Відомі постаті факультету

Президент Національної академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук, академік НААН
Гадзало Ярослав Михайлович

Тел.:

 Освіта: Вишнянський радгосп-технікум; Українська сільськогосподарська академія, факультет захисту рослин (1978–1983), аспірантура там же (1983–1986); кандидатська дисертація «Ентомофауна малини і боротьба з шкідливими видами в центральному Лісостепу УРСР» (Українська сільськогосподарська академія, 1986); докторська дисертація «Агробіологічне обґрунтування інтегрованого захисту ягідних насаджень від шкідників у північно-західному Лісостепу і Поліссі України» (1999, Національний аграрний університет).

  Є автором понад 40 наукових праць, винаходів та монографій. Наукові інтереси пов’язані з екологізацією захисту рослин, природньо-збалансованого співіснування видів біоценозів в системі інтегрованого фітозахисту

 

Генеральний директор державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця"
Приліпка Олексій Васильович

Тел.:

Герой України, доктор економічних наук, професор, академік Технологічної Академії, заслужений працівник сільського господарства, лауреат Державної премії України у галузі науки і техніки.
Випускник 1971 року.
 
 

 

 

доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки України, лауреат Державних премій, академік НААН
Пересипкін Володимир Федорович

Тел.:

 Наукова школа академіка В.Ф. Пересипкінапочала діяти з 1963 р. Наукова робота присвячена вивченню хвороб сільсько­господарських культур, створенню вихідних форм озимої пшениці і ріпаку з подальшим їх використанням у селекційному процесі як джерел стійкості, розробці комплексних систем захисту рослин.

У фітопатологічних дослідженнях професор В.Ф. Пересипкін спільно зі своїми учнями підтвердив можливості існування фітопатогенних бактерій у фільтруючій формі і з’ясував їх регенерації у візуальній формі, розпочав роботу з вивчення іму­нітету культурних рослин.
До вітчизняної наукової скарбниці ввійшли такі досягнення: створено 8 сортів ріпаку, районованих в Україні та країнах СНД, двох сортів пшениці озимої, за що В.Ф. Пересипкін був удостоєний лауреата Державної премії України в галузі науки і техні­ки (1982 р.) і премії Ради Міністрів СРСР (1989 р.), звання та гранту Соросівського професора (1994 р.).
За період функціонування школи В.Ф. Пересипкіна співробітниками кафедри одержано 20 авторських свідоцтв, у тому числі 11 за сорти сільськогосподарських культур. За участь у ВДНГ СРСР вчені кафедри нагороджені чотирма золотими, трьома срібними і однією бронзовою медалями. Вченим опубліковано понад 350 наукових праць, у тому числі 28 книг. Серед них неодноразово перевидавалися оригінальні навчальні посібники і монографії: «Хвороби сільськогосподарських культур» (1973 р.), «Сельскохозяйственная фитопатология» (1974 р.), «Атлас хвороб польових культур» (1976 р.), «Болезни зерновых культур» (1979 р.), Болезни сельскохозяйственных культур (1989-1991 рр.). Одержано 10 свідоцтв на авторські винаходи.
Професор В.Ф. Пересипкін довгі роки поєднував науково-педагогічну ро­боту на кафедрі (завідувач кафедри фітопатології: 1954 р., 1956-1968 рр., 1972-1986 рр.) з діяльністю на посаді директора Київського сільськогос­подарського інституту (1952-1954 рр.), проректора з навчальної роботи (1956-1960 рр.), заступника міністра сільського господарства України по науковій роботі (1960-1962 рр.), ректора УСГА (1962-1968 рр.), головного вченого секретаря ВАСГНІЛ і голови Південного відділення ВАСГНІЛ (1970-1972 рр.). Активно працював у відділенні захисту рослин ВАСГНІЛ.
Під науковим керівництвом В.Ф. Пересипкіна підготовлено 5 дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора і понад 70 – кандидата наук.
В.Ф. Пересипкін приділив багато уваги організації створення факультету захисту рослин в Українській сільськогосподар­ській академії.
Послідовниками наукової школи є доктори наук М.П. Лісовий, М.М. Кирик, О.М. Слюсаренко, М.С. Корнійчук, О.Ф. Антоненко та ін. 
 

