До 200-річчя навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НУБіП України

     Я не історик, а лише ветеринарний лікар за освітою, що нині очолює кафедру анатомії тварин нашого університету. Однак, був такий період у моїй трудовій діяльності, коли я очолював Науковий природничо-історичний музей НАУ. Не буду вдаватися у деталі, але мені довелося повністю переробити, оновити і доповнити, існуючий на той час Музей історії нашого вузу. Звісно ж, потрібно було переосмислити і «переварити» всю наявну історичну інформацію по кожному структурному підрозділу. У повній мірі це стосувалося і лісогосподарського факультету. Великим знавцем історії цього факультету був, світлої пам’яті, професор Володимир Юхимович Свириденко. Я пригадую ті моменти, коли ми з Володимиром Юхимовичем обговорювали і уточнювали деякі не відомі для мене, на той час, питання історії лісогосподарського факультету. Наші лісники ведуть свій початок із 1840 року від Маримонту (нині район Варшави) і не так давно вони відсвяткували своє 175-річчя. Однак, лісогосподарський факультет у Маримонті мав свого попередника – Варшавську лісову школу. Про цю школу було відомо лише те, що вона була, і нічого більше: коли вона була заснована, ким була заснована? Я пригадую, як Володимир Юхимович говорив «… підняти б архіви Царства Польського …». Нажаль, немає вже Володимира Юхимовича, але дякуючи моїм польським друзям і колегам, а саме Почесному члену нашої кафедри анатомії та Почесному професору нашого університету, професору кафедри морфологічних наук Головної школи сільського господарства у Варшаві Павлу Сисі, мені вдалося знайти інформацію про Варшавську лісову школу і тим самим заповнити одну з великих прогалин в історії нашого Національного університету біоресурсів і природокористування України. Слід зазначити, що ми чомусь ведемо нашу історію від сільськогосподарського відділення КПІ із 1898 року. Однак, наш вуз виник шляхом об'єднання Київських сільсько- та лісогосподарських інститутів у 1954 році – необхідно наголосити – не приєднання лісогосподарського до сільськогосподарського, а об’єднання двох в один. Очевидно, в цьому питанні вирішальну роль відіграло те, що Київський сільськогосподарський у 1948 році, на мою думку, не без участі випускника-заочника 1925 року цього інституту академіка АН СРСР, президента ВАСГНІЛ Трохима Денисовича Лисенка, отримав Орден Трудового Червоного Прапора у зв’язку з 50-річчям. Тут, можливо, доречно згадати і такий цікавий факт, що у 1948 році 50 років виповнилося і самому академіку Лисенку. Мабуть, настав час подивися дещо по іншому і на цей аспект, а то виходить, що у складі університету існує структурний підрозділ, який старший від нього на 82 роки. Все ж таки, має бути історична справедливість. Проте, повернемося до Варшавської лісової школи.  

     Так сталося, що історія України і Польщі, протягом багатьох віків була тісно переплетена. Цей зв'язок, певною мірою, проявився і в історії нашого вузу, а саме: найстаршого його структурного підрозділу – Науково-навчального інституту лісового і садово-паркового господарства. Нажаль, ця віддалена історія нам, сучасникам, здебільшого невідома, а часто й просто забута. Проте, про все по-порядку. У кінці XVIII ст. (1795 р.), через любовні та політичні стосунки останнього польського короля Станіслава ІІ Августа Понятовського та російської імператриці Катерини ІІ, Польща перестала бути незалежним королівством, а з 1815 року до 1918 року була Царством Польським – автономною державою у складі Російської імперії. Однак, не будемо розписувати політичну історію Польщі, а повернемося до історії нашого Науково-навчального інституту лісового і садово-паркового господарства.

     На той час, у Західній Європі динамічно почала розвиватися нова суспільна формація – капіталізм. Розвиток промисловості призвів до виникнення величезного та безпрецедентного в розвитку цивілізації зростання потреби у деревині – головному носій енергії, будівельному матеріалі та елементові різноманітних конструкцій.  

     Значення лісів для тогочасної Польщі було величезним, що призвело до створення у 1816 році Генеральної дирекції казенних (державних) лісів Царства Польського. Генеральним директором цієї організації був призначений Людвіг Платер. Він розробив схему використання лісів на основі методу Саксона і Брауншвейга, що було надзвичайно важливо для економіки Царства Польського. Однак, для тогочасної Польщі катострофічно не вистачало підготовлених професійних лісників. За ініціативи Людвіга Платера, в травні 1816 року адміністративною радою Царства Польського (урядом) було обговорено питання про створення лісової школи у Варшаві. Після чого ця справа була представлена Платером на нараді у міністра доходів і казначейства. 11 липня 1816 року, Платер як керівник Генеральної дирекції казенних (державних) лісів Царства Польського оголосив позачергове засідання адміністративної ради Царства Польського, на якому було прийнято рішення про необхідність створення лісової школи. У серпні проект організації школи, разом з проханням про дозвіл залучати до роботи в ній іноземців із вищою кваліфікацією в галузі лісової науки і практики, було передано на затвердження царю Олександру І. 17 жовтня 1816 року цар Олександр I видав Указ, яким дозволив створити спецшколу лісівництва у Варшаві. Близько 1,5 року тривала підготовка до початку занять. 20 січня 1818 року було прийнято рішення про початок функціонування спеціальної школи лісового господарства. Було запроваджено дві форми навчання – теоретичний курс у Варшаві і практичний курс у лісах. Прийом студентів відбувався через раду школи. Майбутній студент школи був зобов’язаний до початку занять протягом двох тижнів подати заяву або дозвіл батьків чи опікунів, доказ того, що має не менше 16 років, переконливі докази своїх добрих і моральних якостей, довідку від лікаря, що говорить про стан здоров’я, що має добрий зір і слух, що він може витримувати холоди і негоду, свідоцтво про навчання у провінційних школах або про закінчення чотирьох класів у тих же школах або школах при факультетах вузів. Усі умови прийому до Варшавської лісової школи друкувалися в офіційних виданнях (газетах та журналах) Царства Польського. У тому числі друкувався і список предметів, що будуть викладатися, інформація про початок навчання, а також, як ми говоримо сьогодні, соціально-побутові умови майбутніх студентів. Було вирішено, що ніхто, крім випускників лісової школи, не зможе працювати на посадах підлісничого (лісника), лісничого та генерального інспектора. 

