25-річчя науково-педагогічної діяльності професора В.В. Колкунова (зі спогадів сучасників)

     До когорти славетних постатей, що постануть на Алеї слави університету, входить знаний біолог і ботанік, вчений-агроном, селекціонер, організатор селекційно-насіннєзнавчої справи – Колкунов Володимир Володимирович (1866-1939 рр.).
     У 1928 р. відмічався 25-річний ювілей його науково-дослідницької діяльності. Ось як відгукується про вченого професор С. Городецький.

Мовою оригіналу – 1929 р.

     Саме 25 років тому — 12-го грудня 1903 року — Володимир Володимирович Колкунов, тоді ще студент Агровідділу Київського Політехнічного Інституту, на зборах Агрогуртка КПІ зробив перше попереднє повідомлення про наслідки своєї роботи „К вопросу о выработке засухоустойчивых рас культурных растений“.

     Свое повідомлення він почав словами проф. К.А. Тімірязева: „в основу борьбы с засухой нужно положить выработку засухоустойчивых рас“. Цю засаду проф. Тімірязев оголосив 1892 р. в своїй доповіді з приводу незабутнього голоду 1891 р. на тему: „Засуха и предстоящий урожай“. До з’ясування причин неврожаю 1891 року було притягнуто найвидатніших представників агрономічної науки того часу і в тім числі таких корифеїв її, як П.А. Костичов, К.А. Тімірязев та ин.

     Яко ґрунтознавець проф. Костичов головнішу причину неврожаїв посушливих країн колишньої Европейської Росії убачав у властивостях черноземлі, бо, рівняючи кількість опадів по різних пунктах черноземної смуги та нечорноземної (Ленінград), він не міг пояснити неврожаїв від посух малою кількістю опадів у чорноземній смузі. І лише звертаючи увагу на особливості ґрунтового та рослинного вкриття посушливої смуги, він находив належну відповідь і в зв’язку з тим раяв найпильнішу й найголовнішу увагу звертати на належні способи обробки ґрунту.

     Проф. К.А. Тімірязев, яко фізіолог, додержувався иншого погляду, звертаючи увагу, з одного боку, на боротьбу з метеорологічними моментами посухи, обвогчуючи сухе повітря спеціяльними успособленнями гідротехнічного характеру (за допомогою дешевих двигунів-вітряків), а з другого боку, на пристосування культурних рослин до посушливих умов (за допомогою добору посухостійких рас).

     Розв’язуючи цю найважливішу проблему сільського господарства, як перемогти загрозливий вплив посухи в головнім районі хлібного постачання в чорноземній смузі наших степів, агрономічна наука пішла обидвома цими шляхами, що їх зазначили Костичов і Тімірязев. За наступних 35 років впертими науковими дослідженнями чимало було досягнуто в обидвох, а власне, в чотирьох зазначених напрямках висвітлювання проблем рільництва, що звязані з посухою – в царині оброблення ґрунту, метеорології, гідротехніки та селекції рослин. При чім головнішими досягненнями в царині селекції ми зобов’язані саме проф. В.В. Колкунову, що, як видно, в цім відношенні є прямим спадкоємцем, власне, виконавцем одного з найважливіших заповітів проф. К.А. Тімірязева.

     Виконувати цей заповіт проф. В.В. Колкунов взявся з тим більшою охотою, що сам він пройшов гарну школу фізіології рослини в лабораторії й під орудою академика Є.П. Вотчала.

     У звязку з цим Володимир Володимирович, вишукуючи посухостійкі раси, взяв за основу фізіологічні та анатомчні ознаки рослини, а саме – випарювання рослиною води та устрій (власне розмір) того апарату (устечко, дихальце), що через нього у рослини випаровується вода.

     Працюючи й добираючи рослини в цьому напрямі пров. В.В. Колкунов висвітлив чимало проблем так практичного, як і чисто теоретичного значіння.
     Довівши, що найпосухостійкішими рослинами й окремими расами серед них є ті що відзначаються меншими розмірами дихальців та клітинок мезофілу, він разом з тим показав, що не завжди найдрібноклітинніший організм певного розбору рослин може бути разом з тим наиврожайніший за тої чи иншої ступени посушливости. Розміщаючи раси (чисті лінії) пшениці за розміром клітинок в правильну послідовну низку, він довів, що за одної ступени посушливости врожайнішими можуть бути раси з більшим розміром клітинок, а за другої з меншим. Тобто для найбільшого врожаю при певній ступені посушливости завжди повинен бути оптимальний розмір дихальця серед того набору („гами“) чистих ліній за тим або иншим розміром клітин, що складають певну расу нашої культурної рослини.

     Звідци проф. Колкунов робить практичного значіння висновок, що при селекції посушливих рас треба звертати увагу не лише на дрібноклітинність, але й на розмір всієї листяної платівки певного організму, або тої чи иншої чистої лінії, тоб-то маючи за взірець будову листя таких посухостійких рослин, як кукуруза, просо, сорго.

