Соціальні аспекти феномену «синів полку»: минуле й сьогодення

Війна приносить біль і трагедії в родини, спустошення у країни, а головне – ламає людські долі… Коли гинуть діти – це особливо тривожно, протиприродно, несправедливо. Діти народжуються для радості, щастя, для продовження роду, для любові… Чому цього не усвідомлюють великі мужі, що розпалюють всі війни і військові конфлікти? Складається таке враження, що їх не народжували мами…

Майбутнім соціальним педагогам/соціальним працівникам важливо працювати з різними категоріями населення, бути співчутливими, обізнаними, милосердними.

У рамках  святкування Дня пам’яті та примирення і 72-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні старший викладач кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті, керівник гуртка «Соціальний практик» кандидат педагогічних наук Лапа Оксана Вікторівна провела виховний захід зі студентами групи СР-16002б.

Студентам було запропоновано обговорити цікавий феномен «сина полку»: дитини, яка брала безпосередню участь у військових діях під час Другої світової війни. Оксана Вікторівна наголосила на актуальності соціально-педагогічних аспектів піднятої проблеми, адже офіційно нараховується біля 3,5 тисяч дітей-учасників бойових дій, починаючи з наймолодшого сина полку 6-річного (!) Сергія Плешка, який брав участь в обороні Сталінграду. Використовуючи енциклопедичні видання, історичні матеріали, світлини, результати наукових досліджень студентів-учасників гуртка «Соціальний практик», старший викладач показала, що типовим синам полку було 11-14 років. Ці діти виконували справжні бойові завдання: ходили в розвідку, мінували ворожі об’єкти, керували літаками. Навіть діти з функціональними обмеженнями (німий 14-річний підліток Віталій Чижиков), були розвідниками, замальовуючи військові об’єкти у ворожому тилу.

Під час перегляду презентації та відеороликів викладач наголосила на ряді цікавих історичних фактів: прийняття дітей у сини полку відбувалося  й ворогуючими сторонами, загальновідомо, що російського сироту Олексія Васильєва врятувала від голодної смерті німецька медична військова рота. Хлопець у складі військових медиків пройшов війну і після її закінчення був усиновлений німецькою сім’єю, що проживала на території Данії. Згодом Олексій Васильєв написав роман «Дитя війни з Росії», де змалював лихоліття, силу людського духу, людяність на дорогах війни...

Студенти активно долучились до обговорення піднятої проблеми участі дітей у бойових діях, партизанському русі. Було відмічено надзвичайну скромність синів полку, які були нагороджені справжніми бойовими нагородами за військові подвиги.

Під час обговорення Оксана Вікторівна вміло поєднала минуле з проблемами сьогодення, проаналізувала участь сучасних неповнолітніх у подіях на Майдані та у проведенні антитерористичної операції на Сході України. Також студенти обговорили  вияви патріотизму серед сучасних дітей та молоді, проблеми самозбереження і взаємодопомоги у критичних ситуаціях.

Результатом спілкування зі студентами стало комплексне розуміння останніми соціально-педагогічної гостроти проблеми участі дітей у військових діях. Майбутні соціальні працівники відмітили невідповідність дитячого розвитку і бойових дій, наголосили на тому, що політики абсолютно всіх країн повинні не допускати дітей до безпосередньої участі у військових конфліктах. Завданням працівників соціальної сфери під час військових конфліктів повинен бути захист неповнолітніх від ситуацій, що порушують їх базові права.

Студенти з великим задоволенням брали участь у виховному заході, обговорювали поставлені проблеми, обмінювалися думками, звертали увагу на спільності проблематики людства упродовж тисячоліть. Виховний захід кандидата педагогічних наук, старшого викладача Лапи Оксани Вікторівни  було проведено на високому науково-методичному рівні.

Т.  І.  Ковальчук, к. пед. н., доцент кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій в освіті