І знову привіт із Китаю!

На початку березня ми, Бондар Руслана і Закатей Юлія, прилетіли до Китаю з метою проходження практики в Шеньянському аграрному університеті. Спочатку ми думали, що наша практика буде перекладацькою, але нам повідомили, що в університеті є потреба у викладачах англійської мови для китайських студентів, і ми, не роздумуючи, погодилися. Спершу було лячно і незвично, адже нещодавно ми самі були студентами в нашому рідному університеті в Україні. Але зараз, два місяці потому, ми зрозуміли, що викладати англійську мову іноземним студентам – це дійсно класна і дуже відповідальна справа. По-перше, це неймовірний досвід для розвитку нашого викладацького потенціалу. По-друге, єдина мова, яку розуміють і китайські студенти, і ми — це англійська, тому при підготовці до заняття ми користуємося тільки нею. Пошук матеріалу, пояснення граматичних правил, вживання лексики, її тлумачення — всі ці процеси відбуваються англійською мовою. Тому не тільки китайські студенти прагнуть і намагаються вивчити англійську мову, але і ми відточуємо свої навички.

Варто зазначити, що ми вчимося викладати матеріал дійсно великій кількості студентів. Зазвичай, на парі присутні від 90 до 160 осіб. Можливо, хтось скаже, що це неможливо. Але це, насправді, навіть дуже можливо, адже аудиторії в університеті вміщують від 100 до 200 осіб. Завдяки такому активному відвідуванню наших занять, ми можемо використовувати різні методики викладання студентам, такі як роботи в парах, роботи в групах, обговорення матеріалу за допомогою застосування інноваційних технологій (кожна кімната має технічне обладнання: проектор, інтерактивну дошку, комп’ютер та ін.). Тобто, дійсно це незрівнянна практика для нашого майбутнього фаху викладача.

Проте на цьому наша практика не завершується. Окрім викладацької, ми ще й маємо перекладацьку практику. Ми маємо справу з різними документами, які містять в собі лексику, пов’язану із сільським господарством та аграрним сектором. Детальне опрацювання цих документів дає нам змогу пізнати більше аспектів перекладацької діяльності саме в аграрній специфіці.

Коли ми маємо вільний час, то ми намагаємося проводити його з користю –  прогулюючись територією університету (яка дійсно дуже велика). Все квітне, і у повітрі вже відчувається не весна, а справжнє літо. На початку квітня студенти нам сказали, що в Шеньяні немає весни та осені. Ці пори року дуже короткі, десь тиждень-два максимум. Ми спочатку не повірили, але так воно і є! На початку травня температура повітря вже була 28 градусів вище нуля. Літо ж обіцяє бути спекотним. Тому ввечері дійсно дуже класно гуляти територією університету.

Якщо ж погода вітряна чи холодна, то свій час можна з користю провести в бібліотеці Університету — п’ятиповерховій будівлі, в якій можна знайти книжки не тільки китайською, але і англійською мовами. Або ж навіть якщо ти хочеш просто прийти в тихе місце задля відчуття атмосфери роботи, то кращого місця аніж бібліотека не знайти. Також ввечері можна побачити велику кількість студентів на гральних майданчиках. Студенти активно займаються волейболом, баскетболом. Також у них є футбол, але він не схожий на наший чи американський футбол. Китайські студенти грають руками (як в американському футболі), але при цьому вони грають футбольним м’ячем (як в Україні), і  розташування на полі у них таке ж, як і в Україні. Також багато студентів ввечері катаються на велосипедах (які можна орендувати прямо на території кампусу), скейтбордах, роликах і так далі. Шеньянський аграрний університет є яскравим прикладом того, що студентські літа — найсолодші літа. Це роки, коли ти встигаєш не тільки вчитися, проводити експерименти, але і розвивати себе як особистість.

Незабаром в Шеньянському аграрному університеті почнеться сесія, а тому всі студенти ретельно готуються до іспитів, а ми, в свою чергу, так само готуємося до нашої першої сесії тут, але вже в якості викладачів. Такий досвід дійсно не зрівняється ні з чим, адже не в кожному університеті одну пару відвідує до 170 студентів! Але багато – не означає неможливо! Беріть високі вершини, прямуйте до них, і рано чи пізно, та ви опинитеся на самій вершині і побачите, що немає у світі нічого такого, що не можна було б подолати.

Незабаром ми вже повертатимемося в Україну, на нашу Батьківщину. Шалено сумуємо за рідними і, звичайно ж, за нашим університетом, нашою Alma Mater. Як не крути, та своє назавжди залишиться найріднішим та серцю близьким.

До зустрічі в Україні!

Закатей Юлія,
Бондар Руслана,
студентки третього курсу
гуманітарно-педагогічного факультету