     Матеріялом для своїх робот проф. Колкунов зі своїми учнями брав переважно пшеницю, очевидно, керуючись поруч з деякими теоретично-технічними міркуваннями зручности цього об’єкту для його досліджень ще й тою обставиною, що пшениця є найціннішим (а разом з тим найтоваровішим продуктом рільництва нашого посушливого степу.

     На жаль, працюючи в умовах задовільно насиченого водяними парами повітря м. Київа, проф. Колкунов сам не зміг вивести найврожайнішого для посушливих умов степу сорту пшениці. Але декому з його учнів, що працювали за його методом в посушливіших умовах пощастило вивести відомі найврожайніші навіть у степовій смузі сорти пшениці (напр., учень Колкунова, небіжчик Жолткевич вивів 10 років тому на Миронівській дослідстанції відомий сорт оз. пшениці „Українка“).

     Крім посухостійкости, проф. Колкунов досліджував також явища, звязані з проблемою морозостійкости оз. пшениці, що стала такою актуальною після неврожаю 1928 року.
     Але, викриваючи своїми дослідженнями таємниці рослинної природи, проф. Колкунов давав знаряддя в руки теоретиків-селекціонерів не лише в їх роботах над поліпшенням сортів пшениці. І инші головніші культурні рослини і степу, і лісостепу звертали на себе його увагу і своїм поліпшенням обов’язані дослідчій роботі проф. Колкунова. Наприклад, одна з важливіших культурних рослин лісостепу — цукровий буряк — був давнім і незмінним об’єктом його роботи. В наслідок цієї роботи мимаємо багато цінних вказівок що-до напряму його селекції (цукристо-врожайного) та підстав селекції (дрібноклітинність, офарблення та поверхня бурякового листя) – вказівок, які були дуже корисними і продуктивними в роботі і колишніх (Немерчанська селекстанція Бущиківського й Лонжинського), і теперішніх селекційних станцій (Цукротресту).

     Працюючи з кукурудзою, проф. Колкунов вивів цікавий сорт (в наслідок схрещування двох сортів — Чінквантіно і Мінезота № 33), що відзначається великим врожаєм і швидким достиганням.
     Дуже цінною показала себе засада колкуновської комбінаційної селекції для добору кращих в наших умовах сортів конюшини, і є повна підстава гадати, що так само плодючими виявляться селекційні принципи проф. Колкунова при селекції найпоширенішого розбору тютюну-махорки, що вивчати напрямок та способи його селекції проф. Колкунов взявся останніми роками.

     Треба зазначити, що велику вагу має діяльність проф. Колкунова не лише своїми наслідками для практичного господарства, вона має велике значіння і з чисто теоретичного боку. Проф. Колкунов є один з фундаторів наукової селекції, що пишно розквітла за останні десятиріччя на заміну селекції емпіричної, що ховала свої досягнення за запоною секретів, а иноді й просто свідомого чи несвідомого шахрайства.

     Він перший почав викладати курс „Учення о селекции“ на терені колишньої Росії (1908 року на Агровідділі та Агрогуртку Київського Політехнічного Інституту) спочатку як необов’язковий курс, а далі як складову частину Хліборобства в Ново-Александрійському С.-Г. Інституті (1909-1910), бувши там керівником катедри Часткового Хліборобства, а в Київському кол. Університеті (1910-1915), керуючи катедрою Агрономії, і на Агровідділі Київського Політехничного Інституту (1912-1920), яко професор Загального Хліборобства, а починаючи з 1920 року, в реорганізованім з Агровідділу КПІ Київському С.-Г. Інституті, як професор Селекції.

     Крім академічної роботи в с.-г. ВИШ’ах м. Київа (Київський С.-Г. Інститут, Київський Кооперативний інститут), проф. В.В. Колкунов керує науковою роботою кількох Науково-Дослідних Установ: Інституту Селекції та Н.-Д. Катедри Хліборобства.
     За весь час своєї науково-академічної, педагогічної і громадської праці (яко голова кол. Київського Агрономічного Т-ва та ин.) проф. В.В. Колкунов утворив не лише цілу школу селекціонерів, але вишколив і озброїв науково-професійною дисципліною не одне покоління агрономів-хліборобів, опрацьовуючи молоду зміну зі скромної катедри агрогуртка, з естради Агрономічного Т-ва, з відповідальної катедри та в лабораторіях Київського С.-Г. Інституту, Н.-Д. Катедри Хліборобства і Н.-Д. Інституту Селекції.

     Тому то день 25-річного ювілею проф. В. В. Колкунова зібралася в Київі святкувати така сила (понад кілька сот) наукових, навчальних, професійніх і виробничих агроорганізацій, установ та окремих діячів-агрономів Київщини, України, всього Союзу СРР і навіть поза межами Союзу.

     Хай же зірка талану проф. Колкунова підноситься вище та вище, освітлюючи все ширші та ширші кола таємниць рослинної природи.

Людмила Лановюк,
директор музею історії НУБіП України