Відродження традицій: виготовляємо власні ляльки-обереги

     Під керівництвом декана гуманітарно-педагогічного факультету Василя Шинкарука на відкритому засіданні наукового гуртка «Соціальний практик» кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті пройшли майстер-класи «Зроби собі оберіг» і «Українські іграшки в українському селі поч. XX ст. Відродження національних традицій».

     Це був цікавий досвід лялькотерапії в соціальній роботі від знаної майстрині Галини Цюцюри. Вона розпочала з «Казки про ляльку-мотанку для дорослих та малят» та особливостей української традиційної ляльки-мотанки порівняно з близько етнічними ляльками.

     Здавна кожна маленька дитина, дівчина і жінка робили собі особливу ляльку, слов'яни називали її Бажальницею, розповіла пані Галина. Виготовляючи таку ляльку, не скупились на яскраві тканини, намиста, стрічки. Лялька мусила обов’язково бути з руками. З нею спілкувались і робили їй подарунки – нові хусточки, намистини, стрічки. Вважалося, що після такого подарунку треба піднести ляльку до дзеркала і попросити віддячити виконанням бажання. Тільки не можна давати ляльці людське ім'я. Кличте її Бажальниця, Подружка, Маленька або як самі придумаєте. Пришийте до ляльки, наприклад, красивий ґудзик або яскраву намистину, попросіть виконати ваше бажання. З давніх-давен до весілля дівчата вишивали рушники. Зробіть маленький весільний рушничок мотанці-бажальниці (тільки з нової тканини), повісьте їй на ручки, подаруйте щось і загадайте бажання... Сподіваюся, все збудиться!

     Мотанка-Матуся – одна з найдобріших і найулюбленіших моїх ляльок, продовжила майстриня. Вона символізує головне призначення жінки – дати нове життя, піклуватися, захищати та оберігати малюка. Мені здається, що це і є найбільше чудо світу. Основні принципи виготовлення ляльки-Матусі такі ж, як і для всіх мотанок. Але обов’язково робіть її пишногрудою (треба ж малюка годувати). У руках вона тримає ляльку-немовлятко (пеленашку). Поставити цю мотанку слід у дитячій. Вважається, що мотанка-Матуся захищає і оберігає малюка від злих сил, лихого ока і хвороби.

     Крім того, існує безліч обрядових ляльок. Принцип виготовлення той же, але в кожної своя специфіка. Є ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору), Вербниця (до Вербної неділі), на Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з віночками пускати в річку); весільні ляльки – наречений і наречена, з'єднані разом; помічниця по господарству – лялька з дуже довгими ручками, до яких прив'язано багато стрічок тощо.

     «Українська мотанка та історія її життя викликали зацікавленість в очах та щирі посмішки у членів гуртка та присутніх, викладачів та працівників університету…».
     Гуртківці і гості познайомились з іграшками, якими грались діти в українському селі почастку XX ст. у порівнянні з сучасними іграшками.
     Своєрідною «родзинкою» відкритого засідання наукового гуртка було створення ляльки-мотанки, як одного з символів української ідентичності. 24 студенти і працівники та викладачі університету взяли участь у майстер-класах від майстрині, практичного психолога Галини Цюцюри та зробили собі оберіг.

     Ми переконалися, що виготовлення ляльки-мотанки позитивно впливає на загальний стан дітей – всі вони посміхались, давали імена своїм мотанкам і ніхто не захотів віддати свою лялечку на виставку...
     Здивували хлопці: вони дуже активно та із задоволенням взяли участь у майстер-класах, окремі з них зробили собі не тільки «Сонячного коня», а й «Традиційну ляльку-мотанку» з хрестом на обличчі, а це нелегко.

     Ми дуже вдячні майстрині за можливість долучитися то традицій створення прадавнього оберігу «Ляльки мотанки». І так захопилися, що за ініціативи декана вирішили започаткувати гурток зі створенню ляльки-мотанки і Фестиваль педагогічної мудрості, який пропонуємо приурочити до Дня соціального працівника.

Леся Вікторова,
завідувач кафедри соціальної педагогіки
та інформаційних технологій в освіті,
Геннадій Ржевський,
доцент, куратор групи СР17001б