Система інтегрованого управління водними ресурсами України в полі зору провідних вчених НУБіП

12 липня 2018 року

 Потужний водогосподарський комплекс України за структурою, рівнем територіально-галузевого водоспоживання, технологій водокористування характеризується як водоємний та розбалансований, а за екологічними параметрами не відповідає можливостям відтворення водних ресурсів і вимогам безпечного функціонування водних екосистем. Ось чому, більшість науковців у галузі природокористування, все частіше обговорюють питання створення єдиної та ефективної моделі управління водокористування. 

 
Партнер-роботодавець НУБіП України Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» провів круглий стіл на тему «Формування системи інтегрованого управління водними ресурсами України». Участь у заході взяли 10 установ, серед яких профільні міністерства, відомства, наукові інститути НАН України, галузеві академічні заклади, а також громадські організації. Від НУБіП було запрошено декана факультету землевпорядкування Тараса Євсюкова.
 
На правах організатора, вступне слово узяв директор ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», академік Михайло Хвесик. Вчений привітав усіх присутніх, зупинився на актуальних питаннях управління водними ресурсами в умовах децентралізації влади, захисту населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, необхідності формування національної стратегії інтегрованого управління водними ресурсами України, що і стало ключовими темами заходу.
 
У продовження виступу Михайла Хвесика,  завідувач відділу економічних проблем водокористування  Людмила Левковська  нагадала, що України належить до країн з низьким рівнем водозабезпечення. На одну людину припадає 1,2 тис. м3, в той час як у Німеччині цей показник становить – 2,3 тис. м3, сусідній Білорусії – 3,8 тис. м3, Франції – 4,5 тис. м3, Великобританії – 5,0 тис. м3. За таких умов, на думку експерта, Україна особливу увагу має приділяти питанням удосконалення організаційно-економічного та економіко-правового механізмів регулювання водних відносин з урахуванням євроінтеграційної стратегії держави.
 
Україна з 2005 року вносить зміни до Водного кодексу щодо імплементації водоохоронних директив ЄС, повідомив заступник директора Інституту водних проблем і меліорації НААН Михайло Яцюк. Він підкреслив, що 16 регіонів держави вже сьогодні гостро відчувають проблему питної води (привозна питна вода), а використання води галузями економіки України впало до рекордного рівня – 9,5 км3 у 2017 р., для порівняння з 30 км3 у 1990 р. На його переконання існуюча система управління водними ресурсами є розбалансованою і неефективною. Для прикладу каскад 6-ти Дніпровських водосховищ перебуває у відомчому підпорядкуванні різних установ. Їхні насосні станції, щороку перекачують 2,0 км3 дніпровської води, при цьому 95% прибутків йдуть енергетичним компаніям, які їх не обслуговують і не утримують на балансі. Вчений наголосив на необхідності модернізації інфраструктури водогосподарського комплексу.
 
Директор ННЦ «Інститут аграрної економіки» Юрій Лупенко у своїй промові підкреслив, що Україна разом із продукцією щороку імпортує 12 млрд м3 «віртуальної води».
 
Декан факультету землевпорядкування Тарас Євсюков зупинився на головних проблемах, які виникають при використання водних і земельних ресурсів. Зокрема, наголосив на: недостовірності системи обліку водних об'єктів (за одними підрахунками в Україні понад 50 тис. ставків, а за іншими дослідженнями близько 28 тис.) та системи обліку земель, яка з 2015 р. практично  не ведеться; недосконалістю методики нормативної грошової оцінки земель водного фонду розміщених у межах і за межами населених пунктів; повільними темпами розроблення проектів землеустрою щодо встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг вздовж і навколо водних об'єктів і, відповідно, реєстрації у Державному земельному кадастрі обмежень господарської діяльності у межах цих територій; системними порушеннями вимог водного і земельного законодавства (випадки забудови прибережних захисних смуг, розорювання пасовищ, використання стійких і сильнодіючих пестицидів, незаконним видобутком бурштину тощо); втраті водогосподарських систем, особливо у південних регіонах України; нехтуванні питаннями водної безпеки і шкідливої дії вод; занепадом річкової транспортної системи. 
 
На думку вченого виходом із ситуації мають стати такі кроки як: ведення повноцінного кадастру водних об'єктів та земельних ділянок під ними; удосконалення методичних засад нормативної грошової оцінки земель водного фонду; запровадження (відновлення) дієвої системи моніторингу водних об'єктів; посилення відповідальності за порушення вимог водного і земельного законодавства та  дієвості цієї системи; запровадження механізму диференційованого оподаткування земельних ділянок розміщених у межах прибережних захисних смуг і водоохоронних зон. 
 
Також, до обговорення долучилися заступник директора ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України» Ігор Бистряков, завідувач відділу економіки і політики аграрних перетворень Інституту економіки та прогнозування НАН України  Олена Бородіна, завідувач відділу природно-техногенної та екологічної безпеки  Ганна Обиход та інші.
 
Дискусія тривала серйозна, винесено ряд пропозицій. На тлі децентралізації влади найбільш оптимальною є модель інтегрованого управління водними ресурсами на основі басейнового підходу за участю місцевих територіальних громад у процесі ухвалення відповідних управлінських рішень. Необхідною умовою функціонування такої моделі є чітке визначення повноважень, зон відповідальності та можливих джерел залучення інвестиційних ресурсів у сферу водокористування з боку місцевих територіальних громад.
 
Інтегрований принцип здатен забезпечити екологізацію всіх управлінських дій та заходів у процесі використання водних ресурсів, запровадження механізму економічного стимулювання природоохоронної діяльності суб'єктів господарювання, ефективне планування стану водних ресурсів та зниження антропогенного тиску на них, акумулювання зусиль щодо подолання катастроф, пов'язаних з водою.
 
За результатами заходу  було сформульовано резолюцію засідання круглого столу, яку  рекомендовано направити до Уряду з метою розгортання подальших досліджень у сфері інтегрованого управління водними ресурсами України.
 
Наталія Мединська,
доцент кафедри земельного кадастру
 
Регіональні навчальні заклади (синій)Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертацій