01 липня 1911 р. польський біохімік Казимир Функ вперше використав слово «вітамін»
Вітаміни - "Аміни життя" - можливо, були би нам відомі під іншою назвою, якби не уродженець Польщі - Казимир Функ. У наші дні, мабуть, важко знайти людину, яка хоча б на елементарному рівні не уявляє собі, що таке вітаміни і як вони впливають на наше життя. Деякі з нас виробили настільки хороше розуміння їх впливу на організм, що і до лікарів за призначенням цих речовин майже не звертаються. Але навіть при цьому отримують, в основному, позитивний результат. Сьогоднішня розповідь про людину, що врятувала мільйони життів. Незважаючи на війну або мир. Він вирвав їх у смерті завдяки своєму розуму. Його ім'я не звучить з екранів. Про нього не знімає кіно Голлівуд, хоча ім'я його цілком «кіногенічне» - Казимир Функ. Ті, хто був вилікуваний за допомогою вітамінів від ряду хвороб, повинні дякувати за це Казимира Функа, поляка, який систематизував припущення про існування якогось елементу в їжі і дав йому відому тепер назву - Вітамін.
Казимир Функ (польск. Kazimierz Funk) (23 лютого 1884, Варшава — 19 листопада 1967, Нью-Йорк) — американський біохімік польського походження. Народився у Варшаві в родині лікарів - дерматолога Якова (Якуба) і Густави Функ (уродженої Зисан). Закінчив хімічний факультет Бернського університету (1904). Працював в Пастерівському інституті в Парижі (1904—1906), Берлінському університеті (1906-07 і 1909-11), в Лістеровському інституті (1911—1912) і раковому клінічному дослідницькому інституті (1913—1915) в Лондоні, потім - у фармацевтичній фірмі в США, де викладав також у Колумбійському університеті. У 1923-27 керував Біохімічним відділенням Варшавської школи гігієни і Рокфеллерівського фонду у Варшаві. У 1928-39 очолював лабораторію в Парижі і одночасного (з 1936) був консультантом Інституту вітамінів у Нью-Йорку. З 1939 — у США; з 1953 - президент наукового фонду Функа.
Основні праці Функа присвячені проблем біохімії харчування, вітамінології, хімії гормонів. У 1912 виділив з дріжджів препарат, що виліковує хворобу бері-бері, і ввів у наукове вживання термін «вітаміни» (вважаючи, що всі життєво необхідні харчові чинники є амінами). Досліджуючи цингу, пелагру, рахіт та інші хвороби, зумовлені дефіцитом вітамінів, запропонував для їх позначення термін «авітамінози». Був одним з піонерів в галузі дослідження гормонів. Найцінніша праця Функа — «Вітаміни, їх значення для фізіології та патології», що вийшла у Вісбадені в 1914 році німецькою мовою.
Хоча до відкриття вітамінів вважалось, що для нормальної життєдіяльності людині потрібні тільки білки, жири, вуглеводи, вода і мінеральні солі, спостереження показували, що одноманітне харчування без свіжих овочів і фруктів приводить до виникнення різних захворювань. Так, моряки під час довгих подорожей хворіли цингою (скорбутом), смертність від якої становила 70—80%, а в країнах Азії, де основною стравою був полірований рис, значна частина населення була уражена бері-бері (поліневрит). У 1881 році російський лікар М. Лунін у своїй праці «Про значення мінеральних солей для живлення тварин» дійшов висновку, що у їжі є якісь додаткові невідомі термолабільні речовини, необхідні для нормальної життєдіяльності. Помер Казимир Функ 19 листопада 1967 у Нью-Йорку.
У 1897 році нідерландець Христіан Ейкман досліджував бері-бері у Голландській Ост-Індії. Під час його роботи в одній із лабораторій, розташованій у військовому госпіталі, кури захворіли поліневритом, дуже схожим до бері-бері в людей.
Прояви бері-бері (атрофія м'язів, судороги)
Ейкман взявся з'ясувати причину захворювання, але не встиг він закінчити обстеження, як кури одужали. Хвороба тривала з 10 липня до останніх днів листопада. Виявилося, що з 17 червня до 27 листопада наглядач лабораторії з метою економії годував курей вареним очищеним рисом, який брав на кухні госпіталю. 27 листопада попереднього кухаря лікарні замінив новий, який відмовився видавати «військовий рис цивільним курям». Подальші експерименти із дієтою птахів показали, що годівля нешліфованим рисом не приводить до виникнення хвороби, і може вилікувати курей, які вже захворіли, як і додавання висівок до шліфованого рису. Отже, можна було припустити, що у рисових висівках наявна певна речовина, нестача якої викликає поліневрит. Цю сполуку — а саме тіамін (вітамін B1) — у 1911 році виділив Казимир Функ і показав її ефективність у лікуванні бері-бері. Молекули тіаміну мають у своєму складі аміногрупу, тому Функ назвав його вітаміном (аміном життя), звідки й походить назва цілого класу речовин, хоч не всі вони нітрогенвмісні. Решта вітамінів була описана до закінчення першої половини XX століття, пізніше були виявлені також так звані вітаміноподібні речовини, частина із яких синтезується в організмі і які виконують пластичні або енергетичні функції. У 1929 р. Ейкман разом зі Фредеріком Гопкінсом, який відкрив вітаміни A і D, був нагороджений Нобелівською премією з фізіології і медицини.
Основне джерело вітамінів - їжа
Підготував проф. В. Трокоз
