. Якщо держава підтримає нас в цьому питанні, то результат не забариться, — підсумував День поля ректор НУБіПУ Герой України Дмитро Мельничук.
Олександр КАРПЕНКО