доктор біологічних наук, професор
Кирик Микола Миколайович

Тел.: (044) 527-87-61

Заслужений діяч науки і техніки України, академік Національної академії аграрних наук України (НААН України) і Академії наук вищої освіти України, доктор біологічних наук, заслужений професор НУБіП України.
За досягнення в науковій, навчальній і виховній роботі Миколу Миколайовича нагороджено орденом Дружби народів (1986), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (1998), відзнаками «Відмінник соціалістичного сільського господарства» (1973) та «Винахідник СРСР» (1979),золотою медаллю ВДНГ СРСР (1987), трудовою відзнакою Міністерства аграрної політики України «Знак пошани» та Почесною відзнакою УААН (нині – НААН України) (2007).Указом Президента йому присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки й техніки України (1992). У 2003 р. М.М. Кирика відзначено Почесною нагородою громадської Міжнародної організації «Міжнародний рух охорони навколишнього середовища Африки». Президією Академії наук вищої освіти його удостоєно нагороди Ярослава Мудрого (2005).

 

 

доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
Дядечко Микола Платонович

Тел.:

 Напрям наукової діяльності – удосконалення і впровадження біологічного захисту сільськогосподарських культур та управління динамікою чисельності шкідливих і корисних організмів в основних польових агроценозах України.

Основні наукові здобутки
М.П. Дядечком підготовлено понад 100 кандидатів наук, в т.ч. понад 50 для країн Азії, Африки і Латинської Америки та 4 доктори наук. Ним опубліковано понад 300 наукових праць, із яких – 5 монографій.
За участь у Великій Вітчизняній війні і доблесну працю Микола Платонович нагороджений 8 медалями.

Опубліковано понад 500 науково-методичних праць (35 монографій, підручників і навчальних посібників). Спільно з його учнями розроблені «Технологія розведення трихограми» та рекомендації щодо її застосування на польових та овочевих культурах з метою отримання екологічно безпечної продукції для дієтичного і дитячого харчування. Одержано понад 20 авторських свідоцтв і патентів на винаходи.

 


Лебедєв Сергій Іванович

Тел.:

 Ректор Навчальної частини (1959-1962), завідувач кафедри фізіології і біохімії рослин УСГА (1962-1987). С.І. Лебедєв належить до славної плеяди науковців Української академії сільськогосподарських наук (УАСГН), яку за своїм персональним складом вважають найпродуктивнішим і найуспішнішим  науковим центром України. Його творчий шлях починався від агронома-дослідника до професора, академіка та віце-президента УАСГН.

Окрім цього С.І. Лебедєв був талановитим організатором науки, який тривалий час очолював Одеський державний університет (ОДУ) ім. І. І. Мечникова і базовий навчальний заклад УАСГН – Навчальну частину. Водночас, на посаді віце-президента УАСГН здійснював керівництво підготовкою аспірантів, що навчались в системі Міністерства сільського господарства УРСР. В сучасних реаліях із запровадження освітньої реформи доречно було б висвітлити аспекти бачення С. І. Лебедєвим розвитку освіти і науки в Україні.
С.І. Лебедєв – вчений зі світовим ім’ям, широким гуманістичним світоглядом і активною життєвою позицією, який належить до плеяди непересічних особистостей, чия багатолітня плідна й багатогранна науково-педагогічна діяльність отримала високу оцінку і заслужене визнання в Україні та за її межами. Його нагороджено Орденами Леніна (1961) і Трудового Червоного Прапора (1971), Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1968), Почесною Грамотою Президії АН СРСР (1959), Дипломом Пошани ВДНГ СРСР (1979) та медалями. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 21 травня 1973 р. йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки УРСР»
Професор С.І. Лебедєв був фундатором вищої наукової школи фізіологів і біохіміків рослин, під науковим керівництвом якого підготовлено 65 кандидатів наук, із них 16 – для Бангладеш, Болгарії, В’єтнаму, Єгипту, Індії, Кореї, Польщі, Сенегалу та інших країн світу. Істотний внесок С.І. Лебедєв зробив у вивчення фотосинтетичної діяльності і шляхів підвищення продуктивності рослин озимої пшениці, картоплі, гречки, кукурудзи, цукрового буряка та інших сільськогосподарських культур у зв’язку з структурно-функціональними особливостями хлоропластів. У підсумку встановлено залежність швидкості процесів росту і формування продуктивності культурних рослин від стану фотосинтетичного апарату. Академіком НАН України став його аспірант К. Ситник, докторами наук – аспіранти О. Судьїна, А. Силаєва, К. Ткачук, Н. Шиян, Л. Горшкова, Л. Міщенко; кандидатами наук – аспіранти І. Алейніков, І. Арешидзе, В. Воронцов, В. Веньямінов-Зернов, М. Голубцева, Н. Зайцева, І. Кириєнко, О. Киряцева, В. Кляченко, П. Комарницький, О. Ларін, Л. Литвиненко, Н. Мартиненко, Т. Мішуренко (Суйковська), Р. Нагорна, Д. Остапенко, Д. Остапенко, Я. Ромашко, Н. Савченко, Н. Сакало, О. Санникова, С. Сушко, О. Форменко, Г. Хлястіков, Г. Юхимчик, І. Ярцева, Г. Яценко, К. Лисюк, Г. Георгієв та інші.  Дисертаційні роботи його учнів були присвячені механізмам біосинтезу хлорофілу, фізіологічній ролі каротиноїдів і антоціанів у окисно-відновних й ростових процесах, впливу мінерального живлення на уміст фотосинтетичних пігментів та газообмін  водоростей Чорного моря, ультраструктуру хлоропластів, закономірностям взаємозв’язку поживного, а також водного режиму ґрунту з фотосинтезом, фізіолого-біохімічному значенню мікроелементів у життєдіяльності рослин тощо.

