ЛИСИЧАНСЬК, СЄВЄРОДОНЕЦЬК, СТАРОБІЛЬСЬК – ДОСВІД ВОЛОНТЕРСТВА ВИКЛАДАЧКИ КАФЕДРИ КУЛЬТУРОЛОГІЇ

Фестиваль «З країни в Україну» - це масштабна культурно-просвітницька подія, яка проходить у маленьких містечках східних областей нашої країни. Це майстер-класи народних ремесел, демо-зона новітніх здобутків України, відкрита бібліотека, дитячі і юнацькі активні ігри, кінопокази найкращих зразків вітчизняного кінематографу, лекції для дорослих та дітей і, звісно ж, яскравий, драйвовий, феєричний вечірній рок-концерт! Це так дуже коротко подається інформація на сторінці фестивалю у Фейсбуці. Організатор фестивалю – Фундація соціальних інновацій «З країни в Україну».

Мене запросили проводити майстер-клас із петриківського розпису і я із задоволенням стала волонтером цього прекрасного фестивалю, який подарував багато радості людям, які пережили лихі часи.

Фестивальна команда вирушила з Києва увечері 7 липня і через 14 годин виснажливої автобусної поїздки нас радо прийняв Лисичанськ. Наступного дня 9 липня фестиваль перебрався до сусіднього Сєвєродонецька, а завершився тур 10 липня у Старобільську.

У всіх трьох містах зранку була можливість кілька годин ознайомитися з містом, доки київська команда із місцевими волонтерами готували фестивальні майданчики, а з 14 до 19 я мала незабутнє спілкування із дітками і дорослими. І хоча п’ять годин поспіль проводити майстер-клас виснажливо фізично, але втоми зовсім не відчувала – настільки позитивною була фестивальна атмосфера.

У Сєвєродонецьку

Майстер-класи проводили майстри і з Києва одночасно з місцевими, причому всіх забезпечували матеріалами. Кураторкою майстер-класів була Ольга Самчук, яка доклала багато зусиль, щоб все відбулося якнайкраще. Усі майстер-класи були цікавими – і ткацтво, і розпис печива, і коники з ниток, і квілінг та ін.  Хотілося побувати на всіх фестивальних майданчиках, але ні на хвильку не мала змоги відлучитися – бажаючих помалювати було дуже багато як серед дітей різного віку, так і дорослих. І хоча не у всіх виходила класична петриківка, але задоволення від малювання отримали всі. Особливо приємно було, коли до творчого процесу долучалися мами і тата, дідусі і бабусі. Радувало і те, що вони із цікавістю слухали мої поради щодо розвитку творчих здібностей дітей.

У Старобільську

Хочеться висловити захоплення і подяку організаторам фестивалю за їхню титанічну працю. Я побачила лише невеличку часточку їхньої роботи, а скільки залишилося «за кадром»! Налагодити співпрацю з місцевими органами влади і волонтерами, передбачити усі організаційні нюанси… І звичайно – подяка добродійникам, за чиї кошти стало можливим реалізувати такий масштабний проект.

Місцеві жителі дуже приязно нас приймали  і лише дивувалися – а чому раніше не проводили таких свят?

Ярина Пузиренко, канд.філол.н., доцент кафедри культурології