ВИПУСКНИКИ ДУБРОВИЧЧИНИ МРІЮТЬ СТАТИ ЗАХИСНИКАМИ РОСЛИН

10 травня 2018 року
м. Дуброиця

Дубровиця – благословенний куточок Полісся, яке знаходиться на Рівненщині. Мало хто знає про нього у Києві, а для мене – це місто мого дитинства, чарівне, неповторне, яке навесні і влітку потопає в зелені, а восени стає золотаво-багряне, урочисте, замислене. Для мене батьківщина – це одвічний гомін лісів, пахощі трав, росяні світанки – все те, що єднає людину з природою, прив’язує до рідної землі й робить її чуйною та співчутливою.

На околиці містечка, серед буяння природи розташувалася моя рідна школа – Дубровицька ЗОШ №2 І-ІІІ ступенів.

Ось уже четвертий рік минає, як ми, випускники 2014 року, розлетілися по світу шукати свого місця в житті. Щодо вибору майбутньої професії у мене хвилювань не було, адже з дитинства я захоплювалася красою природи рідного краю, людьми праці, які, не шкодуючи сил, працюють для процвітання нашої держави. До речі, моя родина живе на околиці міста, і майже від нашого порогу розкинулися безмежні родючі поля.

У школі улюбленим моїм учителем був біолог Пікнер Олександр Георгійович. Його уроки і допомогли мені визначитися з майбутньою професією. Тому я обрала Національний університет біоресурсів і природокористування України. Особливо мені в душу запали слова з реклами мого факультету: «Лікар рятує людство, а лікар рослин – світ». Ось чому я захотіла стати спеціалістом із захисту рослин.

За дорученням деканату факультету захисту рослин, біотехнологій та екології я переступаю поріг своєї рідної, світлої, дорогої школи, щоб познайомити випускників з особливостями таких необхідних у наш час професій.

Майже нічого не змінилося в школі за роки моєї відсутності. Така ж ошатна, святкова, чиста, гамірна від веселого щебету дітей. Змінилися лише випускники одинадцятого класу. З бешкетників восьмикласників стали майже дорослими, серйозними, дисциплінованими юнаками та дівчатами.

 

 

 

 З цікавістю та із захопленням зустріли мене одинадцятикласники. Уважно слухали мою розповідь про університет, про спеціальності нашого факультету. Задавали запитання щодо умов навчання, проживання, навчальної бази, цікавилися викладацьким складом, набором дисциплін. Серйозно, по-дорослому поставилися до заповнення анкет. Деякі діти підходили і запитували, чи я не шкодую, що повязала своє життя з такою професією.

Я думаю, що зуміла переконати випускників у важливості моєї спеціальності. Цікавістю загорялися вогники у їхніх очах. Свій виступ я закінчила словами мого улюбленого місцевого поета Василя Попенка:

 

Гарні жита і такі картоплі.

Колос квітує, цвіте бадилина,

Так повновладно басують джмелі –

Це на поліській, на нашій землі

В корінь, в стебло пророста Україна.

  

Хочеться висловити подяку Клюйко Валентині Миколаївні, директорові Дубровицької ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 та Придюк Ірині Анатоліївні, заступникові директора з виховної роботи за допомогу в організації зустрічі з учнями школи та висловити надію на подальшу співпрацю з факультетом захисту рослин, біотехнологій та екології Національного університету біоресурсів і природокористування України.

 

 

Ельвіра Німчук,

студентка 4 курсу

факультету захисту рослин, біотехнологій та екології

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook