Гуртківець відпрацювала методику моделювання деструкції рогівки у дрібних тварин

15 лютого 2018 року

Ушкодження рогівки – часта причина втрати зору у тварин, тому вони є предметом багатьох наукових досліджень. Дані дослідження направлені як на з’ясування патогенезу патологічного процесу в органі зору, викликаного ушкоджуючим чинником, так і на пошук оптимальних підходів у стимуляції відновлення тканин після їх деструкції. Разом з тим, дані дослідження потребують розробки та апробації відповідних методів моделювання деструкції рогівки.

Метою роботи є апробувати метод деструкції рогівки у тварин шляхом  лужного опіку для подальшого її відновлення із застосуванням алогенних стовбурових клітин.
У досліді використали 3 кролі. В якості експериментальної моделі лужного опіку рогівки застосували метод Обенбергера. При цьому лужний опік викликали аплікацією на рогівку під місцевою лідокаїновою анестезією на 5 секунд диска фільтрувального паперу діаметром 5 мм, змоченого 2,5 % розчином гідроксиду натрію. Контроль деструкції рогівки здійснювали кожних 3 доби за допомогою візуальної оцінки місця пошкодження з використанням флуоресцеїну, мікроскопічної оцінки мазків-відбитків дефекту, а також визначаючи стан кон’юктиви та сльозовідтоку.
Відразу після впливу лугу в області контакту з детергентом відзначали дефект епітелію рогівки, який профарбовувався флуоресцеїном у вигляді кола діаметром 5 мм.


Згодом формувався опік рогівки середнього ступеня важкості, що характеризувався світлобоязню, помірною гіперемією і набряком кон'юнктиви, незначним помутнінням рогівки,  а також посиленим сльозовідтоком. При оцінці мазків-відбитків із ділянки дефекту відмічали наявність великої кількості сегментоядерних нейтрофілів та поодиноких макрофагів.
У міру відновлення дефекту рогівки світлобоязнь, гіперемія і набряк кон'юнктиви, помутніння рогівки зникали, сльозовідтік приходив до норми. У мазках-відбитках починали переважати епітеліальні клітини рогівки та фібробласти, тоді як кількість нейтрофілів і макрофагів зменшувалася. Епітелізація дефекту рогівки повністю завершилася через 15 діб після його формування.
Таким чином, метод деструкції рогівки шляхом лужного опіку викликає розвиток у ній складного процесу взаємодії власних клітин рогівки і клітин з перилімбальної судинної мережі, що дозволяє його використання у якості моделі для подальшого відновлення рогівки із застосуванням алогенних стовбурових клітин.

Набір на навчання (синій)_2015Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертацій

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook