Міжнародна виставка «Ain't nobody's business»

6 травня 2019 року
PinchukArtCentre
Студенти другого курсу другої групи, разом зі своїм куратором Іриною Колгановою відвідали PinchukArtCentre, де можна було побачити міжнародну виставку «Ain't nobody's business», яка, посилаючись на хіт 1994 року шведської співачки-емігрантки Ардіс, активує голоси, що прагнуть свободи самовизначення.
В експозиції, що ми побачили, були представлені роботи художників з Бразилії, Литви, Росії, Азербайджану, Білорусі та України. Більшість художників вперше експонуються в Україні.
Виставку відкриває аудіо-візуальна інсталяція литовського художника Iгнаса Крунглявічуса «Допит», де гіпнотичний біт втягує глядача в споглядання напруженої мовної сцени: слідчий атакує запитаннями жінку, яку підозрюють у вбивстві чоловіка. Холоднокровні відточені репліки слідчого розкривають механіку мови влади, проблематизуючи силу мови як інструмента придушення волі.
«Допит» перегукується з інсталяцією художниці з Одеси Люби Токаревої, яка представляє інтер'єр кабінету, запорошеного пір'ям. Робота відсилає до граничного стану сну, де переплетені фантазії, спогади і уривки повсякденності.
Багато важливих тем залишаються табуйованими для публічного діалогу. Проблема свободи публічної промови і надалі залишається актуальною для пострадянських країн. Голос роботи Заміра Сулейманова «Важкі слова» вторгається в публічний простір міста, стверджуючи необхідність обговорення важливих сфер людського життя. Ці слова, GOD-ART-SEX, дійсно важкі. Їхнє значення оскаржувалося і змінювалося протягом всієї історії людства, і саме вони мають постійну важливість в будь-якому куточку землі. Ця трійця з трибуквених англійських слів сміливо подорожує містом, спонукаючи до розмови.
У роботі білоруського художника Сергія Шабохіна ми стикаємося з реаліями голосу меншості в громадському просторі. Робота побудована на документуванні записів на швах між плитками в громадських туалетах Мінська.
Фінальний розділ виставки представляють роботи російської художниці Ангеліни Меренкової та українського художника Миколи Карабіновича.
Мінімалістична скульптура Миколи Карабіновича, зібрана зі стріляних гільз, розповідає про об'єднання дискурсу ЛГБТ+ із промілітаристським у сучасних українських реаліях. В основі роботи лежить трагічна історія одеського активіста Олександра Лисоконя, який з початком військових дій на сході України вирушив добровольцем на фронт і не повернувся. Зі смертю Лисоконя припинилося й існування клубу, який був важливим місцем сексуальної соціалізації в місті.
Наставник академічної групи
Ірина Колганова

  

Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook