Після 5 років досліджень професор Чарлз Ґлен Кінґ виділив вітамін C
У цей день, 4 квітня 1932 р. американський біохімік Чарльз Глен Кінг уперше виділив вітамін С. Даний вітамін дуже важливий для життєдіяльності організму людини і тварин. Він відіграє основну роль в утворенні колагену, який необхідний для росту і відновлення клітин тканин ясен, кровоносних судин, кісток і зубів, а також сприяє засвоєнню організмом заліза.
Він відіграє основну роль в утворенні колагену, який необхідний для росту і відновлення клітин тканин ясен, кровоносних судин, кісток і зубів, а також сприяє засвоєнню організмом заліза. Кінґ народився в Ентіаті (штат Вашингтон, США) та рано вступив до Університету штату Вашингтон, оскільки його місцева школа не мала 12 ступеня. Перша світова війна перервала набуття вищої освіти. Кінґ служив кулеметником в піхоті. Він отримав свій ступінь бакалавра наук (B.Sc.) лише в 1918 р. Одразу ж після отримання цього ступеня, він перейшов в Університет Піттсбурга, де отримав ступінь магістра наук (M.Sc.) в 1920 році та доктора філософії (Ph.D.) в 1923 році. Від початку свого навчання в аспірантурі, його зацікавила вітамінологія, що починала зароджуватися. Кінґ залишався професором у Піттсбургу до 1942 року, доки він не став першим науковим директором фонду Nutrition Foundation, Inc. Цей фонд займався розвитком наукових та суспільних досліджень питань, пов'язаних зі здоров'ям як у США, так і на міжнародному рівні. Внесок Кінґа в науку харчових речовин здебільшого асоціюється з виділенням ним вітаміну С в 1931—1932 роках, коли він намагався виділити та охарактеризувати цей вітамін з лимонного соку для вивчення протицинготної активності на морських свинках. Активна речовина, виділена Кінґом, була практично хімічно ідентичною до гексуронової кислоти Сент-Дьйорді, але інші дослідники, ґрунтуючись на власних дослідженнях, заявляли, що гексуронова кислота не є вітаміном С. Однак, протягом двох тижнів навесні 1932 року, спочатку Кінґ, а згодом і Сент-Дьйорді опублікували статті, де стверджували, що вітамін С та гексуронова кислота насправді одна й та ж сполука. Альберт Сент-Дьйорді отримав згодом Нобелівську премію з фізіології та медицини за свою частину досліджень, але протиріччя так і залишилося, чи заслуговують ці обидва науковці однакового визнання. Згодом Кінґ виявив важливу функціональну роль вітаміну В і протягом своєї 40-річної наукової кар'єри зробив багато важливих внесків у галузі дослідження жирів, ферментів та вітамінів. Кінґ написав понад 200 статей про позитивний ефект вітамінів у харчовій медичній практиці.
Чарльз Ґлен Кінг
Про існування таких речовин як вітаміни, науковці здогадувалися задовго до відкриття Кінга. Ще в 1880 році російський біолог Микола Лунін з Тартуського університету провів ряд дослідів на мишах за даним напрямком та в своїй дисертаційній роботі зробив висновок про існування якогось невідомого речовини, необхідного для життя в невеликих кількостях.
Микола Лунін
У той час висновок Луніна був скептично прийнятий науковим співтовариством. У 1927 році угорський біохімік Альберт Сент-Дьйорді виділив речовину, яка, як згодом довів Кінг, була необхідною організму для попередження цинги.
Альберт Сент-Дьйорді
Після п'яти років кропітких досліджень Кінг виділив з лимонного соку цю речовина, названу пізніше вітаміном C. Структурна формула цього вітаміну була досить швидко визначена, і в 1933 році вчені Говард і Рейнстейн синтезували його.
Модель L-аскорбінової кислоти (вітамін С), C6H8O6, представлена в кристалічній структурі. Дані рентгенівської дифракції від J. Mol. Struct .: THEOCHEM (1997) 419, 139-154. Модель, побудована в CrystalMaker 8.1. Зображення, створене в Accelrys DS Visualizer.
Вітамін С або аскорбінова кислота - безбарвний прозорий легкорозчинний у воді вітамін, що міститься в цитрусових, деяких ягодах і зелених овочах. Більшість організмів синтезує його з глюкози, але людина та теплокровні тварини цього робити не можуть і повинні отримувати його з їжею (кормом). Для людини та тварин вітамін С дуже важливий. Про це свідчать його функції в організмі: антиоксидантна; участь у синтезі колагену, карнітину та нейромедіаторів (норепінефрин і серотонін); детоксикація і виведення хімічних речовин; модуляція імунітету; розклад і виведення холестеролу; сприяє абсорбції заліза; захищає фолати і вітамін Е від окиснення і підтримує ці вітаміни в активній формі; контроль рівня гістаміну в крові тощо. Підвищена небезпека гіпо- й авітамінозу спостерігається за фізичного стресу (інфекційні захворювання, гарячка, опіки, хірургічне втручання, травми м'яких тканин та кісток);при хронічних захворюваннях (гіпертиреоз, ревматоїдний артрит, діабет, хронічні захворювання нирок); за надлишкового вживання алкоголю; важкі метали; лікарські засоби (аспірин, оральні контрацептиви тощо). Така ж загроза виникає під час старіння організму; за наявності швидкого росту (підлітковий вік, вагітність, лактація); у курців. Наслідками дефіцитних станів (цинга) можуть бути порушення синтезу сполучної тканини і ламкість кровоносних судин, патологічні кровотечі; часті синяки, запалення і кровотеча ясен, ригідність суглобів і біль внаслідок кровотеч; нагромадження кератину у волосяних фолікулах робить шкіру грубою, схожою на наждачний папір; повільне загоєння ран; слабкість, швидка втомлюваність; психологічні/неврологічні симптоми, включаючи депресію й індивідуальні зміни (швидше за все внаслідок порушення деяких нейромедіаторів); зниження опірності імунітету; всі наслідки зниження антиоксидантної функції організму (ураження внутрішніх органів, збільшений ризик виникнення онкологічних захворювань, катаракта, інсульти).
Джерелами вітаміну С є бузина, ківі, апельсин, лимон, малина, сік грейпфрутів, буряк, цибуля, спаржа, капуста, печінка. Багато його містить хрін, який слід натирати відразу ж на оцет, тому що кислота сприяє збереженню вітаміну. Саме тому кисла капуста зберігає вітамін протягом цілого року. Варка овочів, бобів, гороху з содою прискорює руйнування вітаміну, так само як і повільне нагрівання. При приготуванні їжі слід кидати овочі та картоплю в киплячу воду і споживати відразу, не даючи довго стояти звареній їжі. Ягоди, плоди та овочі найкраще вживати сирими або у вигляді свіжих соків і сиропів.
Отже, 87 років тому було вперше виділено надзвичайно важливу речовину для організму людини і тварин, науковий інтерес до вивчення якої не втрачений і сьогодні. Наприклад, за даними Google scholar лише за 2019 рік опубліковано понад 16000 наукових повідомлень стосовно дослідження вітаміну С та його впливу на організм людини і тварин.
Підготував проф. В. Трокоз
