Студентка економічного факультету, чемпіонка України з бальних танців Анастасія Слюсар: «Зараз треба мати не «корочки», а знання»

28 липня 2017 року

 18-річна Анастасія Слюсар народилася в Луганську. Батько підприємець, мати - адміністратор продуктового магазину. Має 13-річного брата. Навчалась у Луганській гімназії №42, завершувала середню освіту у Харкові. З 2016 року живе в Києві і навчається на економічному факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Анастасія - володарка понад 100 медалей і кубків. Абсолютна чемпіонка України 2016-го у категорії до 19 років. У парі з Микитою Дружиніним у січні 2017 року на лондонському паркеті стала віце-чемпіонкою світу серед дорослих.

- Коли ви почали танцювати?
 
- У п'ять років. Це була татова ініціатива. Він у дитинстві серйозно займався, але змушений був кинути. Бальні танці вимагають грошей, а його батьки не мали зайвих. Хоча хлопця вдягти на паркет дешевше, ніж дівчину.
 
Ми на паркеті творимо рухливі картини. Це, якщо хочете, різновид живопису. Вони швидко змінюються та зрештою осідають у глядачеві у вигляді емоцій. У спорті радіють результату, танець дарує стан душі.
 
Я хочу вписати своє ім'я в історію бальних танців. Для цього треба виграти світові змагання в англійському Блекпулі. Це найпрестижніший конкурс і за статусом, і за традиціями. Там на паркеті сходяться найсильніші представники двох танцювальних шкіл – Федерації бальних танців (WDSF) і Міжнародної танцювальної організації (WDC)».
 
- Захоплення танцями не заважало навчанню?
 
 
- Ні. Воно навчило в усьому прагнути першості. Середню школу я закінчила зі срібною медаллю, одного балу не вистачило до "золота".
 
- А у вас немає відчуття, що танці позбавили вас дитинства?
 
Я думала над цим. Намагалася уявити, чим би я ще хотіла зайнятися – і не змогла. Нічого не знайшла у пам'яті, за чим шкодую. Навпаки, у мене рано з'явилася мета. Я мала нормальне дитинство. Увінчане сенсом.
 
- Якщо професійні танці стали сенсом, навіщо вам навчатися в Національному університеті біоресурсів і природокористування України?
 
- Зараз треба мати не "корочки", а знання. Економіка і фінанси у поєднанні з бально-спортивними танцями і стануть основою мого майбутнього життя.
 
- У вас є час на книжки?
 
- Відкриваю для себе українську літературу. Розстріляне відродження – це сила. Справжнім потрясінням стали "Тигролови" Івана Багряного. Із сучасних сподобався "Ворошиловград" Сергія Жадана. Російських авторів читати не можу. Бар'єр внутрішній утворився.
 
- А в кіно ходите?
 
- Друзі, бува, затягають. Та я прагну надолужувати те, чого була позбавлена раніше. Інакше стала дивитися на Олександра Довженка. Радію, що піднімається сучасне українське кіно. А ще – дуже люблю мультики. За їхню доброту.
 
- Які плани на найближче майбутнє?
 
- Сьогодні – на мене чекають дві групи учнів: зовсім маленькі і старші. Потім – працюємо з Микитою над своєю програмою. За кілька місяців - першість світу у Блекпулі.
Розмовляв Сергій Чирков
Повну версію інтерв'ю читайте на Gazeta.ua
 
 
Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook