Весна прийшла в наш казковий ботанічний сад і повіяло теплом, радістю та легендами, пов’язаними з первоцвітами

17 березня 2019 року
     Ось і вщухли буремні вітри боротьби весниіз зимою, сонце залило яскравим світлом вулиці й серця людей. Як і передбачено законами природи, весна перемогла нарешті зиму і прийшла до нас разом зі своїми вісниками – першими весняними квітами – первоцвітами.

     У ботанічному саду НУБіП України вже пробилися з землі і розкинулися веселими кольоровими галявинками проліски, підсніжники, шафрани, сон-трава, примули, тюльпани. Картина опалого минулорічного листя, на фоні якого вирує нове життя, надихає на нові життєві сили, набирає обертів пробудження природи від зимової сплячки.
     Первоцвіти цвітуть тоді, коли на деревах ще немає листя. Так сонячні промінчики безперешкодно потрапляють аж до самої землі, «не заплутуючись» у кроні дерев. Вони будять перші квіти, аби ті скоріше прокинулися. Оскільки навесні починає танути сніг, первоцвіти отримують достатню кількість вологи.

     Проліски (лат. Scilla) і підсніжники (лат. Galanthus) найбільше «розбіглися» по ботанічному саду нашого університету.

     За легендою підсніжник – це перша квітка, що виросла на Землі. Коли Адама і Єву вигнали з раю, вся земля була вкрита снігом. Єві було так холодно, що вона навіть заплакала. Йшли вигнані з Раю Адам і Єва по холодній і пустинній Землі, їх босі ноги обпікав колючий сніг, була зима, стояли морози. Бідна Єва розплакалася, не стільки від холоду і болю, скільки від жалю про загублений Рай, де завжди світило сонце і цвіли квіти. Зглянувшись, Господь перетворив кілька її сльозин у квіти підсніжника, щоб ці маленькі квіти втішили її і дали зрозуміти, що Бог не залишив своїх дітей. Відтодіця квітка є символом надії та світлого майбутнього.
     А тюльпани (лат. Tulipa) і шафрани, або крокуси (лат. Crocus) і примула (лат. Prímula) тримають інтригу – поки що можна побачити лише їх листячко, але зовсім скоро ми побачимо їхні квітки.

     Перші письмові згадки про тюльпани відносять до XI-XII століть. Його зображення були виявлені в рукописній Біблії того часу. У стародавніх літературних перських творах квітка була названа «дюльбаш» - тюрбан, турецька чалма, так називали на Сході головний убір, що нагадує своєю формою квітка.
     Тюльпан був оспіваний багатьма перськими поетами, і особливо знаменитим Хафізом, який писав, що з незайманою принадністю тюльпана не можуть зрівнятися ані ніжні рухи кипариса, ані навіть сама троянда.
     Але ще більшою любов’ю користувався тюльпан на Сході в турків, дружини яких розводили його в достатку в сералях, де багатьом з них він нагадував навіть їхнє дитинство, батьківщину, загублену волю.
     До Західної Європі тюльпан потрапив лише в 1559 році, і насамперед в Аугсбург, куди перші його цибулини були прислані німецьким послом при турецькому дворі Бусбеком. А той ознайомився з ним під час своєї подорожі по Сирії в Хардині, на кордоні з північною частиною Аравії, де серед зими він побачив його в повному кольорі разом з нарцисами. У цьому ж році тюльпан з’явився перший раз у кольорі в Аугсбурзіу сенатора Герварта, а шість років потому прикрашав вже у великій кількості дивовижні сади знаменитих середньовічних багатіїв Фуггерів, де його бачив і описав як чудову рідкість знаменитий Конрад Геснер.

     Примула, або первоцвіт, вважається своєрідною брамою весни. У скандинавських сагах примули називали ключами богині весни Фреї. Як тільки зійде сніг, приходить юна прекрасна богиня на землю, щоб прикрасити її квітами та травами. І там, де торкається її різнобарвне намисто – веселка землі, там і виросте первоцвіт.
     На території Німеччини примула отримала іншу назву – ключик. Оскільки вже дуже ця квітка схожа на зв’язку старовинних ключів. Цікава версія походження примули, яка трансформувалася в красиву легенду, передану з покоління в покоління.
     Одного разу Святий Петро впустив ключі від Раю, оскільки він злякався в той час, як йому повідомили, що хтось намагається проникнути в Царство Небесне без Божого дозволу. Зв’язка ключів впала на землю, а на її місці вирісла жовта квітка, схожа на ключі. І хоча потім ангел, якого Петро послав за своїми ключами приніс їх на небо, на землі залишився слід, в якому стала виростати примула, і скоро безліч квіток з'явилося на різних частинах нашої планети.
     Також існувала й інша легенда, згідно з якою молода ельфійка закохалася в чоловіка, який не звертав на неї жодної уваги. Зневірившись, дівчина звернулася за допомогою до чарівниці і попросила її про те, щоб вона допомогла їй здобути прихильність юнака. Чарівниця перетворила ельфійку в примулу, яка зацвітала щовесни, і не тільки юнак, але і всі місцеві жителі приходили помилуватися на цю квітку.
     Серед багатьох народів існує повір’я, згідно з яким примула допомагає знаходити скарби.

     Крокуси ще тільки з’являються в нашому саді. Легенда розповідає, що якось бог Гермес метав диск. У Греції це було популярне заняття. Та під час останнього кидка він помилився і диск випадково вдарив його найліпшого друга Крокуса. Гермесу було настільки важко з цим змиритися, що він благав богів якимось чином зберегти пам’ять про друга. Тоді ж на місці загибелі Крокуса виросли квіти, такі ж красиві, як і воїн.

     Національною окрасою ботанічного саду університету є, звичайно, барвінок (лат. Vinca). Барвінок, поряд з іншими ранніми квітками є провісником весни. А оскільки його глянцево-зелене тверде листя не гине ні влітку від спеки, ні зимою від холоду, морозу і снігу, рослина стала символом радісної життєвої сили, вічності. Її тулять до всього, що потребує вічності, краси, життєстійкості: народженій дитині до свічки, щоб життя було довгим і щасливим, до свічок весільних, щоб любов наречених була нев’янучою, до весільного калача, щоб людські серця до молодят горнулися, до весільного гільця для вічного усталеного буття. Барвінок – символ шлюбу, життєстійкості, вічності; символ дівоцтва, молодості, єднання вічного життя людей з небесним царством Предків.

     Сон-трава, або простріл розкритий (лат. Anémone pátens), яка, поки не розпустилася, скоріше нагадує якесь маленьке пухнасте звірятко, ніж квітку, відносить нас до своїх власних легенд. Одна з них розповідає про мисливця, який одного разу зустрів в лісі ведмедя, який викопувув з землі коріння цієї рослини. Викопавши коріння, ведмідь з’їв його і тут же заснув. Не довго думаючи, мисливець назвав цю квітку сон-травою. У народі сон-траву огортають магією і вірять, що якщо заснути поруч з цими квітами, то отримаюш дар передбачення. А якщо зібрати ці квіти на світанку, в період повного місяця, покласти вночі під подушку, то неодмінно присниться віщий сон. Але правда тільки за однієї умови – зривати квітку потрібно в повній тиші, загадуючи при цьому своє найзаповітніше бажання і виключно з чистими думками. А засушена сон-трава приносить в будинок багатство і щастя.

Світлана Сидоренко,
випускниця ННІ лісового і садово-паркового господарства

 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook