Живий плач мертвої зони. У бібліотеці відкрилася книжкова виставка до Чорнобильської трагедії

З кожним роком все далі відходять у минуле події, пов’язані з аварією на Чорнобильській АЕС, – найбільшою у світі техногенною та екологічною катастрофою. Утім, до цієї теми ще неодноразово будуть звертатися політики, вчені, медики… А для чисельної армії переселенців і власне самих ліквідаторів Чорнобиль назавжди залишатиметься незагоєною раною.

Наукова бібліотека запрошуємо усіх бажаючих відвідати книжкову вистаку «Живий плач мертвої зони», що присвячена 30-ій річниці дня пам’яті Чорнобильської трагедії.

Що ж таке Чорнобиль для України? Це близько трьох з половиною мільонів постраждалих від катастрофи та її наслідків. Це майже 10 відсотків території, що зазнала прямого радіаційного ураження, 160 тис. людей із 170 населених пунктів, яким довелося покинути рідні оселі і переїхати в інші міста, це постійний страх людей за своє життя і здоров’я, за долю дітей та онуків, за екологічний стан земель і лісів, морів і рік, підземних вод.

У одній із книг, що є у фонді бібліотеки, а саме у книзі «Чернобыль. Неизвестные подробности катастрофы» автор згадує: «За декілька років до катастрофи геодезисти виявили в Чорнобилі вертикальні зміщення фундаменту четвертого блоку. В жовтні 1985 р. дирекція ЧАЕС звернулась в Інститут фізики Землі з проханням з’ясувати причини нестабільності фундаменту. Відрядження Євгенія Барковського, наукового співробітника Об’єднаного інституту фізики була запланована на початок травня, трагедія трапилась 26 квітня…
За переконаннями дослідників, основна передумова аварії була створена ще при будівництві станції, зведеної над місцем перетину двох розломів земної кори. Багатолітні дослідження Євгенія Барковського показали, що саме над розломами найчастіше всього рвуться трубопроводи і кабелі міських комунікацій, падають літаки, сходять з рейок поїзди і тонуть кораблі. Виною всьому так звані локальні гравітаційні удари, плід життєдіяльності тектонічних розломів.»
Основний тягар робіт, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи ліг на плечі військових. Солдатськими руками в Чорнобилі зроблено таку роботу, яку просто важко виміряти. Низький їм уклін за таку роботу.

У книзі із бібліотечного фонду  «731 спецбатальйон» її автор, Гудов В.А., що був ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1986 р., у спогадах згадує, як все відбувалось: «Чим ближче під’їжджали до реактору, тим помітніші ставили жахливі наслідки катастрофи. На цей раз нам необхідно було працювати в приміщенні 4 ректора: прибирання радіоактивного сміття в мішки, винос і завантаження їх внизу в контейнери. Запам’ятались вислови працівників станції, які по карті в приміщенні реактора показали, де нам необхідно буде працювати. Один із них сказав: «Хлопці, куди Ви лізете?». Другий добавив: «Смертники Ви!». Подивились ми з розумінням один одному в очі, вийшли і по сходах бігом наверх на відмітку, де нам потрібно працювати. Друга зміна буде проводити дезактивацію цих приміщень. Радіоактивний пил частково осяде».

Людство входить у майбутнє, оглядаючись у минуле. Такий одвічний закон історії. У тому, що було, не можна нічого змінити. Але так само нічого не можна забувати. Тож нехай слово «Чорнобиль» стане постійним і суворим нагадуванням людині про відповідальність перед прийдешніми поколіннями за все, що вона творить своїм розумом і своїми руками. Вслухаймося у слова святого писання, що дійшли до нас з глибини віків: «Мудрість розумного – знання шляху свого…».

 Віримо і надіємось, що у держав і народів, усього людства вистачить мудрості, волі та відповідальності, щоб іти далі зваженим і осмисленим шляхом, на якому не залишиться місця таким зловісним віхам, як Чорнобиль.

Кіщак Тетяна,

Антоніна Бабич,

наукова бібліотека університету