Науковий доробок професора С.І. Лебедєва підсумовано в монографіях «Физиологическая роль каротина в растении» (1953), «Фотосинтез» (1961),  брошурах «Фізіологічні основи вирощування високих врожаїв кукурудзи» (1962), «Фотосинтез растений как фактор урожайности» (1965), «Біокаталізатори – ферменти» (1965), «Унікальний процес на Землі» (1967), «Радіоактивні ізотопи в агрономії» (1971), «Біологічні основи програмування урожаїв на Україні» (1977),  підручниках «Фізіологія рослин» (1960) для студентів університетів, а в 1967 р. для студентів сільськогосподарських вузів. У 1972 р. видано підручник «Фізіологія рослин» для студентів вищих навчальних закладів агрономічних спеціальностей, який у 1978, 1982 і 1988 рр. в переробленому та доповненому вигляді був перевиданий російською мовою в тому числі більш як 180 наукових статей. На Всесоюзному конкурсі в 1968 р. на кращі роботи науково-популярної літератури  брошура С.І. Лебедєва «Унікальний процес на Землі» була високо оцінена оргкомітетом і отримала Диплом І ступеня та першу премію.

 

професор і завідувач кафедри фізіології рослин і мікробіології (1953-1962) навчальної частини української академії сільськогосподарських наук (нині кафедра фізіології, біохімії рослин та біоенергентики)
Толмачов Іван Михайлович

Тел.:

 6 січня 1888 року в місті Балашові Саратовської губернії народився майбутній вчений фізіолог Іван Михайлович Толмачов, учень і послідовник відомого вченого Є. П. Вотчала.

