Киянин Роман Яценко: я обрав свій життєвий шлях – правника і виш – НУБіП!
Вибір вишу, визначення з майбутньою професією – це надзвичайно відповідальний для молоді час. Проте, серед цьогорічних абітурієнтів вже є такі, які чітко визначилися як із спеціальністю, так і з університетом. Один з них – наш співрозмовник Роман Яценко, випускник ЗОШ І-ІІІ ступенів № 134 ім. О.Ю. Гагаріна м. Києва.
Найперше питання, мабуть, буде найочікуванішим: «Чому саме НУБіП України?». Адже на теренах українського освітнього простору зараз неймовірна кількість ВНЗ…
— Для мене рівень вишу має вирішальне значення. Ми йдемо до прозахідних моделей вищої освіти, де велику роль відіграють позиції університетів у певних рейтингах – це визначається наявною у вузу базою та сприяє вихованню дуже сильних фахівців. Отже, рейтинг справді важливий. Тому ставлячи собі мету вже у шкільному віці здобути певну професію, амбітна людина має обов’язково орієнтуватись лише на "топові" вузи, щоб потім бути популярною на ринку праці. Оскільки НУБіП України впевнено закріпився у десятці кращих в рейтингу вишів «ТОП-200 Україна», тому мій вибір був очевидним.
Коли Ви визначилися із обраною спеціальністю «Право»? Чи був вплив батьків на цей фактор?
— Варто зізнатися, що у дитинстві я «приміряв» до себе багато спеціальностей: то військову каску, то білий лікарський халат, то костюм льотчика-космонавта. І все у мене дуже добре виходило. В уяві, звісно. З роками цей вибір якось сам собою звужувався, й щораз чіткіше проступала одна дорога — в юриспруденцію. Знаєте, такий вибір, можливо, став для мене покликом моєї природи. «Вважаю, що юриспруденція – це не закостенілі традиції, а дієвість, оперативність, якість знань, відповідальність за результат та послідовність у своїх діях».
Щодо прямого впливу батьків на вибір моєї майбутньої професії,то його не було. У моєму випадку, коли підійшов момент закінчення навчання, батьки, враховуючи моє загострене з дитинства почуття справедливості, запропонували розглянути юридичний факультет для подальшого навчання. Справа в тім, що у школі я часто допомагав тим, кого, як я вважав, ображали, ставав на бік тих, хто був у якійсь невигідній ситуації. І саме цей мій ранній життєвий шлях наштовхнув батьків на таку думку.
Чи маєте якесь хобі?
— Так, я дуже захоплююся спортом. На сайті університету висвітлена велика кількість спортивно-масових заходів, які проводяться. Видно, що студенти приймають участь в змаганнях і тренуються в спортивних секціях та збірних командах. Маю надію, що зовсім скоро стану частинкою цього дружнього колективу.
Розмовляла
доцент кафедри цивільного та господарського права
Юлія Канарик
