Володимир Єрмоленко: «Кафедра аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В. Янчука – на піку здійснюваних в Україні досліджень аграрно-земельно-екологічних правовідносин»

25 серпня 2016 року

     Про сучасні тенденції в аграрному, земельному та екологічному праві, юридичні колізії у земельних питаннях та стратегію еволюції законодавства задля подолання бідності говоримо із завідувачем кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В.Янчука, доктором юридичних наук, професором Володимиром Михайловичем Єрмоленком.

     Володимир Єрмоленко, 
завідувач кафедри аграрного, земельного та
екологічного права імені академіка В. Янчука:

— Володимире Михайловичу, Ви стояли у витоків школи аграрного права в Україні. Якими є сучасні наукові дослідження в цій сфері, в якому напрямку розвивається сучасне аграрне право?

     Даруйте, але попри всю зовнішню привабливість Ваших слів, не можу взяти на себе відповідальність за перебування у витоків школи аграрного права в Україні. Водночас стверджую, що безпосередньо у витоків школи аграрного права в незалежній Україні перебував перший завідувач нашої кафедри, мій учитель академік В.З. Янчук, який був керівником авторського колективу першого в Україні підручника «Аграрне право» (1996, 1999 рр.). Особисто про себе можу сказати, що перебував у витоків школи аграрного права саме в НУБіП України. 
     Поряд з цим, маю з гордістю констатувати, що очолюваний мною колектив кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. академіка В.З. Янчука з гідністю продовжує започатковані наукові традиції. За 20 років свого існування кафедра стала провідним науковим осередком в аграрно-правовій сфері України. За цей час її співробітниками було захищено три докторських і вісім кандидатських дисертацій за спеціальністю 12.00.06 «земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право». Такий значний науковий потенціал дозволяє кафедрі утримуватися на піку здійснюваних в Україні досліджень аграрно-земельно-екологічних правовідносин. 
     Щодо напрямів розвитку сучасного аграрного права, зокрема здійснюваних нашою кафедрою. Теоретичні погляди сконцентровані на дослідженні предмету, джерел, системи аграрного права і його місця в системі сучасного права України. Прикладний напрям досліджень присвячено інституціональним проблемам аграрного права: правовому регулюванню соціального розвитку села, цукробуряківництва, агромеліорації, охорони праці в сільському господарстві, гармонізації аграрного законодавства України та законодавства ЄС тощо. 

— За вашою редакцією видано підручник «Ветеринарне право». Якщо не помиляємося, це єдине видання з такою назвою. Інші підручники виходять під назвами «Ветеринарне законодавство» або ж взагалі ветеринарії присвячується лише розділ у підручниках з аграрного права. Розкажіть, що вкладаєте в зміст поняття ветеринарного права, про його місце в юридичній науці. І одразу ж провокаційне запитання – чи долучалися до її написання фахівці ветеринарної медицини?

     Ваше запитання містить у собі цілу низку питань, тому відповідатиму по черзі. Так, підручник «Ветеринарне право», який побачив світ у 2015 році, є першим і поки що єдиним у цій галузі не лише в Україні, а й на теренах всієї пострадянської правової сім’ї. Його поява обумовлена включенням до циклу обов’язкових навчальних дисциплін для магістрів факультету ветеринарної медицини навчального курсу «Ветеринарне законодавство і міжнародне ветеринарне право», для забезпечення якого і створено відповідний підручник. До речі, авторський колектив удостоєний золотої медалі Міжнародної агропромислової виставки «Агро-2015». Одразу слід вказати на певну «спадковість» творчих досягнень нашої кафедри. Йдеться про опублікування у 2010 році підручника за моєю редакцією «Аграрне право» (для юридичних спеціальностей), в якому правовому регулюванню ветеринарної справи дійсно було присвячено лише один окремий розділ. Цей підручник було визнано кращим в Україні. Підтвердження цьому – нагородження його авторського колективу найпрестижнішою в юридичних колах премією імені Ярослава Мудрого
     Щодо змісту поняття ветеринарного права – це складова аграрного права як галузі права, науки та навчальної дисципліни, яка охоплює особливості правового регулювання всього спектру ветеринарних відносин (ветеринарного обслуговування клієнтів, формування статусу лікарів і закладів ветеринарної медицини, державного управління і ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також юридичної відповідальності за ветеринарні правопорушення тощо). В юридичній науці, зокрема аграрно-правовій, дослідження проблем ветеринарного права поки що залишається своєрідною «білою плямою» через недостатню увагу науковців. Вважаю, що поступово заповнимо цю прогалину за рахунок якісних магістерських робіт і кандидатських дисертацій. Щодо залучення до написання підручника «Ветеринарне право» фахівців ветеринарної медицини, одразу відповім, що не залучались через відсутність практичної потреби. Перефразовуючи відомий вислів «богу богове, кесарю – кесареве» (лат. «Quae sunt Caesaris Caesari et quae sunt Dei Deo»), маю сказати, що ветеринарне право – це юридична, а не ветеринарна дисципліна, спрямована на оволодіння саме юридичними знаннями, що виключає необхідність залучення до її викладання фахівців не юридичного профілю. 

— Щороку як в науці, так і на політичній арені підіймається дуже болюче питання щодо зняття мораторію на відчуження земельних часток-паїв. Цього року політиками озвучена пропозиція почати з продажу «права оренди» таких земельних ділянок та їх застави. Такі заходи можливі? Чи не призведе це ще до більшої колізійності норм права та проблематики в цьому питанні?

     Я вже неодноразово на сторінках наукової періодики висловлював своє ставлення до заборони відчуження земельних часток-паїв. Це складне явище сьогодення, яке має, крім юридичних, ще дуже багато інших аспектів: соціальних, політичних, економічних, морально-етичних тощо. Найскладнішими безсумнівно є соціально-економічні. Справа в тому, що при знятті мораторію на ринок земель сільськогосподарського призначення власниками земельних паїв буде висунуто гігантську пропозицію з продажу належних їм земель, яка одразу значно перевищить попит на них. Перевищення пропозиції над попитом об’єктивно спричинить падіння ціни на такі землі. Величезні масиви сільськогосподарських земель підуть за безцінь. У результаті багаті збагатяться, а бідні збідніють ще більше, що загрожує ймовірним соціальним вибухом. Політичний аспект полягає в можливості маніпулювання волевиявленням такого значного прошарку виборців, як селяни. Щодо юридичних аспектів мораторію, то вони є найпростіші й найпрозоріші. З боку чинного законодавства, встановлення заборони на відчуження земельних паїв сільськогосподарського призначення є нічим іншим як протизаконним обмеженням конституційних прав власників таких земель. Ось між цими «китами», на які спирається проблема мораторію, і перебуває рішення про його відміну. Однак, на мою думку, оптимального рішення, яке задовольнило б усі верстви населення, поки що не існує. Задовольняючи один аспект, наприклад, юридичний, обмежуватимемо інші. Обравши модель паювання, законодавець сам себе загнав у глухий кут. Можливо значно оптимальнішими були шляхи акціонування чи кооперування, але говорити про це вже пізно. Треба шукати вихід зі становища, яке склалося. І провідна роль тут має належати науковцям економічного профілю. Тому продаж «права оренди» таких земельних ділянок та їх застава є нічим іншим як досить сумнівною спробою оминути встановлену заборону. А з юридичної точки зору, повторюся, мораторій треба знімати як такий, що суперечить законодавству (в першу чергу конституційному та цивільному), або вносити зміни до зазначеного законодавства, щоби виправдати існування такого мораторію. 

— Останнім часом набирає обертів використання біотехнологій у сільському господарстві. Які перспективи розвитку правового регулювання у цій сфері?

     Використання біотехнологій у сільському господарстві також має щонайменше два аспекти: моральний та прагматичний (економічний). Моральний аспект зумовлюється невідомістю наслідків застосування біотехнологій на геном людини, а тому здоров’я і життя прийдешніх поколінь. Прагматичний аспект є похідним від проблеми постійного голодування шостої частини населення планети, із перманентним зростанням якого зазначена тенденція тільки посилюватиметься. Взагалі існує цілком реальна думка, що вже в оглядовому майбутньому провідними світовими гравцями будуть не країни, що мають ядерну зброю, а країни-члени так званого «біологічного клубу», які внаслідок володіння найсучаснішими біотехнологіями матимуть у своєму розпорядженні світовий продовольчий ресурс. Тому питання стоїть не в тому, чи запроваджувати й розвивати біотехнології при виробництві сільськогосподарської сировини, а в тому, щоб досягти в їх створенні першості. Саме це у поєднанні з унікальними природно-кліматичними властивостями дозволить нашій країні стати світовою «житницею». На жаль, реалії у сфері біотехнологій поки що розчаровують. Україна замість того, щоб очолити список передових держав, є рядовим споживачем вироблених іншими країнами біотехнологій, часто виступаючи випробувальним полігоном для їх поширення. Така ситуація є загрозливою передусім з боку можливості неконтрольованого поширення таких «новинок» територією країни, зокрема, вільного схрещення об’єктів біотехнологій з уже існуючими сортами рослин і породами тварин, адже це – незворотній процес. 
     Зважаючи на сказане, хочу вказати на існування в чинному законодавстві відповідних фільтрів, обмежуючих неконтрольоване поширення біотехнологічних продуктів, зокрема встановлених Законами України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» і «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». Цими законами визначено достатній на сьогодні рівень захисту, однак проблема полягає в іншому: у дотриманні діючих норм. Реалії правозастосування свідчать про зростання у правосвідомості українців нігілістичних начал, тобто ігнорування, а то й прямого заперечення вимог чинного законодавства. Не є виключенням і підприємці, для більшості яких одержання тимчасової вигоди важливіше за майбутнє народу. Ми вже звикли до того, щоб зважати лише на серйозні заборони, за порушення яких настає суттєва відповідальність, зокрема кримінальна. Небезпека впровадження новітніх біотехнологій, на жаль, залишається недооціненою законодавцем, тому за правопорушення у цій сфері передбачається адміністративна відповідальність у вигляді примітивних штрафів, яка ніколи не була істотним гальмом від протиправних дій. 

— Україною ратифіковано Паризьку угоду 12 грудня 2015 року, яка була укладена на зміну Кіотському протоколу. Угода спрямована на прискорення впровадження положень Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і має на меті зміцнення глобального реагування на загрозу зміни клімату в контексті сталого розвитку та зусиль з подолання бідності. Які необхідні зміни в національному законодавстві?

     Дійсно, метою вказаної угоди є створення умов для оптимізації обсягу викидів у атмосферу до рівня, який навколишнє середовище зможе поглинати без шкоди для природи. Закономірним наслідком буде уповільнення зростання температури і підвищення рівня морів. Це надає Паризькій угоді рівня надважливого міжнародного програмного документа, який є фундаментальною запорукою сталого світового розвитку до 2100 року. 
     Однак внаслідок тривалої стагнації промисловості вплив України на глобальні зміни клімату як зараз, так і в оглядовому майбутньому, є й буде мізерним, що не потребує жодних важливих змін у відповідному національному законодавстві. Проблема подолання бідності також перебуває в економічній площині і тісно пов’язана із загальним розвитком національної економіки. Навіть істотне підвищення рівня мінімальної заробітної плати з його наступним законодавчим закріпленням є тимчасовим малоефективним заходом, який ніколи не зможе нівелювати наслідків падіння курсу національної валюти. Законодавець має зосередити увагу на розробці та законодавчій фіксації стимулюючих механізмів державної підтримки почергового розвитку різних інституційних секторів економіки України. Наступним кроком держави є неупинний і жорсткий контроль за використанням виділених фінансових ресурсів такої державної підтримки. І лише після досягнення економікою України, зокрема промисловістю, світового рівня розвитку постане питання необхідності законодавчого впливу на коригування обсягів промислових викидів у атмосферу. 

— Дякуємо за розмову! Ваші побажання студентам. Який рецепт успіху запропонуєте?

     Побажаю коротко: «Будьте нескінченно жадібні до знань». У цьому, на мою думку, ключ до будь-якого професійного успіху. 

Розмовляв Денис Рудень 

Регіональні навчальні заклади (синій)Захисти дисертаційНабір на навчання (синій)_2015

Натисніть «Подобається», щоб читати
новини НУБіП України в Facebook