Після закінчення Саратовського хіміко-технологічного училища (1909 р.), приїхав в Київ, поступив в Київський політехнічний інститут на сільськогосподарське відділення (1909-1914рр.). Закінчивши, одержав диплом агронома, працював лаборантом Центральної хіміко-бактеріологічної лабораторії м. Тифліса (нині Тбілісі).
В 1918 році повернувся в Україну, Київ. Не маючи київської приписки змушений був працювати поденно на різних роботах. В 1919 році був зачислений аспірантом на кафедру ботаніки сільськогосподарського відділення КПІ.
Після закінчення аспірантури (1921 р.) Івану Михайловичу було доручено проводити практичні заняття з студентами по фізіології рослин. Проводячи заняття, майбутній вчений проводив досліди, щодо фотосинтезу цукрового буряку. Ці досліди, які проводив І.М. Толмачов вперше довели: шо виділення вуглекислого газу цукровими буряками в полуденну пору в умовах водного дефіциту, призводить до втрати накопичених метаболітів і в цілому - зниження продуктивності рослин.
З 1922-1941 - викладач на посаді доцента, професора Київського сільськогосподарського інституту. Одночасно займається дослідницькою справою в Інституті селекції, під керівництвом професора Є. В. Вотчала.
З 1935-1941 роки працюючи по сумісництву у Всесоюзному науково-дослідному інституті цукрових буряків на посаді професора лабораторії анатомії, фізіології і біохімії рослин та займається дослідженнями, щодо виливу азотних речовин на ріст цукрових буряків.
Рішенням Вищої атестацінної комісії СРСР від 23 березня 1938 року було присвоєно офіційно: вчена ступінь кандидата сільськогосподарських наук та вчені звання професора без захисту дисертацій.
Велика Вітчизняна війна змінила плани мирного населення і Іван Михайлович змушений був з сім'єю евакуюватись в Саратовську область.
З 1 серпня 1941 до 1 лютого 1944 року працював викладачем сільськогосподарського технікуму ім. Тімірязєва в м. Жовтневе Саратовської області. Нагороджений медаллю - «За трудовую доблесть в период Отечественной войны 1941-1945».
Після закінчення війни приїхав в Україну, почав читати курс «Фізіологія рослин» в Білоцерківському сільськогосподарському інституті (1944-1954рр.), продовжуючи постійно працювати на посаді старшого наукового співробітника у Всесоюзному науково-дослідному інституті цукрових буряків, проводячи досліди, щодо виділення вуглекислого газу цукровими буряками в полуденну пору в умовах водного дефіциту.
В січні 1952 року 1. М. Толмачов звільнений з посади старшого науковою співробітника Всесоюзного науково-дослідного інституту цукровою буряка в зв’язку з переходом на постійну роботу в Білоцерківський сільськогосподарський інститут.
В 1955 році професор І. М. Толмачов повертається в Київ і починає працювати в Українській сільськогосподарській академії до 1962 року на посаді завідувача кафедри фізіології рослин. З 1962 по 1969 роки - професор цієї кафедри.
Іван Михайлович поряд з науковою і викладацькою діяльністю проводив велику роботу по підготовці аспірантів і наукових працівників, а також надавав консультативну допомогу спеціалістам виробництва.
Він був надзвичайно вимогливим до якості публікацій і скрупульозності в експериментальній роботі, тому науковий доробок складає понад 30 опублікованих робіт.
Упродовж багаторічної науково-педагогічної і організаційної діяльності І.М. Толмачов виступав з науковими доповідями на конференціях, семінарах й засіданнях Всесоюзного й Українського ботанічних товариств, надавав кваліфіковану науково-консультативну і методичну допомогу спеціалістам сільського господарства з питань буряківництва та яровизації рослин озимої пшениці. Він виступав з лекціями перед слухачами підвищення кваліфікації сільськогосподарських вузлів СРСР при кафедрі фізіології рослин УСГА, був на рідкість інтелігентною, високоосвіченою, працьовитою, вимогливою, далекоглядною і щедрою людиною, поважав думку колег по роботі, студентів та аспірантів. Серед його учнів є кандидати наук.
 

професор
Падій Микола Миколайович

Тел.:

За участь у боях на фронтах Великої Вітчизняної війни нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, «За мужність» та чотирма медалями.
У 1943 р. вступив на навчання у Свердловський гірничий інститут, з якого у 1945 р. перевівся до Київського лісогосподарського інституту, який  закінчив з відзнакою у 1948 р.
Ще будучи студентом випускного курсу, на прохання ректора інституту та з дозволу начальника главку ВНЗ був призначений асистентом кафедри ентомології, на якій працював до 1999 р. на посадах асистента, доцента, а з 1979 р. – професора.
У 1979 р. М.М. Падія ВАК СРСР затвердив у вченому званні професора кафедри ентомології. Ним опубліковано 126 наукових праць, у тому числі підручник «Лісова ентомологія» (2 видання).
Під керівництвом професора М.М. Падія захистили дисертації сім аспірантів, у тому числі п’ять іноземців (із таких країн, як: Польща, Угорщина, Йорданія, Нігерія, Республіка Малі).
 

Декан факультету, професор кафедри ентомології імені проф. М.П. Дядечка НУБіП України
Доля Микола Миколайович

Тел.:

Доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент НААН України. У 1980 році закінчив з відзнакою факультет захисту рослин Української сільськогосподарської академії. У 2010 році обрано членом-кореспондентом НААН України (відділення наукового забезпечення трансферу інновацій). Нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України (2004) і медаллю Міністерства освіти і науки «За наукові досягнення» (2005).
 

доктор біологічних наук, професор
Покозій Йосип Трохимович

Тел.:

  Йосип Трохимович Покозій народився 27 січня 1925 року у селі Хотімля Вовчанського району Харківської області. Із відмінними знаннями закінчив середню школу. У квітні 1943 року пішов на фронт захищати Батьківщину від німецько-фашистських загарбників. Служив наводчиком міномета 1-го Українського фронту. Брав участь у боях за Сандомирський плацдарм, за визволення Польщі, Чехословаччини, у штурмі Берліна. Отримав три поранення. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня та шістнадцятьма медалями, у тому числі: «За відвагу», «За особисту мужність», «За перемогу над Німеччиною».

З 1946 року Йосип Трохимович навчався в Харківському СГІ, який закінчив з відзнакою у 1950 році за фахом «учений лісівник». З 1950 по 1954 рр. – аспірант кафедри ентомології і зоології. В 1954 році Йосип Трохимович захистив кандидатську дисертацію і був запрошений на посаду асистента ХСГІ. У 1963 році Покозію Й.Т. присвоєно вчене звання - доцент.
В 1965 році Йосип Трохимович захистив докторську дисертацію, а в 1968 році отримав звання професора кафедри ентомології і зоології. З 1967 по 1970 рр. працював деканом факультету захисту рослин Харківського СГІ, а с 1976 по 1980 рр. – завідувачем кафедри Кубанського СГІ.
В 1980 році Йосип Трохимович був обраний за конкурсом на посаду завідувача кафедри загальної ентомології і зоології Української сільськогосподарської академії (нині НУБіП України). З 1993 року по 2012 рік Покозій Й.Т. – професор кафедри хімічного (пізніше – інтегрованого) захисту рослин НАУ(НУБіП).
Доктор біологічних наук, професор Й.Т. Покозій – провідний вчений в галузі захисту сільськогосподарських рослин від шкідників, він був організатором досліджень з біології комах та запропонував шляхи удосконалення заходів захисту від негативного впливу шкідників с.-г. культур. Ідеї і пропозиції Йосипа Трохимовича покладені в основу досліджень, за результатами яких в НАУ було створено лабораторію сезонного прогнозу розмноження шкідників рослин.
Професор Покозій Й.Т. видав понад 250 наукових праць з питань захисту рослин, в т.ч. 34 методичні розробки і програми.  Автор  6 авторських свідоцтв і трьох патентів на винаходи. Йосип Трохимович був керівником і співавтором розробок та рекомендацій з технології застосування 5 біопрепаратів проти шкідників плодових насаджень і лісу. Співавтор підручника «Сельскохозяйственная энтомология» (1976, 1983 рр.), редактор і співавтор підручника «Практикум із зоології» (1996р.) та книги «Сад-огород без хімії» (1992р.), посібників «Фітосанітарний моніторинг» та «Шкідники сільськогосподарських рослин».
Й.Т.Покозій з 1976 по 1992 рр. – член науково-методичної ради Мінсільгосппроду СРСР, за дорученням якої був рецензентом 7 підручників, що є основними в сільськогосподарських вузах при підготовці студентів з питань захисту рослин. З 1983 по 1993 рр. Йосип Трохимович керував в НАУ підвищенням кваліфікації викладачів зоології с.-г. вузів СРСР.
Й.Т. Покозій з 1982 р. – віце-президент, а з 2004 р. – виконуючий обов’язки президента Українського ентомологічного товариства. Йосип Трохимович тривалий час був членом двох спеціалізованих Рад по захисту докторських дисертацій  в НАУ (НУБіП) та інституті зоології НАНУ, членом експертної комісії УААН. Нагороджений медалями «Відмінник сільського господарства», відомчою трудовою Мінагрополітики «Знак Пошани», почесними грамотами Мінсільгосппроду та Міністерства освіти і науки України.
Йосип Трохимович – засновник наукової школи – управління ентомологічними комплексами агроценозів. Підготував п’ять докторів наук (Доля М.М., Гадзало Я.М., Яновський Ю.П., Довгань С.В., Хуща В. (Польща) і понад 20 кандидатів наук.
На честь Йосипа Трохимовича Покозія науковці назвали знайдений у 1991 р. новий вид комах із ряду перетинчастокрилих  – Cremastus Рokozii Narolskyet Protzenko.
 
 
Набір на навчання (синій)_2015Захисти дисертаційРегіональні навчальні заклади (синій)