     26 березня, 1818 року, відповідно до постанови Комісії з релігії і народної освіти розпочалося теоретичне навчання у Варшавській лісовій школі. Слід зазначити, що Варшавська лісова школа стала першим вищим навчальним закладом – університетом з підготовки фахівців вищої кваліфікації лісогосподарської галузі в Польщі і, очевидно, й в Україні (оскільки ми ведемо свій початок від них), а також одним із перших у світі. Ця школа була не просто вищим навчальним закладом, а університетом з високим рівнем освіти, з плеядою видатних вчених лісівників. 

     Заняття у Варшавській лісовій школі, тимчасово почалися в приміщенні Головної школи (нині Варшавський університет), а в наступному році вже в будівлі, спеціально найнятій для цієї мети – це був палац магнатів Рудзінських. Слід зазначити, що цей палац мав багату історію, однак в часи Другої світової війни він був знищений внаслідок бомбардувань 4 серпня 1944 року. Необхідно відмітити і те, що разом з початком занять у Варшавській лісовій школі почали створюватися бібліотека і кабінети з ботанічними, геологічними і зоологічними колекціями. Практичний курс проводився спочатку в лісах різних частин Царства Польського, а згодом – на власній базі поблизу Варшави. 

     У першому періоді існування Варшавської лісової школи (до квітня 1828), професором практичного лісівництва був Людвіг Юсті, що був запрошений з Німеччини. Після смерті Юсті ці обов'язки виконував Віктор Козловський, автор багатьох публікацій з лісівництва, що працював до 1831 року.  

     Практичний курс тривав, як теоретичний – два роки. В окремих випадках, якщо учень завершив перший рік практики з відмінними оцінками, він переходив на вищу практику до генеральної дирекції лісів або в Департаменті лісового господарства та Комітету з державних доходів і скарбів. Після кожного року навчання (теоретичного і практичного) студент складав екзамени перед комісією, яка, як правило, проходила під керівництвом Голови Ради школи Людвіка Платера. Закінчивши спеціальну школу лісового господарства, перш ніж прийняти випускника на посаду в управління лісами, він складав іспит перед воєвудською (в нашому розумінні обласною) комісією, а в разі отримання високих посад – перед головною комісією під головуванням ксьондза Станіслава Сташица в присутності делегованих працюючих лісників.

     Навчання у лісовій школі було безкоштовним. Студенти оплачували тільки харчування, проживання, паливо і світло. Незаможні отримували стипендію. Студенти також носили уніформу, передбачену для нижчих чинів лісової галузі. На початку 1832 року рішенням Тимчасового уряду Польщі, за участь викладачів і студентів у Листопадовому повстанні, а фактично за патріотизм Варшавська лісова школа була закрита. За час свого існування школа випустила біля 150 фахівців лісової галузі.

     Для читачів необхідно відмітити, що Листопадове повстання 1830 – 1831 рр. – це фактично російсько-польська війна. Це повстання вибухнуло на хвилі європейських революційних і національних рухів, спрямованих проти домінування трьох імперій на Європейському континенті – Росії, Австрії і Пруссії. Військові дії, а після них запровадження репресивно-поліційних порядків і призвели до тимчасового закриття вищих навчальних закладів. Ці заклади лише через 8 років після воєнних років і репресій, почали відновлювати свою роботу. Відповідно до Закону від 31 серпня 1840 року Інститут землеробства у Маримонті був реорганізований у Інститут сільського та лісового господарства, з двома відділеннями – сільського та лісового господарства. Слід зазначити, що цей інститут, а нині Головна школа сільського господарства у Варшаві (а для міжнародної діяльності Варшавський університет наук про життя), як і Варшавська лісова школа був заснований у 1816 році. 

     Не бачу великого сенсу розписувати детально подальшу історії лісогосподарського факультету бо в такому випадку вона перетвориться зі статті на велику книгу, до того ж ця історія здебільшого відома і без мене. Разом з тим зазначу, що у 1862 році цей факультет опинився у Новій Александрії (нині місто Пулави у Польщі), а з початком Першої світової війни у 1914 році у Харкові, а звідти у 20-х роках минулого століття він був переведений до Києва і зрештою, як це вже зазначалося вище, щляхом об’єднання, а не приєднання Київських лісо- і сільськогосподарського інститутів у 1954 році виникла Українська Ордена трудового Червоного прапора сільськогосподарська академія, що у 2008 році стала Національним університетом біоресурсів і природокористування України.

     На завершення хочеться побажати ННІ лісового і садово-паркового господарства відсвяткувати абсолютно законне своє 200-річчя і достойно розпочати третє століття свого існування.

Олег Мельник,
завідувач кафедри анатомії ім. акад. В.Г. Касьяненка,
професор