Першокурсник факультету харчових технологій та якості продукції АПК Тарас Дидюк: головне – гарно вчитися впродовж усього періоду

     Продовжуємо цікавитися у першокурсників їхніми враженнями від навчання в НУБіП. Сьогодні поговоримо про перепетії студентського життя з першокурсником Тарасом Дидюком.

– Тарасе, розкажи, чому вирішив стати харчовиком, адже традиційно цей фах обирають дівчата?

– Не погоджуюсь. Я вважаю, що це – суто чоловіча спеціальність. У хлопця має бути технічна освіта. А якщо дивитися на сучасні пріоритети в суспільстві, люди стали пильніше відноситися до того, що вони споживають. Як кажуть, ми – те, що їмо. Тому харчові технології, сертифікація, перевірка якості – наразі найактуальніші спеціальності. До того ж випускники часто стають директорами підприємств, а я не уявляю керівником заводу жінку. Але це моя думка.

– У своєму виборі ти зупинився на нашому університеті. Що переконало тебе?

– По-перше, НУБіП знають в Хмельницькій області, звідки я родом. Минулого року до нас приїздили викладачі університету, які запевнили в перспективах навчання тут. Також я промоніторив інтернет, подивився всі університети, де навчаються за моєю спеціальністю. Скажу, що інші навчальні заклади не вражають інформацією. По-друге, в нашому університеті гарні можливості для проходження практики за кордоном. По-третє, дуже зручний кампус. Корпуси і гуртожитки поруч, не треба витрачати купу часу на дорогу, як це роблять інші студенти. Переміщення з гуртожитку до корпусу в мене займає максимум 7 хвилин.

– Як тобі життя в гуртожитку? Є відчуття великої родини?

– Так. Жити поруч з одногрупниками – це величезна перевага. Завжди можна отримати пораду чи допомогу і з навчання, і з побутових проблем. Взагалі, я бував у різних гуртожитках нашого університету і не тільки. Що сказати: гуртожиток є гуртожиток. Тут своя атмосфера. Багато моїх друзів жаліються на умови, але в нас все добре, не тісно, затишно і комфортно. Бо порядок в голові – порядок в кімнаті.

– Провчившись два місяці, які в тебе склалися враження від університету, факультету? Чи виправдались очікування і сподівання?

– Враження найпозитивніші. Мене лякали, що буде важко, що навчання в університеті складне, це вже не школа, а самостійне життя. Я швидко звик і скажу, що навчатися тут мені подобається більше, ніж в школі.

– Можливо сесія внесе корективи?

– Не думаю. Головне, що треба робити, так це гарно вчитися протягом всього періоду, а не залишати на потім. Перед іспитами все повторю і добре їх складу. Одним словом – я налаштований на позитив.

– Є улюблений предмет?

– Так. Я захоплююся історією. І хоч ми її вчили в школі, я залюбки продовжую вивчати цікаві події та факти.

– Який захід тобі запам’ятався найбільше?

– Важко щось виокремити. Кожен тиждень насичений на всілякі події. Тому назву останнє, в якому брав участь – це Хеловін. На таких заходах є можливість ближче познайомитися з новими друзями, відчути, що навчаєшся у великому університеті. Але саме свято, як на мене, не зовсім відповідає нашим традиціям. Із задоволенням відвідав би КВН.

– Ким ти бачиш себе після того, як отримаєш диплом?

– Директором. Хоч і не всім трапляється нагода стати керівником, але я вважаю, що диплом магістра НУБіП робить мене як фахівця більш конкурентним. В ідеалі хочеться мати власну справу. Проте я ще не визначився зі сферою. Навчання і практика, сподіваюсь, підкажуть мені, що потрібно робити. Поки що я планую дізнатися, як працюють господарства та компанії, щоб отриманий досвід застосувати до свого бізнесу.

– Багато твоїх колег, з якими ми спілкуємося, теж хочуть мати власну справу. Можливо варто поєднати зусилля? Скажи, чого не вистачає для реалізації твоєї мрії?

– Я над цим подумаю. Якщо розглядати навчання, то не вистачає дисципліни «Як заробляти гроші». А якщо серйозно, то спочатку треба стати фахівцем у харчових технологіях. Ця подушка безпеки не залишить мене безробітним. Потім буду шукати шляхи реалізації мрії.

Розмовляв Денис Рудень