Ректор Станіслав Ніколаєнко на Парламентських слуханнях: співпраця з бізнесом, збільшення фінансування освіти і реальна автономія для університетів

     10 квітня 2019 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання, присвячені збалансованому розвитку людського капіталу в Україні, складовою якого є освіта і наука. Публікуємо повний текст виступу ректора Національного університету біоресурсів і природокористування України Станіслава Ніколаєнка.

Виступ
на парламентських слуханнях
«Збалансований розвиток людського капіталу в Україні: завдання освіти і науки»

Шановні колеги!

     Поза всіляких сумнівів нинішні слухання є надзвичайно корисними, а проект рішення претендує на добру кількарічну програму Уряду в сфері освіти і науки, людського капіталу.
     Сучасний стан української освіти і науки є непростим. Активні дії Міністерства освіти і науки по реформуванню школи, збільшення фінансування, передача повноважень на місця сприяли підвищенню уваги до проблем школи, дитячих садків. Добре, що збережені в державному бюджеті і коледжі, з’явилася увага до закладів профтехосвіти.
     Проте мушу говорити і про явища, які, на нашу думку, дещо гальмують розвиток вищої школи, в т.ч. і науки.
     Перш за все, на рівні Верховної Ради України, Уряду слід повернутися до проблеми співпраці з вітчизняним бізнесом. До речі, у проекті рішення говориться, що доля бізнесу у фінансуванні наукових досліджень в Європі та США сягає двох третин – як нам стимулювати цей процес? Як зробити взаємовигідною цю взаємодію?
     Повторюсь, але ще раз запропоную – давайте на перехідний період законодавчо простимулюємо цю корисну співпрацю. Слід дозволити бізнесу вкладати в підготовку кадрів, наукові дослідження шляхом включення цих витрат у валові витрати, по старому – в собівартість. Але щоб не було зловживань – ввести обмеження – цей розмір витрат не повинен перевищувати 3-5% розміру Фонду оплати праці. Такий крок дозволив би залучити 15-20 мільярдів гривень для підтримки профтехучилищ, університетів, наукових установ.
     Думаю, що і в наступному році з бюджету також слід збільшити мінімум у двічі фінансування на освіту і науку. Гроші взяти від запровадження трансфертного оподаткування та економії на витрати на всілякі нові правоохоронні організації, які одна на одній сидять, одна одну перевіряють. Запровадити новий механізм оплати праці, обмежити захмарні зарплати деяким працівникам установ, пов’язаних з газом, нафтою, електроенергією, залізницею та ін.

     Про деякі світоглядні речі. Нам потрібно привити стійкий імунітет від всіляких псевдореформ, необгрунтованих новацій. Треба критичніше ставитися до деяких пропозицій т.з. «громадськості», які по своїм незнанням готують часто-густо недосвідчені люди. Але вони гіперактивні і ні перед чим не зупиняться! Склалася прикра ситуація, коли при певних Фондах створені групи впливу, які невиваженими пропозиціями, т.з. реформами нищать все і нав’язують суспільству хибні, руйнівні кроки.
     Слід з обережністю і повагою ставитися до Вчителя, Вченого, наших шкіл, університетів.

     Дивіться, скільки розмов ведеться про автономію, справжню демократію в університетах. А на практиці що маємо: університети самостійно не обирають абітурієнта, а т.з. «широкий конкурс» фактично руйнує наукові школи, спеціальності, кафедри. Відсутній дієвий механізм заповнення місць державного замовлення.
     Університети позбавлені права підтримати творчого студента через стипендію. Не можна дати премію переможцю олімпіади, чемпіону світу чи Європи, допомогти хворому студенту. Зменшення стипендіального забезпечення, відсотку охоплення студентів (з 70 до 45%) призвело до спаду якості навчального процесу, діти замість занять просто пішли працювати…
     Всупереч здоровому глузду, міжнародній практиці нав’язується забюрократизована процедура прийому в магістратуру. Знову університети виключаються з цього процесу.
     Міністерства фінансів, економічного розвитку, деякі політики, народні депутати України, ЗМІ нав’язують суспільству хибну думку про те, що в нас неефективно використовуються кошти, у нас забагато вишів, студентів… Ці спекуляції збивають суспільство з толку.
     Все це нечесні ігри. Дивіться – річний бюджет Гарвардського університету – 37 мільярдів доларів, Стендфорського – 18 мільярдів доларів, а сумарний бюджет всіх університетів України – близько 720 мільйонів доларів! Київський національний університет імені Тараса Шевченка має 50 мільйонів доларів, Київська політехніка та Національний університет біоресурсів і природокористування України до 45 мільйонів доларів! Середня заробітна плата професора в США – близько 9500 доларів на місяць, Німеччині – 4200 доларів, Польщі – 1100 доларів, а в Україні – 330 доларів! Хай і 500! Різниця від 3 до 30 раз!

     Щодо кількості університетів. Дійсно треба в кожному регіоні принципово розглянути ситуацію, до цього нас підштовхує демографічна криза.
     Для громадськості скажу – ми маємо на 146 тисяч населення 1 університет, а в Польщі – на 90 тисяч, Росії – на 95 тисяч, США – 98 тисяч, Японії – на 127 тисяч населення один виш! У нас десь всього 290 вишів, в США – 3270, Канаді – 331, а в Польщі – 430!
     Ми так зайнялися нищивною критикою всього вітчизняного, що не помітили, як наші школярі успішно поїхали на Захід, а число студентів в Україні досягло критичної межі – 313 студентів на 10 тисяч населення, що майже в двічі менше, ніж в США чи Росії!
     Вважаю, що в рішеннях Парламентських слухань слід записати, що головним завданням української вищої, професійно-технічної, середньої освіти мусить бути, окрім виховання Людини, Громадянина, Патріота, – підготовка кваліфікованих фахівців для української економіки! В пріоритеті мусять бути не абстрактна якість освіти і інтеграція в європейський освітній простір, а збереження економіки і духовної сфери нашої країни!
     Звідси – негайно слід суттєво збільшити, переглянути механізм розподілу держзамовлення, привести його у відповідність до вимог статті 72 Закону України «Про вищу освіту». Мова про те, що держава мусить замовляти не лише військових, вчителів та лікарів, а і ветлікаря, лісівника, агронома, бухгалтера, юриста і т.і.
     Пропоную також в рішенні зробити акцент на суттєвому перегляді заробітної плати для науково-педагогічних працівників, вчених. А також негайного слід прийняти Закон «Про передвищу освіту».

     Колеги! Відомий американський дослідник Джим Коллінз в своєму бестселері «Від хорошого до великого» говорить про досвід 400 найуспішніших компаній світу, розкриває секрети успіху. Так ось – ні одна компанія не починала своєї діяльності з реформ, стратегій і т.і. А починала з підбору керівника, добрих фахівців, а затим – ліквідації існуючих недоліків, наведення ладу, свідомої дисципліни, а вже пізніше – розробляли якусь стратегію. У нас все навпаки. Реформи – стрес – радощі – реформи – провал!
     Треба нам переосмислити наш досвід «реформування». Слід добре, дисципліновано, відповідально і чесно трудитися – тоді матимемо результат!
 

Відео виступу: