Диверсифікація енергетичних ресурсів на селі

Про цю важливу для розвитку агропромислового виробництва і сільської інфраструктури проблему йшлося під час робочої зустрічі Міністра аграрної політики та продовольства України М.В. Присяжнюка, голови Київської обласної державної адміністрації А.Й. Присяжнюка з освітянами й науковцями НУБіП України, яка відбулась 14 жовтня 2011 року в «Агрономічній дослідній станції» в ННВЛ «Дизельного біопалива» (с. Пшеничне Васильківського р-ну Київської області).

Вартість с.-г. продукції напряму залежить від ціни енергоносіїв, частка яких у собівартості за останні 20 років зросла з 15-16 до 30-36%. Тому диверсифікація енергетичних ресурсів на селі - нагальна потреба сьогодення.

Міністра аграрної політики та продовольства України М.В.Присяжнюка цікавила економічна доцільність та власне технологія виробництва дизельного біопалива. ЇЇ авторами є науковці нашого Університету, а обладнання виготовлене і змонтоване українськими заводами – «ТАН» (Чернігів), «Екструдер» (Харків) тощо. Особливістю технології є можливості додаткової очистки і багатоступеневої переробки насіння кількох олійних культур (ріпаку, соняшнику, рижію тощо) у високоякісну холодно пресовану харчову олію або дизельне біопаливо, яке відповідає європейському стандарту EN 14214:2009. Представлені учасникам зустрічі дані засвідчили, що на діючому в НУБіП України пілотному виробництві біодизелю можна переробляти близько 10 тонн насіння олійних культур за добу. При вартості соняшникового насіння на рівні 2500 грн./т і затратах на переробку олії в метилові ефіри жирних кислот на рівні 1200 грн./т собівартість біодизелю складає 9,0-9,2 тис. грн./т. Рентабельність такого виробництва з урахуванням вартості макухи сягає 20-25%, а строк окупності інвестицій в обладнання становить 1,5 – 2 роки.

Голову Київської обласної державної адміністрації А.Й. Присяжнюка хвилював соціально-економічний аспект розвитку справи виробництва біопалив. З’ясовано, що подібні заводи можуть створити додаткові робочі місця на селі, посилити кормову базу тваринництва та забезпечити райони, багаті на олійні культури, власним виробництвом високоякісної олії. Наприклад, при сезонному виробництві 5 тисяч тонн паливних гранул з соломи та іншої рослинної біомаси потрібно 15-18 нових робочих місць. А енергетичне використання 1 тони соломи чи відходів переробки деревини енергетично еквівалентне 500 кубічним метрам природного газу чи 350 літрам дизельного палива. Були продемонстровані в роботі піролізні котли та котли-автомати, що працюють на паливних гранулах, брикетах тощо. Розмова йшла про реальну енергетичну ефективність та часткову автономність агропромислового виробництва і сільської інфраструктури на основі альтернативної енергетики.

Ректор Університету, академік Мельничук Д.О. підкреслив важливість дотримання балансу між харчовою, кормовою і енергетичною складовими використання сільськогосподарської продукції. Він звернув увагу на те, що згодовування макухи коровам забезпечує суттєву прибавку молока на одну фуражну корову, що також впливає на собівартість біодизелю.

Принагідно нагадати, що в нашій державі сьогодні активно формується законодавча база для розвитку альтернативних енергетичних ресурсів сільської місцевості. На тваринницьких фермах Європи біогазовий реактор часто називають «бетонною коровою». Чому? Та тому, що прибуток від виробництва електричної, теплової енергії, біогазу і добрив часто перевищує достаток від молочного виробництва. Така диверсифікація і землі і селянам тільки на користь. Щойно прийнятий Верховною Радою Закон України «Про внесення змін до статті 17 Закону України “Про електроенергетику” щодо вдосконалення системи тарифоутворення на електроенергію, яка виробляється з біогазу» відкриває перед селянами нові можливості. "Зелений" тариф на електричну енергію з біогазу – це новий рішучий крок нашої держави до цивілізованого використання ресурсів, які дає нам біомаса.